ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1-33/2011

24 березня  2011 року                                                    Богородчанський районний суд

                             Івано-Франківської області   

в складі : головуючого –судді                                      Шишка О.А.

з участю :                  секретаря                                      Рудейчук І.Р.

                               прокурора                                   Соломчака Ю.О.

                                 захисника                                      ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця АДРЕСА_1, не працюючого, з середньою освітою, не одруженого, раніше судимого 03.12.2010 року  Богородчанським районним судом за ст.ст.27 ч.4, 185 ч.2 та ст.304 ч.1 КК України до 240 годин громадських робіт, громадянина України,

за ч.2 ст.185 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 повторно вчинив крадіжку, тобто таємне викрадення чужого  майна.

Злочин вчинено при наступних обставинах.

24.12.2010 року біля 01.00 год. ОСОБА_2, перебуваючи в будинку свого знайомого ОСОБА_3, що на АДРЕСА_2, залишившись одним у кімнаті, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, умисно, з корисливих мотивів, таємно викрав з-під дерев’яної тумбочки гроші в сумі 500 доларів США та 10000 російських рублів, що становить 6530 гривень. Викраденим розпорядився на власний розсуд - 10000 рублів витратив на власні потреби, а 500 доларів США передав на зберігання дядькові.

В судовому засіданні свою вину у вчиненому злочині підсудний визнав повністю та дав показання про те, що 23.12.2010 року перебував у с.Яблунька в особистих справах та близько 22.00 год. зайшов у кафе «Карпати», де зустрів своїх друзів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які вживали спиртні напої. Через деякий час хлопці взяли ще пляшку горілки та попросили підвезти їх в сторону с. Кричка до магазину, неподалік якого вони проживають. Вийшовши з автомобіля хлопці продовжили розпивати спиртне, розмовляли. Через деякий час ОСОБА_4 запропонував поїхати у сауну в смт.Богородчани, на що всі погодилися. ОСОБА_3 попросив його підвезти додому, щоб він переодягнувся, в той час додому переодягатися також пішов ОСОБА_4. Доїхавши до будинку ОСОБА_3 вони обоє пішли у кімнату останнього. В кімнаті ОСОБА_3 почав переодягатися та у його присутності поставив під тумбочку гроші. Після того, ОСОБА_3 пішов у кімнату своєї матері взяти зарядний пристрій до свого мобільного телефону. Тоді він підійшов до тумбочки, де ОСОБА_3 заховав гроші, нахилив її та викрав гроші, які відразу заховав у кишеню штанів. Коли ОСОБА_3 повернувся, вони поїхали в сауну, забравши по дорозі ОСОБА_4 та ОСОБА_5. В сауні всі, крім нього (ОСОБА_2) вживали спиртне. Пізніше пішов у машину, де заснув. Через деякий час до машини підійшов ОСОБА_4 та ОСОБА_5 й вони разом поїхали додому, а ОСОБА_3 залишився ночувати в сауні. Приїхавши додому він оглянув викрадені гроші. Там були 5 купюр по 100 доларів США та 2 купюри по 5000 російських рублів. Зранку наступного дня він передав 500 доларів на зберігання своєму дядькові ОСОБА_6, про походження яких не розповів. Того ж дня поїхав в м.Івано-Франківськ, де біля речового ринку обміняв 10000 рублів на гривні, отримавши близько 2400 грн. Ці гроші протягом двох тижнів витратив на власні потреби: заправляв автомобіль, поміняв в двигуні автомобіля мастило, харчувався. Коли дзвонив ОСОБА_3 та просив повернути гроші, він говорив, що грошей не брав, оскільки йому було соромно. Через деякий час його викликали в Богородчанський РВ УМВС, де він написав явку з повинною про вчинення крадіжки грошей. Крім того, добровільно видав гроші в сумі 500 доларів США, які дав зберігати своєму дядькові. У вчиненому розкаюється, просить суворо не карати.

Погоджується з тим, щоб не досліджувати докази стосовно фактичних обставин справи, які він не заперечує.

          Відповідно до вимог ст.299 КПК України, суд визнає за недоцільне досліджувати фактичні обставини справи, які ніким не оспорюються. При цьому встановлено добровільність та істинність позиції підсудного, а також роз’яснено, що в такому випадку він буде позбавлений можливості оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

За наведених обставин суд вважає вину підсудного доведеною, а кваліфікацію його дій за ст.185 ч.2 КК України правильною, як таємне викрадення чужого  майна, вчинене повторно.

          При призначенні покарання підсудному суд враховує тяжкість вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

          Обставинами, що пом’якшують покарання суд визнає щире каяття.

          Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає рецидив злочину.

          Враховуючи молодий вік підсудного, позитивну характеристику з місця проживання, суд приходить до переконання про необхідність призначення підсудному покарання у межах санкції ст.185 ч.2 КК України, у виді арешту.

          Підсудний вчинив даний злочин до повного відбуття покарання за попереднім вироком, а тому остаточне покарання слід визначити на підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, повністю приєднавши не відбуту частину покарання, яка становить 40 годин громадських робіт.

          Питання про речові докази вирішити в порядку, визначеному ст.81 КК України.

          Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд,

з а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.2 КК України та призначити покарання у виді 4 (чотирьох) місяців арешту.

          На підставі ст.71 КК України повністю приєднати не відбуте покарання за вироком Богородчанського районного суду від 03.12.2010 року –40 годин громадських робіт, остаточно визначивши покарання, з урахуванням вимог п.4 ч.1 ст.72 КК України –4 (чотири)  місяці та 5 (п’ять) днів арешту.

          Запобіжний захід –підписку про невиїзд підсудному до вступу вироку в законну силу змінити, взявши його під варту із зали суду.

          Речові докази –гроші в сумі 500 доларів США, повернути потерпілому     ОСОБА_3

          Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

          Головуючий