Справа № 2-1108/11р.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем    України

10 січня 2011 року                                       Ленінський районний суд міста Луганська в складі:

   Головуючого –судді  Лібстера А.С.

при секретарі –Рубан М.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Адвокатська компанія «Лінія захисту»»про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В :

В обгрунтування позову позивач вказала, що вона в квітні 2010 року звернулася|оберталася| в адвокатську компанію ООО «Адвокатська компанія «Лінія Захисту»з|із| проханням надати їй повний|цілковитий| комплекс юридичних послуг з кредитної суперечки|спору| з|із| ПАТ «Ерсте-банк|». На надання даних юридичних послуг між нею і відповідачем був укладений|ув'язнений| відповідний договір доручення №21/04/10/320 від 21 квітня 2010 р. Згідно даного договору Відповідач зобов'язався зробити|вчинити| від її імені наступні|слідуючі| юридичні зобов'язання (п. 1.1. Договори): представлення інтересів в суді 1 -ої інстанції; подавати і складати заяви, скарги, позови до суду; заявляти клопотання; робити|чинити| запити у всі організації, установи; підписувати документи від імені Довірителя. У свою чергу|своєю чергою|, вона зобов'язалася, згідно п. 2.1. Договору виплатити відповідачеві винагороду у розмірі 5 000 грн. В день укладення договору, тобто 21 квітня 2010 року, вона  сплатила відповідачеві 5000 грн., згідно|згідно з| умовам договору. Також директор адвокатської компанії попросила внести ще 1600,00 грн. на додаткові витрати, хоча ця грошова сума договором передбачена не була. Таким чином, вона виплатила відповідачеві грошову винагороду в загальному|спільному| розмірі 6600 грн. При цьому, з невідомих їй причин, відповідач надав квітанцію лише на 2400 грн. Як з'ясувалося надалі, якість юридичних послуг, що надаються|роблять| відповідачем, знаходиться|перебуває| не на належному рівні. У зв'язку з цим, вона вирішила|рішала| розірвати укладений з|із| відповідачем договір доручення № 21/04/10/320 від 21 квітня 2010 року. Вона звернулася|оберталася| в усній формі до відповідача з|із| даною заявою і проханням здійснити повернення грошової суми, за вирахуванням вартості фактично виконаної відповідачем роботи. Проте|однак| відповідач відмовився це робити|чинити|, оскільки|тому що|, як виявилось, вся сплачена мною грошова сума вже витрачена на потреби|нужду| відповідача. У зв'язку з цим, вона звернулася|оберталася| до відповідача у письмовій формі  з|із| проханням надати звіт про те, куди були витрачені її грошові кошти. Відповідач надав відомість витрат на послуги з її справи|речі|. Згідно звіту, грошові кошти були витрачені таким чином: Попередня консультація - 100,00 грн; підготовка і складання позовної заяви - 500,00 грн.;лист в банк - 200,00 грн.; участь в судовому засіданні 1 раз: 1 х 100 = 200 грн.;витрата на Інтернет: оплата в місяць - 200,00 грн.; витрати по оплаті ЛІГА ЗАКОН: оплата в місяць - 200 грн.; користування ПК - 250,00 грн.; користування принтером з урахуванням|з врахуванням| заправки|заправляння| картріджа - 50,00 грн.; витрати по  виплаті з/п представника у справі: червень - 1000,00 грн.; оренда офісу по 1 робочому місцю|місце-милі|: 1500,00 грн.; дохід|доход| засновника - 1000,00 грн. Разом: 5000,00 грн. Проте|однак|, пункти відомості 5-11 ніякого|жодного| відношення|ставлення| не мають до договору доручення №21/04/10/320 від 21 квітня 2010 р. Вона не брала на себе обов'язку повного|цілковитого| фінансування діяльності відповідача в перебігу одного місяця. Крім того, якщо підсумовувати всі цифри цієї відомості, виходить не 5000,00 грн., а 5200,00 грн. Також викликає|спричиняє| сумнів правильність арифметичної операції по п. 4 відомості (1 х 100 = 200). Вона визнає, що відповідач виконав обов'язки за пунктами 1-4 відомості і згодна на утримання із|із| сплаченої нею грошової суми у розмірі 1000,00 грн. (сума витрат за пунктами 1-4). При цьому, відповідач, згідно наданої відомості, сам визнав, що фактично виконав роботу лише на суму 1000,00 грн. В зв’язку з цим позивач звернувся до суду з даним позовом в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 4000 гривень.  

Позивач в судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлявся судом про місце, дату та час судового засідання.

В судовому засіданні представник позивача свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та просив суд їх задовольнити, надав суду пояснення аналогічні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі та просив суд відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції надав суду відповідні заперечення, в яких зазначив що відповідач ООО «АК «Лінія Захисту»не згоден з|із| позовними вимоги ОСОБА_1 по наступних|слідуючих| підставах: так дійсно ОСОБА_1 звернулася|оберталася| в ТОВ «Адвокатська компанія «Лінія Захисту»з|із| проханням надати комплекс юридичної допомоги по кредитному спору|спору| |із| ПАТ «Ерсте Банк». У зв'язку з чим був укладений |ув'язнений| договір доручення №21/04/10/320 від 21 квітня 2010 року|. Згідно п.2.1. договори сума винагороди складає 5 000 грн. Так, 21 квітня 2010 року| позивачем було сплачено ООО «АК «Лінія Захисту»тільки|лише| передоплату у розмірі 2400 грн|., що підтверджується квитанцією виданої позивачеві. Позивач стверджує, що вона сплатила 5000 грн|., проте|однак| даний факт нічим не підтверджений, а вказівки того, що директор АК «Лінія Захисту»витребовувала з позивача ще 1600,00 грн. взагалі є|з'являється| вигадкою. Так, 10.06.2010 року позивач звернулася із заявою про розірвання договору і з|із| проханням надати звіт про те, куди були витрачені її грошові кошти. У зв'язку, з|із| чим відповідачем було складено звіт. Згідно даного звіту - відомості витрат на послуги у справі ОСОБА_1 за договором від 21.04.2010г., сума витрат по введенню|вступу| даної справи|речі| склала 5000 грн. Ця сума складає 5000 грн|. у зв'язку з тим, що за даним договором була проведена робота саме на суму 5000 грн|. у зв'язку, з|із| чим позивачеві і був наданий даний звіт. ТОВ «АК «Лінія Захисту»у зв'язку з розірванням договору не вимагала сплати|виплати| всієї суми винагороди за виконану роботу. Проте|однак| позивач не обгрунтовано в своїх позовних вимогах вимагає від відповідача стягнути саме 4000 грн. Також складання юридичних документів і ведення справи|речі| позивача є|з'являється| інтелектуальною власністю, яка належить ТОВ «АК «Лінія Захисту», яка самостійно оцінює суму винагороди за свою інтелектуальну діяльність. Всі обставини вказані у заявах позивача протирічять| дійсним обставинам, щодо яких склалася ситуація. Дані, щодо|відносно| того, що нібито директор ТОВ «АК «Лінія Захисту»просила|прохала| додаткові грошові кошти у розмірі 1600 грн|. також є|з'являються| неправдивими, оскільки сторони за договором спочатку визначилися з|із| гонораром ТОВ «АК «Лінія Защити»і додаткових засобів|коштів| відповідач не потребував.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши представлені письмові докази, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 21.04.2010 року позивач ОСОБА_1 уклала договір доручення з ТОВ АК «Лінія Захисту»про надання юридичних послуг. Відповідно до даної угоди ОСОБА_1 доручає ТОВ АК «Лінія Захисту» вести справу по цивільному спору з ПАТ «Ерсте-Банк», що не заперечується сторонами.

Сторони при укладенні договору про надання юридичних послуг від 21.04.2010 року чітко визначили свої права, обов’язки один перед одним, повноваження, строки та якість виконання зобов’язання, та визначили розмір гонорару в сумі 5000 гривень.

Також 21.04.2010 року позивач сплатив грошові кошти у розмірі 2400 гривень. В судовому засіданні сторони не заперечували, що сплачено по квітанції до прибуткового касового ордеру № 73 від 21 квітня 2010 року саме 2400 гривень, які позивач сплатив відповідачу. Інших доказів про сплату грошових коштів до суду не надано.

В подальшому між позивачем та відповідачем виникли розбіжності відносно виконання позивачем своїх обов’язків по наданню відповідачеві юридичної допомоги,  внаслідок чого позивач відмовився від послуг відповідача, проти чого не заперечував і відповідач.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, та не заперечуються сторонами.

10.06.2010 року позивач звернувся з вимогою до відповідача про надання інформації щодо використання 5000 гривень та сповістив про розірвання договору доручення № 21/04/10/320 від 21.04.2010 року.

12.07.2010 року позивач звернувся з заявою до відповідача, відповідно до якої позивач відмовляється від договору доручення  та просить повернути грошові кошти у розмірі 4000  гривень, при цьому визнає що фактично відповідач поніс витрати у розмірі 1000 гривень.

У відповідності с п. 6.1. Договору доручення: «Кожна із сторін має право у будь-який момент відмовитися від даного договору, відшкодувавши іншій стороні збитки, заподіяні|спричиняти| їй у зв'язку з достроковим розірванням договору, за умови, що|при умові , що| вони наступили|настали| з вини сторони, яка відмовилася від Договору».

За таких обставин, суд вважає, що оскільки відповідач  зобов’язувався надати позивачу юридичні послуги при розгляді справи за участю відповідача, але  до кінця  такої участі не прийняв, з чим також погодився відповідач, тобто сторони  фактично розірвали  укладену угоду про надання юридичних послуг, що не суперечить ст.907 ЦК України.

Згідно п. 6.2. договору «У разі|в разі| дострокового розірвання даного договору за ініціативою довірителя, останній зобов'язаний сплатити повіреному винагороду відповідно фактично виконаної ним роботи.

Судом встановлено, що відповідно до відомості витрат на послуги з справи|речі|, частина грошових коштів була витрачена таким чином: попередня консультація - 100,00 грн; підготовка і складання позовної заяви - 500,00 грн.; лист в банк - 200,00 грн.; участь в судовому засіданні 1 раз: 1 х 200 = 200 грн, що разом складає 1000 гривень, при цьому позивач визнає що фактично відповідач поніс вищевказані  витрати.

Інших доказів про використання сплачених коштів ані позивачем ані відповідачем до суду не надано.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 905 ЦК України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про адвокатуру», оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об’єднанням чи адвокатом. У разі участі адвоката у кримінальній справі за призначенням та при звільненні громадянина від оплати юридичної допомоги через його малозабезпеченість оплата праці адвоката здійснюється за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок призначення адвоката для подання юридичної допомоги громадянам визначається кримінально-процесуальним законодавством. Якщо договір розривається достроково, оплата праці адвоката провадиться за фактично виконану роботу. У разі неналежного виконання доручення на вимогу громадянина або юридичної особи, які уклали договір з адвокатом чи з адвокатським об’єднанням, внесена плата повертається їм повністю або частково, а при виникненні спору —за рішенням суду.

Доводи представника відповідача про те, що ним надано послуг на суму сплаченого гонорару у розмірі 5000 гривень, на увагу не заслуговують, оскільки  вони носять суб’єктивний характер та нічим не підтверджені.

Суд вважає, що відповідач повинен частково повернути одержану від позивача  суму сплати гонорару у розмірі що складає різницю (2400 гривень –1000 гривень) = 1400 гривень, оскільки дана сума підтверджена  відповідними письмовими доказами.

Решту позовних вимог позивача суд вважає необгрунтованими, оскільки позивач не надав суду доказів того, що ним сплачена інша сума гонорару.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215, ЦПК України, ст. ст. 901 –907 ЦК України, Законом України «Про адвокатуру», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Адвокатської компанії «Лінія Захисту»на користь ОСОБА_1 грошові кошти, які були сплачені у якості оплати юридичних послуг, у розмірі  1400 /одна тисяча чотириста/  гривень.

В задоволені решти позивних вимог ОСОБА_1 відмовити за необгрунтованістю.          

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська протягом  десяти  днів з дня його проголошення.

Головуючий: суддя                                                                                                  А.С. Лібстер