Справа № 152/101/22

Провадження № 22-ц/801/2071/2024

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Роздорожна А. Г.

Доповідач:Медвецький С. К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 рокуСправа № 152/101/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Медвецького С. К. (суддя-доповідач),

суддів: Копаничук С. Г., Міхасішина І. В.,

за участю секретаря судового засідання – Литвина С. С.,

учасники справи:

заявник – ОСОБА_1 ,

боржники: ОСОБА_2 ,

заінтересована особа – Жмеринський ВДВС у Жмеринському районі Вінницької області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ),

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань № 2 цивільну справу № 152/101/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шаргородського районного суду Вінницької області від 16 серпня 2024 року, постановлену у складі судді Роздорожної А. Г. у залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог заяви

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, а саме заміну стягувача його правонаступником.

Заява мотивована тим, що 15 березня 2022 року Шаргородським районним суду Вінницької області ухвалено рішення у справі № 152/101/22 про стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу у розмірі 8 000 доларів США, що станом на 29 січня 2022 року еквівалентно 231 840 грн та 3 % річних у розмірі 499 доларів США, що еквівалентно 14 461,02 грн.

21 квітня 2022 року на виконання указаного рішення Шаргородським районним судом Вінницької області видано виконавчий лист.

На даний час на виконанні у Жмеринському відділі державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває відкрите виконавче провадження № 68966494 з примусового виконання виконавчого листа, виданого на виконання рішення Шаргородським районним судом Вінницької області від 15 березня 2022 року по справі № 152/101/22.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 .

Указує, що вона як спадкоємець першої черги за законом прийняла спадщину після смерті батька, подавши відповідну заяву державному нотаріусу, відтак має право на вступ у зобов`язання щодо стягнення заборгованості за рішенням суду у справі № 152/101/22 через заміну стягувача у виконавчому провадженні.

Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просила суд замінити стягувача у виконавчому провадженні № 68966494 щодо примусового виконання рішення Шаргородським районним судом Вінницької області від 15 березня 2022 року у справі № 152/101/22 з ОСОБА_3 на його правонаступника – ОСОБА_1 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Шаргородського районного суду Вінницької області від 16 серпня 2024 року у задоволенні заяви відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що:

кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, правонаступництва;

вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом за перевірки та надання оцінки доказам, наданим в обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов`язків сторони виконавчого провадження до іншої особи;

з наявної в матеріалах справи заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини від 17 червня 2024 року слідує, що після смерті ОСОБА_3 вона не є єдиним спадкоємцем;

строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 не закінчився, ОСОБА_1 не є єдиним правонаступником після смерті останнього, відтак ця заява подана до суду передчасно.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У вересні 2024 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати й постановити нову про задоволення заяви.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 02 вересня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя – Медвецький С. К., судді: Копаничук С. Г., Міхасішин І. В.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 вересня 2024 року відкрито провадження у справі, надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали цивільної справи з місцевого суду.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17 вересня 2024 року справу призначеного до розгляду на 07 жовтня 2024 року о 09:00 год з повідомленням учасників справи.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07 жовтня 2024 року задоволено заяву ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів її представника – адвоката Малюка Є. Є.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину;

незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини;

посилання суду першої інстанції на необхідність спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини не має юридичного значення для заміни стягувача у виконавчому провадженні;

у разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний з кредиторів має право пред`явити боржникові вимогу у повному обсязі;

солідарний кредитор, який одержав виконання від боржника, зобов`язаний передати належне кожному з решти солідарних кредиторів у рівній частці, якщо інше не встановлено договором між ними;

оскільки після смерті ОСОБА_3 , його вимога до боржника ОСОБА_2 перейшла до спадкоємців (вимога солідарних кредиторів), то заміна сторони у виконавчому провадженні допускається на одного спадкоємця.

Відзив на апеляційну скаргу протягом встановленого судом строку не надійшов.

Явка учасників справи

Заявник ОСОБА_1 та її представник – адвокат Малюк Є. Є., яким згідно частини п`ятої статті 212 ЦПК України роз`яснено, що ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву, не відповіли на запрошення про приєднання до відеоконференції, клопотання про відкладення розгляду справи не подали.

Інші учасники судового провадження в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причин неявки не повідомили, а тому згідно вимог частини другої статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що заочним рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 15 березня 2022 року у справі № 152/101/22 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , згідно договору позики від 24 січня 2021 року, кошти у сумі 8 000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 29 січня 2022 року становить 231 840 грн, три відсотки річних у розмірі 499 доларів США, що становить 14461,02 грн.

Указане судове рішення набрало законної сили.

21 квітня 2022 року Шаргородським районним судом Вінницької області на виконання судового рішення видано виконавчий лист по справі № 152/101/22, за яким боржником є ОСОБА_2

09 травня 2022 року старшим державним виконавцем Шаргородського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький) Чіркою О. В. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 152/101/22, виданого 21 квітня 2022 року Шаргородським районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу у розмірі 8 000 доларів США, що станом на 19 січня 2022 року еквівалентно 231 840 грн.

Постановою про прийняття виконавчого провадження від 25 травня 2023 року ВП № 68966494 головним державним виконавцем Жмеринського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лавровою І. П. прийнято до свого провадження указане виконавче провадження.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Шаргород Жмеринського району Вінницької області помер ОСОБА_3 .

Після його смерті відкрилася спадщина.

Заявник є дочкою померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3

17 червня 2024 року ОСОБА_1 подала до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дячук О. Б. заяву про прийняття спадщини після смерті батька.

З указаної заяви слідує, що також спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є дружина померлого – ОСОБА_4 .

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 77435776 від 25 червня 2024 року Шаргородською державною нотаріальною конторою зареєстровано спадкову справу після смерті ОСОБА_3 , реєстровий номер 72620444.

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін.

Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до частин першої, другої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні необхідно розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.

Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, правонаступництва, а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною третьою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Отже за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи зі змісту наведених норм права, зокрема, пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи універсального правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття первісного кредитора з одночасною заміною його новим кредитором.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення суду, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах

Отже під час вирішення питання про заміну сторони у виконавчому провадженні потрібно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав і обов`язків сторони, яка вибула.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або безпосередня вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у цивільних відносинах.

Доказами правонаступництва, залежно від підстав виникнення, можуть бути: свідоцтво про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК України), передавальний акт комісії з припинення юридичної особи (статті 104, 106 ЦК України), правочин щодо заміни кредитора або боржника у зобов`язанні (статті 512, 513, 520, 521 ЦК України).

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, унаслідок чого припиняється її статус сторони виконавчого провадження та її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України саме за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник у таких правовідносинах, який набув від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, зокрема й право бути стороною виконавчого провадження.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 803/1273/16 (провадження №11-771ас18) та висновками Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Частинами першою, другою статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно з частиною першою статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом, зокрема, можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною першою статті 1272 ЦК України встановлено, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (частина перша статті 1273 ЦК України).

За положеннями статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Матеріалами справи встановлено, що свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 29 квітня 2024 року Шаргородським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Шаргород Жмеринського району Вінницької області помер ОСОБА_3

17 червня 2024 року ОСОБА_1 подала до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дячук О. Б. заяву про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_3 .

З указаної заяви слідує, що спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є дружина померлого – ОСОБА_4 .

Заміна стягувача його правонаступником нерозривно пов`язана зі строками встановленими законом для подачі заяви спадкоємцями про прийняття спадщини.

Строк для прийняття спадщини або відмови від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 не закінчився, а матеріали справи не містять інформації про спадкоємців померлого, які у встановленому законом порядку прийняли спадщину.

Відтак, лише зі спливом шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, у суду буде можливість встановити коло спадкоємців, у яких виникло право на спадкування після померлого ОСОБА_3 .

Суд зобов`язаний дотриматися строків, установлених законом для прийняття спадщини, та лише після спливу цього строку, замінювати стягувача на його правонаступника.

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що звернення ОСОБА_1 з заявою про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні є передчасним.

Установивши, що строк для прийняття спадщини або відмови від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 не закінчився, а заміна стягувача його правонаступником нерозривно пов`язана зі строками встановленими законом для подачі заяви спадкоємцями про прийняття спадщини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому провадженні № 68966494 щодо примусового виконання рішення Шаргородським районного суду Вінницької області від 15 березня 2022 року у справі № 152/101/22.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що процесуальним законодавством не обмежено право на звернення до суду з повторною заявою про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні. Такий висновок можна зробити з аналізу змісту статті 442 ЦПК України, яка визначає, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює цю сторону її правонаступником у разі надходження відповідної заяви, обґрунтованої належним чином.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 755/16096/20.

Отже ОСОБА_1 не позбавлена можливості повторного звернення до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження у цій справі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів саме у тому контексті, який, на думку заявника, підтверджує обґрунтованість заявленої вимоги, висновків суду першої інстанції не спростовують, не ґрунтуються на нормах права, тому судом до уваги не беруться.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими, а відтак не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали суду

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з підпунктом 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою до суду апеляційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що з 01 січня 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 028 грн.

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже сплаті скаржником підлягла сума судового збору у розмірі 484,48 грн.

Установлено, що при поданні апеляційної скарги ОСОБА_1 не сплатила судовий збір.

Відтак несплачена сума судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду становить 484,48 грн.

Згідно з пунктом 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо факт недоплати судового збору з`ясовано судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд залежно від конкретних обставин справи може: зобов`язати позивача (заявника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності оголосити перерву в її розгляді (стаття 191 ЦПК); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням положень статті 88 ЦПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 207 ЦПК.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції слід віднести за рахунок особи, яка подала апеляційну скаргу.

За таких обставин, у порядку розподілу судових витрат за результатами розгляду справи в суді апеляційної інстанції, з урахуванням положень статті 88 ЦПК, з ОСОБА_1 на користь держави слід стягнути несплачену суму судового збору у розмірі 484,48 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шаргородського районного суду Вінницької області від 16 серпня 2024 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 484,48 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий                                               Сергій МЕДВЕЦЬКИЙ

судді:                                                           Світлана КОПАНИЧУК

                                                                  Ігор МІХАСІШИН