АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-788/11 Головуючий у 1-й інстанції:
Галущенко Ю.А.
Суддя-доповідач: Денисенко Т.С.
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 березня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Денисенко Т.С. ,
суддів Кочеткової І.В.,
Коваленко А.І.,
при секретарі: Карацюпі О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа Комунарський відділ реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції про встановлення батьківства,
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2010 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа: Комунарський відділ реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції про встановлення батьківства.
В позові зазначала, що у серпні 2004 року вона познайомилась з відповідачем- ОСОБА_4, почали зустрічатися, мали статеві відносини. Такі стосунки тривали по листопад 2006 року. В період відносин мали намір одружитися, звертались із заявою до Комунарського відділу РАЦС про реєстрацію шлюбу, яку було призначено на 23.12.2006 року, однак через сварку реєстрація шлюбу не відбулась. Перед святкуванням нового 2007 року сторони примирились та продовжували стосунки. На початку 2007 року вона дізналась про те, що знаходиться на п’ятому тижні вагітності, після чого стосунки між сторонами повністю припинились.
ІНФОРМАЦІЯ_2 вона народила доньку –ОСОБА_6, при реєстрації народження в Комунарському відділі РАЦС прізвище дитини було вказано за прізвищем матері «ОСОБА_6», по-батькові за її вказівкою зазначено «ОСОБА_6».
Відповідач не цікавився долею позивачки та долею дитини, уникав від розмов та не побажав добровільно визнати своє батьківство відносно ОСОБА_6, не приймав участі в її матеріальному утриманні.
Посилаючись на вищевикладене, просила визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, зобов’язати Комунарський відділ реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції внести відповідні зміни в актовий запис № 774 від 18.09.2007 року Книги реєстрації народжень та видати нове свідоцтво про народження ОСОБА_6, стягнути з відповідача судові витрати.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2010 року позов задоволено. Визнано, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець м. Запоріжжя, є батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м. Запоріжжя, народженої громадянкою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, уродженкою м. Запоріжжя, громадянкою України.
Зобов’язано Комунарський відділ реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції внести відповідні зміни в актовий запис № 774 від 18.09.2007 року Книги реєстрації народжень та видати нове свідоцтво про народження ОСОБА_6.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати.
Вислухавши доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_4, заперечення представника позивачки ОСОБА_7, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Як установлено судом першої інстанції, з серпня 2004 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 склалися близькі відносини. 26 листопада 2006 року вони подали заяву про реєстрацію шлюбу до Комунарського відділу реєстрації актів цивільного стану. Реєстрація шлюбу була призначена на 23 грудня 2006року, але вони посварились і шлюб зареєстрований не був.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 народила доньку – ОСОБА_6, відомості про батька якої у актовому записі про народження записані зі слів матері відповідно до вимог ч.1 ст.135 СК України.
Доводи апелянта відповідача ОСОБА_4 про те, що запис про батька був зроблений не у відповідності до ч.1 ст.135 СК, оскільки в актовому записі батьком записана конкретна особа, спростовані дослідженими судом першої інстанції доказами.
З довідки Комунарського відділу реєстрації актів цивільного стану від 05.06.2010 року та копії заяви № 100 від 18.09.2007 року, вбачається, що реєстрація народження ОСОБА_6 проводилася за заявою дідуся ОСОБА_8 з внесенням відомостей про батька в актовий запис на підставі ч.1 ст.135 СК України, з записом прізвища батька за прізвищем матері, а ім’я та по батькові за вказівкою матері: «ОСОБА_4» (а.с.23,24).
Згідно з п.1.8 та п.1.18 розділу І І І Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України N 52/5 від 18.10.2000 року, державна реєстрація народження проводиться за усною чи письмовою заявою батьків дитини чи одного з них, а в разі смерті батьків або в разі якщо вони з інших причин не можуть зареєструвати народження - за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилась дитина або в якому на цей час вона перебуває. Якщо мати дитини не перебуває у шлюбі та немає спільної заяви батьків, прізвище та громадянство батька дитини зазначається за прізвищем та громадянством матері, а власне ім'я та по батькові - за вказівкою заявника у заяві про державну реєстрацію народження відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
За таких обставин, хоча відомості про батька в актовому записі про народження дитини співпадають з даними особи дідуся, проте це не означає, що батьком дитини являється зазначена конкретна особа.
Суд першої інстанції повно і правильно встановив обставини справи та правовідносини сторін і дійшов вірного висновку про застосування до них матеріального закону, ст.128 Сімейного кодексу України, згідно з якою позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю дитини, якщо батьком дитини записано не конкретну особу, а зі слів матері відповідно до вимог ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України, тобто за прізвищем матері.
Згідно ч.2ст.128 СК України, підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
Зі змісту даної статті вбачається, що визнання батьківства судом можливе лише завдяки встановленню кровного споріднення між дитиною і певним чоловіком, тому основним доказом батьківства є висновок судово-генетичної експертизи.
У даній справі крім інших, основним доказом батьківства суд визнав висновок судової молекулярно-генетичної експертизи від 29.10.2010 року №159-2010 ( а.с.80-86).
За висновком зазначеної експертизи ОСОБА_4 може бути біологічним батьком дитини - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, з вірогідністю 99,9999% .
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи і безпідставно визнав його батьком дитини позивачки, з поведінки якої у нього виникли сумніви у своєму батьківстві, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на те, що вони ґрунтуються на припущеннях.
Доводи апелянта про порушення при оформленні висновку експертизи (не підписання експертом другого листа висновку) суд також вважає необґрунтованими, оскільки вони не є суттєвим порушенням, яки привели до неправильності висновку.
Рішення суду ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2010 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: