ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
24.12.07 Справа № 03/2355-17/246-07
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Нафтовуглеземлеобробка”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Панда”
про стягнення 47 258,70 грн
Суддя В.Г. Суховий
Представники: згідно протоколу судового засідання.
СУТЬ СПОРУ:
В господарський суд Черкаської області звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю “Нафтовуглеземлеобробка” (далі –Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Панда” (далі –Відповідач) про стягнення 47 258,70 грн, з яких 5 582,40 грн –витрати пов’язані з транспортуванням залізницею вугільної продукції, 33 120,86 грн –заборгованість з урахуванням інфляції, 1 641 грн –пеня відповідно до договору поставки, 1 000 грн. –завантаження вугільної продукції, 5 914,44 грн. –моральна шкода.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 26.03.2007р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду. Ухвалою господарського суду Черкаської області від 22.05.2007р. справу передано за підсудністю до господарського суду Київської області. Ухвалою господарського суду Київської області від 25.06.2007р. справа призначена до розгляду.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що згідно з заявкою відповідача (ТОВ “Панда“) поставити йому вугільну продукцію, відповідачу залізничним вагоном № 65752024 було відправлено 67,8 тон вугілля, що підтверджується залізничною квитанцією № 4848758. Одночасно позивачем було надіслано на адресу відповідача відповідні документи на продукцію (договір поставки, залізнична квитанція, акт приймання-передачі, посвідчення якості) для їх відповідного підписання та повернення позивачу. Проте, незважаючи на прийняття відповідачем вугільної продукції та неодноразові звернення позивача з листами, відповідач супровідні документи з підписами позивачу не повернув, оплату товару по даний час не здійснив.
Відповідач у відзиві на позов № 367 від 13.09.2007р. (а.с. 133) проти позовних вимог заперечує та вважає їх безпідставними, посилаючись на те, що між сторонами укладався саме договір купівлі-продажу, а не договір поставки. Крім того, на думку відповідача саме позивач неналежним чином виконав умови договору купівлі-продажу, оскільки відповідачем було узгоджено отримання товару в кількості 1 500 тон партіями не менше трьох вагонів в день з інтервалом дві доби, але позивачем зазначені умови договору виконані не були. За посиланням відповідача у відзиві, позивач не передав відповідачу товар, акт приймання-передачі та інші первинні бухгалтерські документи не надіслав.
У зв’язку з неявкою представника відповідача в судові засідання 20.08.2007р., 17.09.2007р. та 08.10.2007р., неявкою представників сторін в судові засідання 12.11.2007р. та 05.12.2007р., неподання ним витребуваних матеріалів, та необхідністю витребування додаткових доказів розгляд справи неодноразово відкладався.
В процесі розгляду справи позивачем подано клопотання № 181008 від 18.10.2007р. (а.с. 157) про розгляд справи без участі представника, оскільки позивачем подано всі витребувані судом матеріали. Представником позивача подано також клопотання № 051007 про повідомлення згідно ст. 90 ГПК України органи прокуратури та МВС України про злочини, скоєні відповідачем по розкраданню майна. Суд відхиляє дане клопотання з огляду на неподання позивачем доказів на підтвердження злочинних дій та на лист прокуратури Корсунь-Шевченківського району Черкаської області (а.с. 40). Позивачем також подано клопотання № 161007 від 16.10.2007р. (а.с. 154) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на поточні та інші рахунки відповідача, а також заборону на відчуження майна, що належить відповідачу (ТОВ “Панда“). Суд відхиляє дане клопотання у зв’язку з його необґрунтованістю.
Позивачем подано письмові пояснення до позову № 100512 від 02.12.2007р., якими уточнив позовні вимоги (а.с. 187). Зокрема, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем п.п 4.1, 4.2, 4.3, 5.2 Договору № 26-05/1 від 26.05.2006р., та просить суд стягнути з відповідача 44 673,42 грн, з яких 4 798,98 грн –витрати по залізничним послугам, 3 566,41 грн –пеня, 33 120,86 грн. –вартість вугілля з розрахунком інфляції, 887,17 грн штрафні санкції (3%), 2 300 грн –моральна шкода.
Представник позивача в судовому засіданні 24.12.2007р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав викладених в позовній заяві та поясненнях до позову № 100512 від 02.12.2007р.
Представник відповідача в судове засідання 24.12.2007р. вп’яте не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалами суду від 25.06.2007р., від 20.08.2007р., від 17.09.2007р., від 08.10.2007р., від 12.11.2007р., від 05.12.2007р. надісланими за адресою згідно довідки державного реєстратора (а.с. 150) та адресою зазначеною самим відповідачем у відзиві (а.с. 133), що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 06683051 (а.с. 83), № 07965018 (а.с. 146).
Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд в с т а н о в и в:
Позивач отримав від відповідача лист № 232 від 19.05.2006р. (а.с. 44), згідно з яким відповідач просить поставити вугілля марки АО фракція 25-50 мм в кількості 1 500 тон шляхом здійснення поставки по 3 вагони в день з інтервалом 2 доби. Отримання позивачем даного листа визнається позивачем та відповідачем.
Відповідач у відзиві (а.с. 133) підтвердив те, що ним “було узгоджено отримання від позивача товару в кількості 1 500 тон партіями не менше трьох вагонів вдень з інтервалом дві доби, але позивачем зазначені умови договору не були виконані”.
Отже, примітка в листі № 232 від 19.05.2006р. відповідача “Поставка: 3 вагони в день з інтервалом 2 суток” є істотною умовою договору на вимогу відповідача, щодо якої повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч.2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Аналіз змісту трьох оригіналів примірників Договорів, які містять підпис і печатку позивача (поставщик), але не підписані відповідачем (покупець): Договір купівлі-продажу № 26-05/1 від 26.05.2006р. (а.с. 48-50), Договору поставки № 26-05/1 від 26.05.2006р. (а.с. 85-88), наданих позивачем, а також Договір купівлі-продажу № 26-05/1 від 26.05.2006р. (а.с. 179-182) – надісланий суду відповідачем, свідчить про те, що істотна умова на вимогу відповідача –“Поставка: 3 вагони в день з інтервалом 2 суток” у зазначених договорах відсутня.
Тобто, стосовно цієї істотної умови у передбаченому законом порядку та формі не досягнуто згоди з боку позивача. Викладені умови в специфікації (Додаток № 1 до Договору) не містять такої істотної умови.
Крім того, згідно з ч.3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Проте, зазначена в Специфікації ціна 395 грн/т не може вважатися погодженою сторонами, оскільки жоден з трьох примірників Договорів не підписаний відповідачем (покупцем). В матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про те, що відповідач погодився із зазначеною ціною товару.
У ч.5 ст. 265 ГК України встановлено, що поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.
Виходячи з наведеного, слід дійти висновку, що між сторонами спору не виникли договірні зобов’язання, оскільки не можна вважати укладеним договір, ані поставки (на який посилається позивач), а ні купівлі-продажу (на який посилається відповідач).
Судом також встановлено, що залізницею було прийнято до перевезення вантаж –вугілля марки АО у кількості 67,8 тон згідно з квитанцією про приймання вантажу № 48487858 від 28.05.2006р. (а.с. 52), у якій зазначено “Відправник –ЧПКФ “Шахтинвест”, “Одержувач –ООО “Панда”.
Згідно з дорожньою відомістю № 48487858 (а.с. 123), яка містить відмітку про оформлення видачі вантажу на ст. Корсунь-Шевченківський 31.05.2006р. на підставі виданих ТОВ “Панда” наказу № 4 від 10.01.2006р. та Доручення від 10.01.2006р. на ім’я Оношко О.С. (а.с. 139, 140), відповідачем отримано вантаж –вугілля марки АО у кількості 67,8 тон, що не заперечується відповідачем, а факт отримання вугілля підтверджується також наданим відповідачем витягом з бухгалтерської книги “Рах. 203” за травень місяць 2006р. (а.с. 183), де зазначено “Вугілля АО на зберіганні згідно дог. 26-05/1 67,8 тн”.
Проте, сам лише факт поставки і отримання вугілля марки АО в кількості 67,8 тон не може бути доказом виникнення між сторонами спору договірних відносин щодо поставки чи купівлі-продажу вугілля, у тому числі виникнення у відповідача грошових зобов’язань перед позивачем саме з договору, на що, як на підставу позову, посилається позивач.
Крім того, позивачем не надано суду доказів щодо наявності відповідних правовідносин між ним та зазначеним в квитанції вантажовідправником - ЧПКФ “Шахтинвест”.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).
Позивачем не доведено обставини, на які він посилається як на підставу позовних вимог, а саме не доведено укладання між сторонами спору договору, та виникнення у відповідача грошових зобов’язань за договором перед позивачем.
Виходячи з наведеного, даний позов не є обґрунтованим, тому задоволенню не підлягає.
Судові (господарські) витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В:
У позові відмовити повністю.
Суддя Суховий В. Г.