Справа  № 2-а-2287/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

05 квітня 2011 року  Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді – Бурнусуса О.О.,

               при секретарі – Осадчій В.В.,

               за участю сторін: позивача – ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізмаїлі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора дорожньо-патрульної служби Жовтневої роти ДПС для обслуговування доріг державного значення УДАІ УМВС України в Миколаївській області Костенко Олександра Вікторовича, про скасування постанови про адміністративне правопорушення та повернення суми виплаченого штрафу,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора дорожньо-патрульної служби Жовтневої роти ДПС для обслуговування доріг державного значення УДАІ УМВС України в Миколаївській області Костенко Олександра Вікторовича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ВЕ №229408 від 20.02.2011 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та повернення суми виплаченого штрафу

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та наполягають на їх задоволенні.

Мотивуючи протиправність постанови, ОСОБА_1 в адміністративному позові зазначив, що 20.02.2011 року, керуючи автомобілем «Міtsubishi» д/н НОМЕР_1 рухався по автодорозі Одеса – Мелітополь – Новоазовськ та був зупинений інспектором дорожньо-патрульної служби Жовтневої роти ДПС Костенко Олександром Вікторовичем і останній повідомив про перевищення скорості, яка вимірювалась приладом «ТRUCАМ» № 8С 000658. В наслідок чого була винесена постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ВЕ №229408 від 20.02.2011 року, якою на позивача накладено штраф в розмірі 255 грн.

Разом з тим, позивач не згоден з притягненням його до адміністративної відповідальності оскільки на відрізку дороги на якому він був зупинений не було дорожнього знаку обмеження швидкості, тому була допустима швидкість у 90 км/год. В свою чергу, швидкість руху вимірювалась приладом «ТRUCАМ» № 8С 000658, а в документі на цей прилад, який було надано співробітником ДПС було вказано, що прилад працює без похибок при температурі не нижче -7С, а на момент зупинки температура повітря була -10С, а при даній температурі повітря прилад працює з похибками і не може вірно вимірювати швидкість руху.

Відповідач інспектор дорожньо-патрульної служби Жовтневої роти ДПС для обслуговування доріг державного значення УДАІ УМВС України в Миколаївській області Костенко Олександра Вікторовича в судове засідання не з’явився, про час і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, заяв про відкладення слухання справи або заперечень на позов не надав, про причину неявки суду не повідомив.

Перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що відповідач діяв в межах, на підставі та у спосіб, визначений законом, в зв’язку з чим, в задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст.3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням  принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст.9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Відповідно до ст.280 КУпАП  орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне  правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що 20.02.2011 року відносно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.

Відповідно до вищевказаної постанови ОСОБА_1 20.02.2011 року о 12 год. 25 хв. керуючи автомобілем «Міtsubishi» д/н НОМЕР_1 на 176 км автодороги Одеса – Мелітополь – Новоазовськ в с. Шевченково, рухався зі швидкістю 90 км/год, яка вимірювалась приладом «ТRUCАМ» № 8С 000658.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Як вбачається з матеріалів справи, факт вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, підтверджується протоколом про вчинення адміністративного правопорушення, а оскільки жодних доказів у підтвердження обставин, на які позивач посилався в обґрунтування своїх вимог, останнім не надано, суд вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення від 20.02.2011 року прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки відомості щодо обставин, що викладені в протоколі і постанові відповідають дійсності, з'ясовані всі обставини відповідно до вимог ст.280 КУпАП та факти викладені у них знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

На підставі викладеного, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ВЕ №229408 від 20.02.2011 року і в зв’язку з цим, відмовляє відповідно і щодо повернення суми виплаченого штрафу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 171-2 КАС України, рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 71, 158 -163, 171-2  КАС України, ст.ст.9, 122, 251, 280, 283, 284, 288 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора дорожньо-патрульної служби Жовтневої роти ДПС для обслуговування доріг державного значення УДАІ УМВС України в Миколаївській області Костенко Олександра Вікторовича, про скасування постанови про адміністративне правопорушення та повернення суми виплаченого штрафу – відмовити.

Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя:                                                                                О. О. Бурнусус