Справа № 638/8603/24

Провадження № 1-кп/638/1718/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників- адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

розглянувши у судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 22023220000000179 від 27 січня 2023 року за обвинуваченням

ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харків, українки, громадянки України, зареєстрованої та такої, що фактично мешкає за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч.2 ст. 28 ч.3 ст. 332, ч.3 ст. 358 КК України,

ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Барнаул алтайського краю, РФ, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , фактично мешкає за адресою АДРЕСА_3 , раніше не судимого

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч.2 ст. 28 ч.3 ст. 332 КК України,

ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Витвиця Долинського району Івано-Франківської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_4 , фактично мешкає за адресою АДРЕСА_5 , раніше не судимого

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч.2 ст. 28 ч.3 ст. 332 КК України,

ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки м. Харкова, українки, громадянки України, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_6 , фактично мешкає за адресою АДРЕСА_7 ,

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч.2 ст. 28 ч.3 ст. 332, ч.3 ст. 358 КК України,

ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки Харківської області, українки, громадянки України, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_8 , фактично мешкає за адресою АДРЕСА_9 , не судимої,

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч.2 ст. 28 ч.3 ст. 332, ч.3 ст. 358 КК України,-

встановив:

В провадженні Дзержинського районного суду міста Харкова знаходиться обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_10 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч.2 ст. 28 ч.3 ст. 332, ч.3 ст. 358 КК України, ОСОБА_11 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч.2 ст. 28 ч.3 ст. 332 КК України, ОСОБА_12 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч.2 ст. 28 ч.3 ст. 332 КК України, ОСОБА_13 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч.2 ст. 28 ч.3 ст. 332, ч.3 ст. 358 КК України, ОСОБА_14 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч.2 ст. 28 ч.3 ст. 332, ч.3 ст. 358 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання щодо продовження дії запобіжного заходу обвинуваченим у вигляді тримання під вартою.

Прокурор вважає, що обвинувачена ОСОБА_10 обвинувачується, серед інших, у вчиненні тяжких злочинів, прокурор вважав, що наявна обґрунтована підозра щодо вчинення обвинуваченою вказаних кримінальних правопорушень. Ризиками, які суттєво впливають на вид запобіжного заходу – є можливий вплив на свідків, а також переховування від суду, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального провадження.

Прокурор зазначив, що обвинувачений ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, прокурор вважав, що наявна обґрунтована підозра щодо вчинення обвинуваченим вказаних кримінальних правопорушень. Ризиками, які суттєво впливають на вид запобіжного заходу – є можливий вплив на свідків, а також переховування від суду, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального провадження.

Прокурор звернув увагу суду, що обвинувачений ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, прокурор вважав, що наявна обґрунтована підозра щодо вчинення обвинуваченим вказаних кримінальних правопорушень. Ризиками, які суттєво впливають на вид запобіжного заходу – є можливий вплив на свідків, а також також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального провадження.

Прокурор вказав, що обвинувачена ОСОБА_13 обвинувачується, серед інших, у вчиненні тяжких злочинів, прокурор вважав, що наявна обґрунтована підозра щодо вчинення обвинуваченою вказаних кримінальних правопорушень. Ризиками, які суттєво впливають на вид запобіжного заходу – є можливий вплив на свідків, а також переховування від суду, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального провадження.

Прокурор повідомив, що обвинувачена ОСОБА_14 обвинувачується, серед інших, у вчиненні тяжких злочинів, прокурор вважав, що наявна обґрунтована підозра щодо вчинення обвинуваченою вказаних кримінальних правопорушень. Ризиками, які суттєво впливають на вид запобіжного заходу – є можливий вплив на свідків, а також переховування від суду, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального провадження.

Прокурор наполягав на задоволенні вказаних клопотань та просив суд їх задовольнити.

Обвинувачені ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ОСОБА_13 , ОСОБА_14 заперечували проти вказаного клопотання. Зазначили, що підстав для задоволення клопотань не має. Вказали, шо прокурор не довів ризики, які зазначив прокурор. Просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на інший не пов`язаний з триманням під вартою. Повідомили, що самостійно з`явилися до суду, коли обирався запобіжний захід, не мали наміру переховуватися чи вчинити інші правопорушення.

       Захисник ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання, вказував на недоведеність ризиків та часткову необґрунтованість повідомленої підозри, просив відмовити у задоволенні клопотання, застосувати запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі чи визначити заставу в розмірах, встановлених КПК України. Вказав на недоведеність ризиків впливу на свідків. Просив визначити розмір застави. Також повідомив, що ОСОБА_10 не має можливості покинути країну та якщо суд визначить інший запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою своєчасно буде з`являтися до суду. Зазначив, що прокурор, звертаючись з подібними клопотаннями порушує вимоги ст. 17,62 Коституції України. Повідомив, що ОСОБА_10 тривалий час перебуває під вартою, що негативно впливає на неї, просив врахували, що ОСОБА_10 раніше не притягалася до відповідальності, має позитивні характеристики.

       Адвокатка ОСОБА_5 заперечувала проти вказаного клопотання, вказувала на недоведеність ризиків та часткову необґрунтованість повідомленої підозри, просила відмовити у задоволенні клопотання, застосувати запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі чи визначити заставу в розмірах, встановлених КПК України. Зазначила, що ОСОБА_11 тривалий час перебуває під вартою, проте ризики такого запобіжного заходу не доведені прокурором. Додала, що ОСОБА_11 має матір похилого віку, яка постійно потребує догляду.

Адвокат ОСОБА_6 заперечував проти вказаного клопотання, зазначив, що ОСОБА_12 тривалий час знаходиться під вартою. Ризики не доведені. Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу не доведене. Забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_12 можливе за більш м`яких запобіжних заходів. Зазначив, що ОСОБА_12 має брата, якому необхідно надавати допомогу у зв`язку з хворобою.

Адвокатка ОСОБА_7 заперечувала проти вказаного клопотання, надала докази, які, на її думку, свідчать про належність поведінки ОСОБА_13 . Зазначила, що клопотання не мотивоване, ризики не доведені. Просила відмовити у задоволенні клопотання. Акцентувала увагу на позиції сторони обвинувачення щодо повторного зазначення в клопотання про наявність зв`язків її підзахисної з керівництвом ХОДА, та зазначила, що вказане посилання не доведене та носить недостовірний характер. Повідомила, що ОСОБА_13 має молодий вік, посередній майновий стан, що не дозволяє впливати на свідків та експертів, які попереджені про кримінальну відповідальність за надання експертних висновків. Повідимила, що ОСОБА_13 позитивно характеризується, має родину та не має намірів перетинати кордон.

Адвокатка ОСОБА_8 повідомила, що заперечує проти клопотання прокурора щодо обрання стосовно ОСОБА_14 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначила, що більш м`які запобіжні заходи, або визначення застави забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_14 Доповнила, що ризики, які є підставою обрання запобіжного заходу тримання під вартою, прокурором не доведені. Просила врахувати позитивну процесуальну поведінку ОСОБА_14 , акцентувала, що ОСОБА_14 під вартою знаходиться з 21 лютого 2024 року, та такий тривалий час перебування під вартою негативно впливає на її підзахисну, а також зазначила, що перебування під вартою не повинно перетворюватися в очікування обвинувального вироку. Просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Захисник ОСОБА_15 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Зазначив, що клопотання прокурора не відповідає вимогам ст. 184 КПК України Спочатку у клопотанні прокурор зазначає, що докази підтверджують винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, натомість до клопотання не надано жодного доказу, і далі в тексті клопотання відсутні посилання на клопотання. Поведінка обвинуваченої ОСОБА_14 свідчить про позитивний характер, порушень закону не було.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.

Відповідно до статті 177 КПК України метою і підставами застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у ч. 2 ст. 183 КПК та розширеному тлумаченню не підлягає.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_10 суд також враховується той факт, що обвинувачена, обвинувачуються у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, застосований на стадії досудового розгляду запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості інкримінованого їй у вину діяння, унеможливлює перешкоджанню інтересам правосуддя шляхом ухилення обвинуваченої від суду.

Суд вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п. 1, 3,5 ч.1 ст. 177 КПК України: переховування від суду; незаконний вплив на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Натомість у судовому засіданні ризик, передбачений п.4 ч.1 ст. 177 КПК україни прокурором не доведено.

Суд зазначає, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Надаючи оцінку можливості обвинуваченій ОСОБА_10 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, може вдатися до відповідних дій.

При встановленні наявності ризику впливу свідка, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

Щодо доводів захисника про відсутність вказаних ризиків, суд зазначає, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_10 , у разі визнання її винуватою, з огляду на вірогідність переховування від суду, незаконного впливу на свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Всі інші питання – фактичні обставини кримінального провадження, питання винуватості чи не винуватості в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу – судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_10 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Так, ОСОБА_10 має вищу освіту, раніше не судима, до кримінальної відповідальності притягується вперше, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченої від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику. Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.

Згідно ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Враховуючи викладене, існування ризиків доведених прокурором, передбачених п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень в сфері злочинів проти основ національної безпеки України, вчинене в умовах воєнного стану, тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких обвинувачується, суд приходить до висновку про наявність підстав до задоволення клопотання. За час тримання обвинуваченої під вартою, зазначені ризики не зменшилися та не втратили своєї актуальності. З вказаних підстав, суд приходить до висновку про необхідність обрання стосовно ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Даних щодо неможливості застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я суду не надано.

Висновок суду щодо продовждення запобіжного заходу тримання ОСОБА_10 під вартою ґрунтується на вищевикладених обставинах, що свідчать про не зменшення заявлених ризиків та виправдовують тримання особи під вартою.

Крім того, ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачена може не виконувати покладені на неї процесуальні обов`язки, є реальними та триваючими, а альтернативні запобіжні заходи не забезпечать достатній рівень гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченої.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_11 суд також враховується той факт, що обвинувачений, обвинувачуються у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, застосований на стадії досудового розгляду запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості інкримінованого йому у вину діяння, унеможливлює перешкоджанню інтересам правосуддя шляхом ухилення обвинуваченого від суду.

Суд звертає увагу на те, що обвинувачений може переховуватись від суду. Також зазначене свідчить і про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів. Даних про стан здоров`я, які унеможливлюють прибування в умовах ізоляції від суспільства суду не надано.

       Суд також враховує вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місті його постійного проживання у тому числі наявність у нього родини та утриманців, наявність у обвинуваченого постійного міста роботи, репутацію обвинуваченого, майновий стан обвинуваченого, відсутність судимостей у обвинуваченого, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів.

       Так, ОСОБА_11 має неповнолітню дитину 2006 року народження, має хронічні захворювання, до затримання не мав офіційної роботи, має матір похилого віку.

       Суд також вважає встановленим існування ризиків передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.

       Під час розгляду клопотання судом вивчена можливість щодо не обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Однак, враховуючи існування ризиків, передбачених п.1., п.3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України та оцінюючи сукупність обставин, а саме: тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватими у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обвинувачуються, відсутність працевлаштування, вчинення резонансного злочину в умовах воєнного стану, суд не вбачає можливим обрати інші запобіжні заходи обвинуваченому ОСОБА_11 ніж тримання під вартою.

       При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу судом враховується практика Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суди повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість, багатоепізодійна злочинна діяльність та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому  злочину, наявна можливість ухилення від явки до суду.

При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі - Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим лише тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням органів досудового розслідування (попереднього слідства).

Також, Європейський суд з прав людини у справі «Фокс, Кембел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Зі змісту КПК України вбачається, що перевірка обґрунтованості підозри під час досудового розслідування по кримінальному провадженню при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, а також продовження строків тримання під вартою під час досудового розслідування в повному обсязі покладається виключно на слідчого суддю, що постановляє відповідні ухвали.

А питання про те, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення та чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення під час судового розгляду кримінального провадження вирішуються судом тільки при ухваленні вироку, відповідно до ст. 368 КПК України.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваних, але і високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

За таких обставин суд вважає, що на теперішній час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, з урахуванням вищенаведених позицій Європейського суду з прав людини, які були враховані слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова як при обранні запобіжного заходу, так і при продовженні строків тримання під вартою обвинуваченому під час проведення досудового розслідування, не змінились, тому на теперішній час достатніх підстав для заміни або скасування раніше обраного запобіжного заходу –у вигляді тримання під вартою, судом не вбачається.

       Застава, як альтернатива запобіжному заходу тримання під вартою, судом не застосовується.

       При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_12 суд також враховується той факт, що обвинувачений, обвинувачуються у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, застосований на стадії досудового розгляду запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості інкримінованого йому у вину діяння, унеможливлює перешкоджанню інтересам правосуддя шляхом ухилення обвинуваченого від суду.

Суд звертає увагу на те, що обвинувачений може переховуватись від суду. Також зазначене свідчить і про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів. Даних про стан здоров`я, які унеможливлюють прибування в умовах ізоляції від суспільства суду не надано.

       Суд також враховує вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місті його постійного проживання у тому числі наявність у нього родини та утриманців, наявність у обвинуваченого постійного міста роботи, репутацію обвинуваченого, майновий стан обвинуваченого, відсутність судимостей у обвинуваченого, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів.

Так, ОСОБА_12 одружений, неповнолідніх дітей не має, до затримання офіційно не працював, зі слів зазначає,що працював за трудовими договорами, є доглядачем інваліда першої групи.

       Суд також вважає встановленим існування ризиків передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.

       Під час розгляду клопотання судом вивчена можливість щодо не обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Однак, враховуючи існування ризиків, передбачених п.1., п.3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України та оцінюючи сукупність обставин, а саме: тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватими у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обвинувачуються, відсутність працевлаштування, вчинення резонансного злочину в умовах воєнного стану, суд не вбачає можливим обрати інші запобіжні заходи обвинуваченому ОСОБА_12 ніж тримання під вартою.

       При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу судом враховується практика Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суди повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість, багатоепізодійна злочинна діяльність та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому  злочину, наявна можливість ухилення від явки до суду.

При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі - Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим лише тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням органів досудового розслідування (попереднього слідства).

Також, Європейський суд з прав людини у справі «Фокс, Кембел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваних, але і високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

За таких обставин суд вважає, що на теперішній час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, з урахуванням вищенаведених позицій Європейського суду з прав людини, які були враховані слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова як при обранні запобіжного заходу, так і при продовженні строків тримання під вартою обвинуваченому під час проведення досудового розслідування, не змінились, тому на теперішній час достатніх підстав для заміни або скасування раніше обраного запобіжного заходу – у вигляді тримання під вартою, судом не вбачається.

       Застава, як альтернатива запобіжному заходу тримання під вартою, судом не застосовується.

При вирішенні питання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_13 суд також враховується той факт, що обвинувачена, обвинувачуються у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, застосований на стадії досудового розгляду запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості інкримінованого їй у вину діяння, унеможливлює перешкоджанню інтересам правосуддя шляхом ухилення обвинуваченої від суду.

Суд вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Суд зазначає, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Надаючи оцінку можливості обвинуваченій ОСОБА_13 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, може вдатися до відповідних дій.

При встановленні наявності ризику впливу свідка, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_13 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Так, ОСОБА_13 раніше не судима, до кримінальної відповідальності притягується вперше, перебуває у фактичних шлюбних стосунках, до затримання працювала, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 , фактично мешкає за адресою АДРЕСА_7 .

Однак, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченої від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику. Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.

Згідно ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Враховуючи викладене, існування ризиків доведених прокурором, передбачених п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: обвинувачення ОСОБА_13 у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень в сфері злочинів проти основ національної безпеки України, вчинене в умовах воєнного стану, тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких обвинувачується, суд приходить до висновку про наявність підстав до задоволення клопотання. За час тримання обвинуваченої під вартою зазначені ризики не зменшилися та не втратили своєї актуальності. З вказаних підстав, суд приходить до висновку про необхідність обрання стосовно ОСОБА_13 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Даних щодо неможливості застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я суду не надано.

       Висновок суду щодо продовження запобіжного заходу тримання ОСОБА_13 під вартою ґрунтується на вищевикладених обставинах, що свідчать про не зменшення заявлених ризиків та виправдовують тримання особи під вартою.

Крім того, ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачена може не виконувати покладені на неї процесуальні обов`язки, є реальними та триваючими, а альтернативні запобіжні заходи не забезпечать достатній рівень гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченої.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_14 суд також враховується той факт, що обвинувачена, обвинувачуються у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, застосований на стадії досудового розгляду запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості інкримінованого їй у вину діяння, унеможливлює перешкоджанню інтересам правосуддя шляхом ухилення обвинуваченої від суду.

Суд вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Суд зазначає, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Надаючи оцінку можливості обвинуваченій ОСОБА_14 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, може вдатися до відповідних дій.

При встановленні наявності ризику впливу свідка, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_14 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Так, ОСОБА_14 раніше не судима, до кримінальної відповідальності притягується вперше, зареєстрована за адресою АДРЕСА_8 , фактично мешкає за адресою АДРЕСА_9 , до затримання працювала, має грамоти, характеризується позитивно.

Однак, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченої від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику. Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.

Згідно ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Враховуючи викладене, існування ризиків доведених прокурором, передбачених п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: обвинувачення ОСОБА_14 у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень в сфері злочинів проти основ національної безпеки України, вчинене в умовах воєнного стану, тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких обвинувачується, суд приходить до висновку про наявність підстав до задоволення клопотання. За час тримання обвинуваченої під вартою зазначені ризики не зменшилися та не втратили своєї актуальності. З вказаних підстав, суд приходить до висновку про необхідність обрання стосовно ОСОБА_14 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Даних щодо неможливості застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я суду не надано.

Висновок суду щодо продовження запобіжного заходу тримання ОСОБА_14 під вартою ґрунтується на вищевикладених обставинах, що свідчать про не зменшення заявлених ризиків та виправдовують тримання особи під вартою.

Крім того, ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачена може не виконувати покладені на неї процесуальні обов`язки, є реальними та триваючими, а альтернативні запобіжні заходи не забезпечать достатній рівень гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченої.

З огляду на вказане, суд обирає стосовно обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст. ст. 314-315, 369, 372 КПК України, суд,-

постановив:

Клопотання прокурора- задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді утримання під вартою на 60 днів до 05 грудня 2024 року 24:00 год включно, в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у виді утримання під вартою на 60 днів до 05 грудня 2024 року 24:00 год включно, в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_3 запобіжний захід у виді утримання під вартою на 60 днів до 05 грудня 2024 року 24:00 год включно, в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_6 запобіжний захід у виді утримання під вартою на 60 днів до 05 грудня 2024 року 24:00 год включно, в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_5 запобіжний захід у виді утримання під вартою на 60 днів до 05 грудня 2024 року 24:00 год включно, в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Копію ухвали направити учасникам судового провадження.

Ухвала в частині обрання запобіжного заходу- тримання під вартою може бути оскаржена в порядку глави 18 КПК України.

Повний текст ухвали виготовлений 07 жовтня 2024 року.

Головуюча суддя ОСОБА_16