У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
08.11.07 Справа №14/273/07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А. судді Кричмаржевський В.А. , Коробка Н.Д. , Хуторной В.М.
при секретарі Акімовій Т.М.
за участю представників:
позивача – не з'явився
відповідача – Близнюкової С.І., дов. №ВЕМ 283283 від 06.02.2007р., Титаренка А.М., дов. №ВЕМ 283287 від 06.02.2007р.
Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу
ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м.Енергодар Запорізької області
на рішення господарського суду Запорізької області від 14.08.2007р.
у справі №14/273/07
за позовом ВАТ «Ерко+Запоріжжя», м. Запоріжжя
до ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області
про стягнення коштів
Установив:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.08.2007р. у справі №14/273/07 (суддя Хоролець Т.Г.) позовні вимоги задоволені повністю, з відповідача на користь позивача стягнуто 525.000грн. заборгованості, 5.250грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач, не погоджуючись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду, вважає, що місцевим господарським судом неправильно застосовані норми матеріального права та неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи.
Свої доводи в апеляційній скарзі заявник обґрунтовує тим, що господарським судом не було встановлено дійсність заборгованості, яка передана позивачеві за договором уступки вимоги, а також вважає, що судом неправомірно не застосовано статтю 267 Цивільного кодексу України. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
Відзиву на апеляційну скаргу позивач не надав, його представник у судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає розгляду справи, вона розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до розпорядження голови Запорізького апеляційного господарського суду №2980 від 08.11.2007р. справа №14/273/07 передана на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А. (головуючого), Коробки Н.Д. та Хуторного В.М.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи, та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.11.1999р. між ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція (відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ерко-Запоріжжя» укладено додаткову угоду №39 до договору №01-08д від 04.01.1997 про співробітництво (а.с.13). На підставі додаткової угоди відповідач отримав від ТОВ. «Ерко-Запоріжжя» товарно-матеріальні цінності на загальну суму 525.000грн., що підтверджується накладною № 3134 від 10.01.2000року (а.с.15), та довіреністю серії ААЖ №696468 від 11.01.2000року. Розділом 3 договору сторони погодили, що оплата за поставлену продукцію здійснюється у будь-яких формах, які не суперечать діючому законодавству на момент здійснення оплати. Порядок, строк та форма оплати визначаються сторонами у додаткових угодах.
06.03.2003року між ТОВ.«Ерко-Запоріжжя» (кредитор за договором) та ВАТ «Ерко+Запоріжжя» (новий кредитор за договором) укладено договір №01-20 уступки вимоги, за умовами якого новий кредитор отримав право вимагати від боржника - ВП «Запорізька АЕС» погашення заборгованості перед новим кредитором в розмірі поставлених товарно-матеріальних цінностей у сумі 525.000грн. (а.с. 8).
19.03.2007року відповідачем від позивача отримане повідомлення від 14.03.2007року за №30 (а.с.19), відповідно до якого позивач просить здійснити розрахунок по заборгованості, яка виникла на підставі додаткової угоди №39 у розмірі 525.000грн.
03.04.2007року відповідач повідомив позивача про відсутність заборгованості за додатковою угодою №39 у розмірі 525.000грн., посилаючись на її списання у дохід підприємства у зв'язку зі спливом строку позовної давності, тобто відповідач відмовив позивачеві у задоволені його вимог щодо розрахунку за вищевказаною угодою (а.с. 17). Ця відмова стала підставою для звернення ВАТ «Ерко+Запоріжжя» до господарського суду Запорізької області з позовною заявою. Як на обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, посилається на договір уступки права вимоги, відповідно до умов якого він отримав право вимоги до відповідача заборгованості за додатковою угодою №39 від 22.11.1999року.
Відповідно до положень статті 197 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на час виникнення заборгованості та на момент здійснення уступки права вимоги, уступка вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо вона не суперечить закону чи договору або коли вимога не пов'язана з особою кредитора. Статтею 198 цього ж кодексу встановлено, що кредитор, який уступив вимогу іншій особі, зобов'язаний передати їй документи, що свідчать про право вимоги. Первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання цієї вимоги боржником.
Проаналізувавши обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо існування заборгованості відповідача перед позивачем, яка виникла за додатковою угодою №39 та була уступлена первісним кредитором на користь ВАТ «Ерко+Запоріжжя». Вказане підтверджується матеріалами справи, а саме, додатковою угодою №39 від 22.11.1999року, накладною №3134 від 10.01.2000року, довіреністю серії ААЖ за №696468, договором уступки вимоги №01-20 від 06.03.2003року, повідомленням позивача за №30 від 14.03.2007року та відповіддю відповідача №4987 від 03.04.2007року.
Вірним є також і висновок суду про те, що оскільки за додатковою угодою №39 від 22.11.1999року не встановлений строк та порядок виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару (розділ 3 угоди), то у цьому разі направлення позивачем повідомлення про заміну кредитора з вимогою здійснити розрахунки і є встановленням порядку та строку оплати, що кореспондується з положеннями статті 530 ЦК України, який діє на момент звернення з цим повідомленням.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Однак суд апеляційної інстанції вважає, що господарським судом неправомірно відмовлено відповідачеві у задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності.
Так, господарським судом встановлено, що оскільки строк виконання зобов'язання в додатковій угоді №39 від 22.11.1999року, як і в договорі уступки вимоги №01-20 від 06.03.2003року не визначений, то відповідач зобов'язаний виконати зобов'язання у семиденний строк з дня пред’явлення вимоги позивачем. Вимогу позивач пред’явив 14.03.2007року, отже строк позовної давності почав перебіг саме з цього часу, а позов пред’явлено у липні 2007року.
Але колегія суддів не може погодитись з таким твердженням суду, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 161 Цивільного кодексу УРСР, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Статтею 163 цього ж кодексу встановлено, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов'язання.
Матеріали справи містять вимогу про оплату за №07-02 від 11.01.2001року, відповідно до якої ТОВ.«Ерко-Запоріжжя» (первісний кредитор за додатковою угодою №39) просить, посилаючись на статтю 165 ЦК УРСР, у семиденний строк погасити заборгованість, яка виникла за додатковою угодою №39.
Зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 07.08.2002року, прийнятої у межах справи №6/3/45 за позовом ТОВ «Ерко-Запоріжжя» до ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м.Енергодар Запорізької області, про стягнення коштів, вбачається, що відповідачеві товариством «Ерко-Запоріжжя» дійсно направлялась вимога про погашення заборгованості, яка виникла на підставі додаткової угоди №39.
Дослідивши судові акти, прийняті у межах справи №6/3/45 за позовом ТОВ «Ерко-Запоріжжя» до ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області, про стягнення коштів, колегія суддів дійшла висновку, що у даній справі предметом стягнення були саме кошти, правова природа виникнення яких є саме додаткова угода №39.
Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що первісним кредитом – ТОВ «Ерко-Запоріжжя» у зв'язку з невизначеністю строку та порядку виконання зобов’язань по оплаті товару за додатковою угодою №39, направлялось відповідачеві повідомлення щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 525.000грн. у семиденний термін. Вказана вимога була отримана відповідачем 15.01.2001року, а тому кінцевий строк виконання припадає на 22.01.2001року.
Статтею 71 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на момент направлення вимоги, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Отже, у даному разі слід вважати, що саме з 23.01.2001року у зв'язку з невиконанням вимог щодо оплати заборгованості за додатковою угодою №39 почав перебіг строк позовної давності, який становить три роки та збігає 23.01.2004року.
Слід звернути увагу на те, що статтею 77 вказаного кодексу зміна осіб у зобов'язанні не тягне за собою зміни строку позовної давності, вказане положення повністю кореспондується зі статтею 262 Цивільного кодексу України.
Як вже зазначалось, 06.03.2003року між ТОВ. «Ерко-Запоріжжя» (кредитор) та ВАТ «Ерко+Запоріжжя» (новий кредитор) укладено договір №01-20 уступки вимоги, за умовами якого новий кредитор отримав право вимагати від боржника - ВП «Запорізька АЕС» погашення заборгованості перед новим кредитором в розмірі поставлених товарно-матеріальних цінностей на суму 525.000грн., яка виникла за додатковою угодою №39 (а.с. 8).
Таким чином, укладення договору уступки було здійснено в період перебігу строку позовної давності, а враховуючи положення статті 77 ЦК УРСР, 262 Цивільного кодексу України, строк позовної давності не змінюється при заміні сторони у зобов’язанні, що фактично й відбулося при укладанні договору уступки. За таких обставин для нового кредитора – ВАТ «Ерко+Запоріжжя» строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за додатковою угодою №39 не змінюється та залишається таким як і для первісного кредитора, а саме, встановлюється до 23.01.2004року.
Надсилання позивачем повідомлення з вимогою погасити заборгованість (а.с.7) та подання позову було здійснено після спливу строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
У зв'язку з неправильним застосуванням господарським судом норм матеріального та процесуального права, та у зв'язку з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід скасувати, а позовні вимоги залишити без задоволення, стягнувши з позивача 2.625грн. державного мита за перегляд рішення у Запорізькому апеляційному господарському суді.
Керуючись статтями 49, 101, 103 та 105 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Державного підприємства «НАЕК «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м.Енергодар Запорізької області, задовольнити, рішення господарського суду Запорізької області від 14.08.2007р. у справі №14/273/07 скасувати.
В позові відмовити.
Стягнути з ВАТ «Ерко+Запоріжжя», м.Запоріжжя, на користь Державного підприємства «НАЕК «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м.Енергодар Запорізької області, 2.625грн. державного мита за перегляд справи у Запорізькому апеляційному господарському суді.
Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Запорізької області.
Наказ господарського суду Запорізької області від 28.08.2007року у справі №14/273/07 вважати таким, що не підлягає виконанню.
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А.
судді Кричмаржевський В.А.
Коробка Н.Д. Хуторной В.М.