Справа № 2-299/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2011 року Овідіопольський районний суд Одеської області  в складі:

головуючого судді Кириченко П.  Л.

при секретарі –Осадченко С.В.,   

за участю представника банку –Гнатюка В.О.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Овідіополь, Одеської області цивільний позов Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення

В С Т А Н О В И В :

У липні 2009 року Банк звернулося до суду з позовом в якому зазначили, що відповідно до кредитного договору №94/R від 23.02.06р., банк надав ОСОБА_2 на споживчі потреби  та погашення залишку заборгованості за іншими кредитами Кредит у вигляді кредитної лінії на суму 100000 (сто тисяч) доларів 00 центів з 23.02.2006р. і терміном погашення по 23.02.2011р. включно зі сплатою 15% (п'ятнадцять відсотків) річних за фактичний період користування. Пізніше, 18.07.2007 року між ВАТ «МТБ»та ОСОБА_2 укладено Додаткову угоду №1 до кредитного договору №94/R від 23.02.06р.. Згідно угоди банком надано ОСОБА_2 на споживчі потреби кредит у вигляді не поновлюваної кредитної лінії на суму 180000 (сто вісімдесят тисяч) доларів США з 23.02.2010р. і терміном погашення до 21.02.2014р. включно, зі сплатою 14% річних за фактичний період користування кредитом. В забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору, між банком та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5, та зареєстрований в реєстрі за №1118. Відповідно договору іпотеки, ОСОБА_2 в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором надала в іпотеку житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загальною площею 0,0217 га за адресою: АДРЕСА_2.

Також, 23.02.2006р., в забезпечення виконання зобов’язання ОСОБА_2 за Кредитним договором №94/R від 23.02.2006р., між Банком та  ОСОБА_3 укладено Договір поруки №127r від 23.02.2006р., за яким  ОСОБА_3  зобов’язується відповідати за виконання зобов’язань ОСОБА_2 за кредитним договором №94/R від 23.02.2006р.

Відповідно до п.п. 1.1., 3.2.3. Кредитного договору, ОСОБА_2 зобов’язалася здійснювати погашення заборгованості таким чином, щоб залишок заборгованості не перевищував встановлений графіком.

            Відповідач ОСОБА_2 систематично порушувала зобов’язання за кредитним договором по поверненню кредиту та сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом, зокрема строку, встановленого п.п. 1.1., 3.2.2., 3.2.3 кредитного договору, щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, у зв’язку з чим, у відповідача станом на 26 червня 2009 року виникла прострочена заборгованість перед банком по погашенню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитними коштами, яка становить 134 876,44 доларів США та 135 946,43 гривень, у тому числі: 124071,93 доларів  США 93 цента –поточна заборгованість за Кредитом, 10804,51 доларів США 51 - заборгованість по сплаті відсотків, 80154,56 гривні –заборгованість за пенею за недодержання графіка погашення основної заборгованості, 42586,02 гривень –заборгованість за пенею за несплату процентів, 13205,85 гривень –заборгованість по несплаті штрафу.

Співвідповідач ОСОБА_3 порушив вимоги п.2.2. Договору поруки №127r від 23.02.2006р., згідно якого зобов’язався при невиконанні або частковому невиконанні боржником своїх зобов’язань за кредитним договором у терміни, що зазначені у кредитному договорі, здійснити погашення заборгованості за кредитом, відсотків. Інших сум, що має сплатити боржник, у дводенний термін із дня пред’явлення до нього вимоги.

Під час розгляду справи судом залучено до участі у справі замість Відкритого акціонерного товариства «МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК»його правонаступника ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «МАРФІН БАНК». Представник ПАТ «МАРФІН БАНК»у судовому засіданні підтримав позовні вимоги ВАТ «МТБ»в повному обсязі.    

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав, але в подальшому до суду повторно не з’явився , хоча був належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи .

Представник  Банку в судовому засіданні свій позов підтримав, а зустрічний позов ОСОБА_2 просив залишити без розгляду в зв’язку з повторною неявкою відповідача ОСОБА_2 та її представника.  

Заслухав пояснення  сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов банку підлягає задоволенню.   

Частиною 1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.   

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлено зобов’язання позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.   

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання,  відповідно до ч.3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання  за кожен день прострочення виконання.   

За умовами ч.1 ст.550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік  застосовується,  зокрема,  до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.259 ЦК України  позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності  укладається у письмовій формі.

Частинами 1 та 2 ст.553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов’язання частково або у повному обсязі.   

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.   

Приписами статей 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.   

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).   

Суд встановив, що 23.02.2006 р., між Банком та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 94/R, відповідно до умов якого, банк надав ОСОБА_2 кредит у вигляді кредитної лінії на суму 100000 (сто тисяч) доларів 00 центів з 23.02.2006р. і терміном погашення по 23.02.2011р. включно зі сплатою 15% річних за фактичний період користування. 18.07.2007р. між Банком та ОСОБА_2 укладено Додаткову угоду №1 до кредитного договору №94/R. Згідно Додаткової угоди №1 ВАТ «МТБ»та ОСОБА_2 за взаємною згодою змінили розмір кредитної лінії до 180000 доларів США та змінили строк погашення кредиту до 21.02.2014р. включно зі сплатою 14% річних за фактичний період користування кредитом. Відповідно до п.п. 1.1., 3.2.3. Кредитного договору, ОСОБА_2 зобов’язалася здійснювати погашення заборгованості таким чином, щоб залишок заборгованості не перевищував встановлений графіком.

Відповідач ОСОБА_2 систематично порушувала зобов’язання за кредитним договором по поверненню кредиту та сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом, зокрема строку, встановленого п.п. 1.1., 3.2.2., 3.2.3 кредитного договору, щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, у зв’язку з чим, у відповідача станом на 26 червня 2009 року виникла прострочена заборгованість перед банком по погашенню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитними коштами. Сума заборгованості, що підлягає стягненню становить: 134 876,44 доларів США та 135 946,43 гривень, у тому числі: 124071,93 доларів  США 93 цента –поточна заборгованість за Кредитом, 10804,51 доларів США 51 - заборгованість по сплаті відсотків, 80154,56 гривні –заборгованість за пенею за недодержання графіка погашення основної заборгованості, 42586,02 гривень –заборгованість за пенею за несплату процентів, 13205,85 гривень –заборгованість по несплаті штрафу.

При визначені розміру пені, що підлягає стягненню, судом враховані положення п.6.6  Кредитного договору №94/R від 23.02.2006 року згідно позивач ПАТ «МАРФІН БАНК»та відповідач ОСОБА_2 визначили, що термін позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки –пені, штрафів за даним договором установлюється сторонами тривалістю п’ять років.

В забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору №94/R від 23.02.2006р., між ВАТ „МТБ” та  ОСОБА_3 укладений Договір поруки №127r від 23.02.2006р. та Додаткову угоду №1 від 18.07.2007р. до договору поруки, згідно якого відповідач ОСОБА_3 зобов’язується перед Банком відповідати за виконання зобов’язань Позичальника за Кредитним договором №94/R від 23.02.2006р. Відповідно до п.1.1. Договору поруки ОСОБА_3 зобов’язався перед Банком відповідати солідарно в повному обсязі за виконання зобов’язань відповідача ОСОБА_2 за Кредитним договором. ВАТ «МТБ»було направлено Вимогу вих.№635/01 від 19.02.2009р. ОСОБА_3 з зазначенням заборгованості Позичальника за Кредитним договором та вимогою виконати взяті на себе Договором поруки зобов’язання, яку Поручитель отримав особисто 19.02.2009р..

Співвідповідач ОСОБА_3 порушив вимоги п.1.1., п.2.2. Договору поруки №127r від 23.02.2006р., згідно якого поручитель зобов’язаний виконати зобов’язання, зазначені в письмовій вимозі кредитора, на протязі 2 (двох) календарних днів.

          Згідно із п.3.3.2 Кредитного договору, бак має право вимагати дострокового виконання зобов’язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків, інших, передбачених договором платежів, а також можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс черговий платіж у встановлений у договорі термін.   

Відповідно до п.3.3.2. Кредитного договору Банк має право при настанні будь-якої з подій, зокрема, порушенні Позичальником якого-небудь із зобов’язань, передбачених умовами Кредитного договору, змінити умови Кредитного договору –вимагати від Позичальника дострокового повернення Кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов’язань за Кредитним договором  у повному обсязі шляхом направлення Повідомлення. При цьому, згідно ст.ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ), за зобов’язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили в зазначену в Повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов’язується повернути Банку суму Кредиту в повному обсязі, відсотки за фактичний термін його користування, цілком виконати інші зобов’язання за  Кредитним договором.

Згідно з вимогами п.6.1. Кредитного договору при порушенні Відповідачем 1 будь-якого із зобов’язань по сплаті відсотків за користування Кредитом, передбачених п.п.3.2.2., 5.1., 5.2. Кредитного договору, термінів повернення Кредиту, передбачених п.п.1.4., 3.2.3., 3.3.2. Кредитного договору, Відповідач 1 виплачує Позивачу за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу  за кожний день прострочення платежу. Згідно з вимогами п.6.2. Кредитного договору при порушенні Відповідачем 1 зобов’язань, передбачених п.п.3.2.7., 8.1. Кредитного договору, Відповідач сплачує Банку за кожен випадок порушення штраф у розмірі 10% від суми отриманого Кредиту.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність" де вказано, що на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції: 1) приймання  вкладів  (депозитів)  від  юридичних і фізичних осіб; 2) відкриття  та  ведення  поточних   рахунків   клієнтів і банків-кореспондентів,  у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них; 3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати такі операції та угоди: 1) операції з валютними цінностями;

Згідно п. 5.3. «Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій», затвердженого                               Постановою Правління Національного банку  України від 17.07.2001 за N 275, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2001 р. за N 730/5921 встановлено, що  Письмовий  дозвіл  на  здійснення  операцій  з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом  Кабінету  Міністрів  України  "Про  систему валютного  регулювання  і  валютного  контролю"  від  19.02.93  за №15-93.   

Згідно п.1.5. «Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 № 483, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 9 листопада 2004 р. № 1429/10028 встановлено, що використання іноземної  валюти  як  засобу  платежу  без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений   банк   (ця  норма  стосується  лише  тих  операцій уповноваженого банку,  на здійснення яких Національний банк  видав йому   банківську  ліцензію  та  письмовий  дозвіл  на  здійснення операції з валютними цінностями).

Крім того, в підтвердження своєї правової позиції, ВАТ «МТБ»суду, були надані: банківська ліцензія за № 66 від 05 листопада видана Національним банком України на право здійснювати банківські операції визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»та Дозвіл за № 66-3 від 28 вересня 2009 року на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»та Дозвіл за № 66-2 виданий 15 вересня 2003 року на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Таким чином, суд, вважає, що банківська ліцензія яка видана ВАТ «МТБ»і є тією самою  необхідною генеральною ліцензією, при наявності якої індивідуальна ліцензія на укладання кредитного договору з використанням іноземної валюти не потрібна.

Також, п. 1.1 зазначеного кредитного договору передбачено, що надання кредиту проводиться шляхом: перерахування з позичкового рахунку на поточний/картковий рахунок Позичальника у валюті США.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення вирішення справи.   

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.   

Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.   

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.   

Заперечення представника відповідача ОСОБА_2, стосовно умов кредитного договору, який на його думку, був укладений між ним та банком з грубим порушенням законодавства України «Про захист прав споживачів», Постанови Правління НБУ «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу щодо умов кредитування та сукупності вартості кредиту», Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності, в тому числі банківської діяльності, професійної діяльності на ринку цінних паперів, діяльності з надання фінансових послуг», а також, заперечення відповідача, що кредит в банку він був вимушений отримати у доларах США, так як на  думку ОСОБА_6, в момент підписання кредитного договору, у ВАТ «МТБ»була відсутня національна валюта гривня - суд вважає надуманими та до уваги їх не приймає, так як вони спростовуються вищенаведеними доказами, матеріалами справи, поясненнями представника ПАТ «МАРФІН БАНК»та з умовами кредитного договору  повністю ознайомлені відповідачі, що підтверджується особистими підписами під анкетою-заявою клієнта, самим кредитним договором та договором поруки.   

Згідно із ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.   

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів.   

Відповідальність, наслідки ухилення від виконання умов договору та штрафні санкції, яких намагається уникнути відповідач ОСОБА_2, не сплачуючи за взятий ним кредит та відсотки, не повертаючи кредит і не погоджуючись з позовом, були також оговорені умовами зазначеного кредитного договору, про ознайомлення та погодженням з якими повідомив представник відповідача у судовому засіданні.   

Суд встановив, що волевиявлення сторін по укладанню кредитного договору та договору поруки між сторонами - було добровільним та жодна норма Закону України «Про захист прав споживачів»порушена не була.  

У зв’язку з чим, суд вважає безпідставними заперечення представника відповідача ОСОБА_2 щодо невідповідності кредитного договору нормам Закону, та такого, що порушує його інтереси як споживача та позичальника.

Крім заборгованості за невиконання умов кредитного договору, з відповідачів солідарно підлягають стягненню витрати по сплаті державного мита у розмірі 1700,00 грн., витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 120 грн., які були підтверджені банком документально.   

Керуючись ст.ст. 10,11,57-60,208-209,213-215,218 ЦПК України, ст.ст.,526, 554,1054 ЦК України, суд, -  

В И Р І Ш И В :

          Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договором задовольнити.

          Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (код НОМЕР_1), ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 ( код НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк»( код 21650966) заборгованість за  кредитним договором у сумі 134 876,44 доларів США та 135 946 грн. 43 коп., судовий збір у сумі 1 700 грн., та судові витрати у сумі 250 грн. у солідарному порядку.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області шляхом  подачі апеляційної скарги через Овідіопольський райсуд  Одеської області протягом 10 днів з оголошення рішення.   

Суддя:П. Л. Кириченко