ЄУН: 336/5955/24

Провадження №: 2-во/336/103/24

УХВАЛА

іменем України

07 жовтня 2024 року                                                        м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Нагорних О.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали цивільної справи №336/5955/24 (2-во/336/103/24) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу, -

встановив:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу.

01 жовтня 2024 року до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя з Запорізького апеляційного суду надійшла цивільна справа №336/5955/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу, для належного оформлення.

Відповідно до ухвали Запорізького апеляційного суду від 25 вересня 2024 року, 18 вересня 2024 року до апеляційного суду надійшла неналежно оформлена справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу.

Так, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями єдиним унікальним номером справи є 336/5955/24 (а.с.38), проте, в оскаржуваному рішенні помилково зазначено справа за № 0827/5955/24, що є опискою.

Вивчивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку про необхідність виправити описку допущену в мотивувальній та резолютивній частинах рішення суду, виходячи з такого.

Згідно з ч.1 ст. 269 ЦПК України, суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 269 ЦПК України, питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала.

Так, рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 10 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, 69005, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 158-б, задоволено. Встановлено, що ОСОБА_1 проживала однією сім`єю без укладення шлюбу з ОСОБА_2 , смерть якого сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 , з листопада 2010 року по день смерті ОСОБА_2 , а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 10 вересня 2024 року, єдиний унікальний номер справи зазначений №0827/5955/24, проте відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями єдиним унікальним номером справи є 336/5955/24 (а.с.20), що є опискою

В даному випадку судом допущено технічну описку під час друкування тексту судового рішення.

Описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Особливо це стосується резолютивної частини рішення. В резолютивній частині будь-яка описка має істотне значення, оскільки вона може утруднити виконання рішення.

Опискою слід вважати спотворення графічного образу слова або цифри, а арифметична помилка полягає у неточності виконання арифметичних операцій, обчислення розміру величин, які мають цифровий вираз. Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його невірного сприйняття.

Для того щоб були наявні підстави для виправлення описки, помилка має відповідати таким критеріям: 1) вона повинна бути технічною, тобто спричиненою випадковими огріхами під час друкування тексту судового рішення (неуважністю суду, автоматичним виправленням текстовим редактором тощо); 2) таку технічну помилку має бути допущено під час складання тексту судового рішення самим судом; 3) помилка повинна бути мимовільною та випадковою, а не обумовленою цитуванням документів, у яких було допущено помилки іншими учасниками судового процесу (позивачем, відповідачем, експертом тощо).

Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, неправильні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо.

Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.

Виходячи з позиції Верховного Суду України (ухвала Верховного Суду України у справі №6-788цс16 від 22.02.2017р.), суд може виправити лише ті описки або арифметичні помилки, яких він сам припустився.

Згідно з п. 19 Постанови Пленуму ВС України N 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі» питання про внесення виправлень може бути вирішене судом, що ухвалив рішення, тільки в межах установленого законом строку, протягом якого воно може бути пред`явлено до примусового виконання. Внесення виправлень у судове рішення, яке не підлягає примусовому виконанню, строком не обмежено.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року № 1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини 1 статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з частиною 1 статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до положень частини 4 статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (Рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60705/00).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Конституційний Суд України в абзаці одинадцятому підпункту 3.3 пункту З мотивувальної частини Рішення від 11 березня 2011 року № 2-рп/2011, посилаючись на позицію Європейського суду з прав людини, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

Гарантії виконання судових рішень, які набрали законної сили і таким чином набули статусу остаточних, охоплюються змістом правової визначеності. Саме через встановлення юридичної певності в правозастосовній діяльності досягається ефективність та результативність правосуддя. У рішенні у справі «Серинг проти Сполученого королівства» від 07 липня 1989 року суд зазначив, що Конвенція як правовий акт, який забезпечує захист прав людини, передбачає, що її гарантії мають бути реальними та ефективними. Крім того, будь-яке тлумачення прав і свобод, що гарантуються, має відповідати загальним рисам Конвенції, мета якої забезпечення та розвиток ідеалів і цінностей демократичного суспільства. На державі лежить прямий обов`язок дотримуватися прав осіб та забезпечувати належне та своєчасне виконання рішень суду, які набрали законної сили.

Враховуючи вищезазначене та на виконання ухвали Запорізького апеляційного суду від 25 вересня 2024 року, суд вважає необхідним внести виправлення в рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 10 вересня 2024 року, зазначивши вірний єдиний унікальний номер справи 336/5955/24, замість єдиного унікального номеру справи 0827/5955/24.

Керуючись ст.ст. 258-261, 269, 353 ЦПК України, суд

постановив:

Внести виправлення в рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 вересня 2024 року, вважати вірним єдиний унікальний номер справи 336/5955/24.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 261 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя:                                                                        Л.В.Петренко