ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "21" березня  2011р.                                                                   Справа №59/377-10  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В.,

 при секретарі Сємєровій М.С.,

за участю представників сторін:

позивача – не з’явився;

відповідача –  Солдатенко А.М. за дов. №01-62юр/8028  від 12.10.2010р.; Сільченко Т.І. за дов. №01-62юр/9700 від 07.12.2010р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, Акціонерної компанії «Харківобленерго» (вх. № 803 Х/2-7)  на рішення господарського суду Харківської області від 31.01.2011 р. у справі №59/377-10,

за позовом   Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4, м.Харків ,

до   Акціонерної компанії «Харківобленерго», м. Харків,

про внесення змін до договору , -

  встановила:

У  грудні 2010  року позивач,  ФОП  ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Харківської області із позовом, в якому, після уточнення позовних вимог, просив внести зміни до договору на постачання електричної енергії від 20.01.2006 р. №53950, шляхом визнання укладеної додаткової угоди №1 в редакції проекту запропонованої ним іншій стороні 12.08.2010 р. щодо подовження строку дії основного договору до 31.12.2013 р. (а.с.3-5, 45-47, т.1)

Рішенням господарського суду Харківської області від 31.01.2011 р. по справі №059/377-10 (суддя Бринцев О.В.) позов був задоволений в повному обсязі. Внесено зміни до договору з АК «Харківобленерго»на постачання електроенергії № 53950 від 20.01.2006 р. шляхом визнання укладеною додаткової угоди №1 від 12.08.2010р. в такій редакції:

Додаткова угода №1

до договору про постачання електричної енергії

№53950 від 20 січня 2006 року

  м. Харків                                                                                12 серпня 2010р.

  Акціонерна компанія «Харківобленерго»(далі за текстом «АК «Харківобленерго»), яка іменується надалі Постачальник (електричної енергії), що діє за умовами та правилами ліцензії на постачання електроенергії за регульованим тарифом Ср №865 від 29.03.2000р та ліцензії на передачу електроенергії ПР №74 від 29.03.2000р. в особі ОСОБА_4, який діє на підставі Статуту, з одного боку, та

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, який діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію (Код ЄДРПОУ НОМЕР_1), в особі ОСОБА_4, надалі іменується Споживач (електричної енергії), з іншого боку, уклали цю Додаткову угоду про таке:

Викласти абз.1 п.9.11 Договору в наступній редакції: «Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2013 року, а в частині розрахунків –до їх повного завершення.»

ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ, БАНКІВСЬКІ РЕКВІЗИТИ ТА ПІДПИСИ СТОРІН:

  ПОСТАЧАЛЬНИК:

АК «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО»

61037, м.Харків, вул.Плеханівська,149

п/р 260323012307 в ДОБУ «Ощадбанк»

МФО 351823

ЄДРПОУ 00131954

Кирик С.В.

 СПОЖИВАЧ:

ФОП ОСОБА_4

АДРЕСА_1

п/р НОМЕР_2 в ХОФ «Укрсоцбанк»

МФО 351016

Код ЄДРПОУ НОМЕР_1

 Стягнено з АК  "Харківобленерго" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 85,00грн. держаного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. (а.с.114-120, т.1)

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій  просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 31.01.2011р. у справі №59/377-10 повністю та постановити нове рішення, яким відмовити фізичній особі –підприємцю ОСОБА_4 у задоволені позовних вимог, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства та при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи. (а.с. 70-74, т.2)

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що ст. 1 та ч.6 ст. 24 Закону України «Про електроенергетику» зазначено, що енергопостачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, який розташований на такій території, в укладенні договору на постачання електричної енергії, крім випадків, якщо відсутня технічна можливість. Але, на думку апелянта, в даному випадку мова не ведеться про укладення договору - договірні відносини між позивачем та відповідачем щодо постачання електричної енергії існують з 2006 року на підставі договору про постачання електричної енергії № 53950 від 20.01.2006 року. Апелянт вказує, що з приводу переукладення зазначеного договору позивач до відповідача не звертався.

Апелянт вказує, що Типовим договором передбачено продовження договору лише на календарний рік, в зв’язку з чим, на думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно в порушення п. 2 ст. 633 Цивільного кодексу України який передбачає, що умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги продовжив дію Договору на три роки.

Крім того апелянт вважає, що договір про постачання теплової енергії №53950 від 20.01.2006р. не відповідає вимогам нової редакції Правил користування електричної енергії, затвердженої Постановою НКРЕ від 31.06.1996р., та вказує, що договір про постачання електричної енергії № 53950 від 20.01.2006 р. був укладений в період чинності Правил користування електричною енергією в редакції Постанови НКРЕ № 910 від 17.10.2005 р. (надалі Правила). Згідно Правил, чинних на дату укладання Договору точка обліку електричної енергії може бути встановлена в будь-якій точці електромережі за згодою сторін, а точка продажу - чітко на межі балансової належності. Правилами в редакції Постанови НКРЕ № 105 від 04.02.2010 року на відміну від раніше зазначеної редакції, точка обліку повинна співпадати з точкою продажу електроенергії, встановлюватись виключно на межі балансової належності, та відповідно до пункту 1.4. Правил у новій редакції, повинна обов'язково визначатись у договорі.

На думку апелянта, продовжуючи термін дії договору на постачання електричної енергії, який не відповідає вимогам Правил, суд першої інстанції фактично позбавляє позивача права на припинення дії договору в разі коли споживач відмовляється від приведення його положення у відповідність до вимог законодавства, передбаченого п. 9.7 Договору.

Також, апелянт вважає, що судом першої інстанції помилково зроблений висновок про обґрунтованість застосування позивачем способу захисту порушеного права, оскільки, вимоги позову полягають у визнанні укладеною додаткової угоди № 1 від 12.08.2010 р. в редакції, запропонованій позивачем, щодо подовження строку дії основного договору до 31.12.2013 року. Однак, на думку апелянта, предмет позову щодо визнання додаткової угоди укладеною не відповідає способам захисту права, передбаченим законом, а саме –ст.  16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, як не передбачений він і іншими нормами права.

Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання не з’явився, свого представника не направив, про час та місце розгляду справи належним чином був повідомлений, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.

21.03.2011р. до судового засідання Харківського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку з неможливістю прибуття у судове засідання його представника через проведення в цей час лекційних занять в Харківському Національному Авто-Дорожньому Університеті.

Розглянувши клопотання позивача, заслухавши думку представників відповідача, які заперечували проти відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання позивача не підлягає задоволенню з огляду на наступне. У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах встановлених строків розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, зокрема, у випадку нез’явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. Колегія суддів зазначає, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішуються судом залежно від конкретних обставин справи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, колегія суддів вважає, що наявних матеріалів справи достатньо для розгляду справи у даному судовому засіданні. Крім того, колегія суддів зазначає, що позивач, в порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, на надав суду доказів в підтвердження викладених у клопотанні обставин, а саме - стосовно неможливості прибуття представника позивача у судове засідання у зв’язку із проведенням в цей час лекційних занять в Харківському Національному Авто-Дорожньому Університеті.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу по суті у даному судовому засіданні за відсутності позивача та його представника.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегією суддів встановлено наступне.

20.01.2006р. між АК «Харківобленерго»(постачальник) та ФОП ОСОБА_4 (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії №53950, у відповідності до якого, постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та Додатками до договору, що є невід’ємними частинами договору.   (а.с. 51-56, т.1)

Пунктом 9.11. договору про постачання електричної енергії від 20.01.2006р. №53950 встановлено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2006р., а в частині розрахунків до повного їх завершення.  

Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, договір про постачання електричної енергії від 20.01.2006р. №53950 був пролонгований до 31.12.2010р.

15.07.2010р. АК «Харківобленерго»листом №26Е-03/62-13801 повідомила ФОП ОСОБА_4 про припинення дії договору з 31.12.2010р. посилаючись на те, що він не відповідає вимогам нової редакції Правил користування електричною енергією, затверджений Постановою НКРЕ від 31.07.2010р. №28. (а.с. 71, т.1)

12.08.2010р. ФОП ОСОБА_4 направив на адресу АК "Харківобленерго" пропозицію про укладення додаткової угоди №1 до договору про постачання електричної енергії від 20.01.2006р. №53950 (а.с. 32, т.1). Згідно проекту додаткової угоди передбачено викласти п.9.11 договору в наступній редакції «Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2013р., а в частині розрахунків до повного їх завершення».  

10.11.2010р. АК «Харківобленерго»листом №26 Е-03/62 юр-22059 повторно повідомила ФОП ОСОБА_4 про припинення дії договору  про постачання електричної енергії від 20.01.2006р. №53950  з 31.12.2010р., що і стало підставою для звернення позивача з позовом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про електроенергетику»постачання електричної енергії - надання електричної енергії споживачу за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору.  

Згідно п.1.2. Правил користування електричною енергією (затв. Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28) договір про постачання електричної енергії - домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.  

Загальні умови укладення договорів визначені статтею 179 Господарського кодексу України, частиною 3 якої, зокрема, передбачено, що укладення господарського договору є обов’язковим для сторін, у випадку, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладання договору для певних категорій суб’єктів господарювання.  

Частиною 6 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зокрема, електроенергією зобов’язані укладати договори з усіма споживачами їхніх послуг.  

Тобто, враховуючи приписи наведених положень чинного законодавства України, взаємовідносини між  ФОП ОСОБА_4 та АК «Харківобленерго»з приводу постачання електричної енергії повинні бути врегульовані відповідним господарським договором –договором  на постачання електричної енергії. При цьому укладення цього договору є обов’язковим в силу наведених вище приписів чинного законодавства.  

Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що припинення дії договору потягне за собою припинення електропостачання споживачу, за відсутності при цьому з боку позивача таких порушень, які б могли потягнути за собою припинення електропостачання.

Згідно ст. 187 Господарського України  спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.  

У відповідності до ст. 649 ЦК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.  

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що укладення договору на постачання електричної енергії може відбуватися в судовому порядку (оскільки укладення договору наразі є обов’язковим в силу приписів чинного законодавства України).

Як свідчать матеріали справи, позивачем додержаний встановлений досудовий порядок укладання договорів в судовому порядку, а запропонована додаткова угода до договору відповідає вимогам чинного законодавства та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін.  

Стосовно посилань апелянта на те, що суд першої інстанції, в порушення п.2 ст. 633 Цивільного кодексу України та умов Типового договору на постачання електричної енергії, продовжив дію договору більше ніж на 1 рік, колегія суддів вважає зазначає, що умови Типового договору на постачання електричної енергії, а саме п. 9.4 Типового договору, не містять приписів, що договір може бути укладено на лише на один рік. Також, колегія суддів зазначає, що договір на постачання електричної енергії укладається сторонами на підставі Типового договору, однак, він не повинен бути тотожним Типовому договору.

Що стосується посилання апелянта на невідповідність договору про постачання електричної енергії від 20.01.2006р. №53950 вимогам нової редакції Правил користування електричною енергією, затв. Постановою НКРЕ від 31.06.1996. №28., колегія суддів зазначає, що Положеннями абз. 90, 92 п.1.2. названих правил користування електричною енергією точка обліку - межа балансової належності, на якій за допомогою засобів обліку або розрахунковим шляхом визначаються та обліковуються значення обсягів споживання/передачі електричної енергії та величини споживання/транзиту електричної потужності за певний період; точка продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію; Згідно п. 1.4. Правил користування електричною енергією точка продажу електричної енергії споживачу установлюється на межі балансової належності його електроустановок та зазначається в договорі про постачання електричної енергії або в договорі про купівлю-продаж електричної енергії.  

Колегія суддів вказує, що ні в змісті цитованих норм, ні в інших положеннях Правил користування електричною енергією чи інших нормативних актах не міститься обмежень, щодо знаходження чи незнаходження точки обліку та точки продажу електричної енергії на території споживача. Отже, твердження відповідача про неможливість перебування точки продажу та точки обліку електроенергії на території позивача ґрунтуються на довільному тлумаченні відповідачем норм правил користування електричною енергією. Таким чином ці заперечення відповідача проти продовження строку дії спірного договору про постачання електричної енергії від 20.01.2006р. №53950 є юридично неспроможними.  

Такий висновок підтверджується і рішенням господарського суду Харківської області від 08.07.2010р. у справі №58/97-10, винесеним у справі за участю АК «Харківобленерго»та ФОП ОСОБА_4, яким відмовлено АК «Харківобленерго»у незаконних та безпідставних вимогах про внесення змін до договору про постачання електричної енергії від 20.01.2006р. №53950, мотивованих невідповідністю умов договору положенням нової редакції Правил користування електричною енергією, затв. Постановою НКРЕ від 31.07.2010р. №28 в частині визначення точки обліку та токи продажу електричної енергії.   Рішення господарського суду Харківської області від 08.07.2010р. у справі №58/97-10 набрало законної сили.

Згідно ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.  

Стосовно посилання апелянта на норми п.1.4 Правил користування електричною енергією та зміни умов договору № 53950 від 20.01.2006р. щодо терміну точки продажу електроенергії –межі балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію, колегія суддів зазначає, що  додатком № 8 до договору на постачання електроенергії, який є невід'ємною його частиною, уповноваженими представниками сторін вже складено і належним чином засвідчено підписами і печатками Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін під час укладання договору, що повністю відповідає фактичному місцезнаходженню точки продажу електроенергії споживачу ФОП ОСОБА_4 і вимогам п. 1.2 Правил. Введений Постановою НКРЕ № 105 від 04.02.2010 р. до Правил термін точка продажу електроенергії не може мати обов'язковим юридичним наслідком для обох сторін договору № 53950 від 20.01.2006р.  зміну або перегляд його істотних умов так, як згідно додатка № 3 до типового договору на постачання електроенергії і п.п. 5.5, 5.6 та 5.7 Правил не визначений, як обов'язковий для узгодження сторонами під час укладання договору і не віднесений до істотних його умов, а є випадковою його умовою вже узгодженою сторонами під час укладання договору невід'ємним додатком № 8 до нього.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутись до позивача з пропозицією внести зміни до договору, або викласти договір в новій редакції, шляхом укладення відповідної додаткової уходи.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для визнання позовних вимог законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.  

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому   рішення господарського суду Харківської області від 31.01.2011 р. у справі №59/377-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

  постановила:

  Відмовити в задоволенні клопотання  Фізичної особи-підприємця       ОСОБА_4  про відкладення розгляду справи.

Апеляційну скаргу Акціонерної компанії «Харківобленерго»залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 31.01.2011 р. по справі №59/377-10  залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до протягом двадцяти днів Вищого господарського суду України.

  Головуючий суддя Лакіза В.В.

 Суддя Пуль О.А.  

  Суддя                                                                                          Шевель О. В.  

  Повний текст постанови складений 25.03.2011 року.