УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа 22ц/0690/1017/11
Категорія
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Широкової Л.В.,
суддів Худякова А.М., Снітка С.О.,
при секретарі судового
засідання Пюра Г.В.,
з участю
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 02 березня 2011 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним,–
в с т а н о в и л а :
У червні 2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, згодом неодноразово уточнивши свої вимоги, та просила визнати недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,28га., укладений між її чоловіком ОСОБА_4 та ОСОБА_3, який посвідчено 19 жовтня 2005 року та зареєстровано в реєстрі за №7712 приватним нотаріусом ОСОБА_5, та визнати недійним правочин – заяву, посвідчену 19 жовтня 2005 року та зареєстровану в реєстрі за №7713 приватним нотаріусом ОСОБА_5, в частині згоди на дарування вказаного будинку і присадибної земельної ділянки. В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначала, що вважає вказаний правочин недійсним, оскільки в момент його посвідчення не було її згоди як дружини, бо, підписуючи заяву про надання згоди своєму чоловікові ОСОБА_4 на дарування відповідачці житлового будинку, помилково вважала, що дає згоду на дарування земельної ділянки по договору дарування, який був посвідчений в той день приватним нотаріусом. При цьому позивачка самостійно не читала текст самої заяви, а їй було прочитано його уголос нотаріусом, чим порушено вимоги п. 16 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 02 березня 2011 року в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати як незаконне та необґрунтоване та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування судом обставин, неправильне дослідження та оцінку доказів, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи. Зокрема, заявник вважає, що вказаний договір слід визнати недійсним, оскільки він посвідчений нотаріусом з порушенням законодавства. Позивачка зазначає, що не мала наміру відчужувати жилий будинок і, підписуючи заяву про надання на це згоди, помилялася щодо обставин, які мають істотне значення: природи правочину та його предмету.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Як встановлено судом, 19 жовтня 2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,28га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу ОСОБА_6 (а. с .6, 7).
Позивачка ОСОБА_2, як дружина дарувальника, на укладення даного договору дала письмову згоду, що підтверджується її заявою від 19.10.2005 року, яка посвідчена цим же нотаріусом.
Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що при укладені спірного договору дарування відсутні будь-які порушення чинного законодавства.
Відповідно до положень ч. 1 статті 60 ЦПК України , кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Згідно ч. 4 статті 60 ЦПК України, доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просила визнати укладений між її чоловіком ОСОБА_4 та їх дочкою ОСОБА_3 договір дарування, а також її заяву на згоду на його укладення недійсними, оскільки таку згоду вона надала внаслідок помилки. Вона вважала, що надала згоду на відчуження тільки земельної ділянки. Колегія суддів погоджується з вірним по суті висновком суду першої інстанції відносно того, що позовні вимоги про визнання вказаного договору дарування недійсним задоволенню не підлягають, оскільки твердження позивача, всупереч приписам статті 60 ЦПК України, жодним доказом по справі не підтверджені. Доказами, які були досліджені в судовому засіданні, підтверджується , що позивач відповідно до своєї волі , розуміючи сутність своїх дій , без будь – яких умов дала згоду на укладення своїм чоловіком ОСОБА_4 договору дарування житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,28га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства своїй дочці ОСОБА_3
Твердження апелянта відносно того, що згода на дарування будинку отримана нотаріусом з порушенням законодавства, є безпідставним, та не спростовує правильності висновків оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, ухваленого на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів , -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 02 березня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді