ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2011 р. Справа № 87055/09/9104

           Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді:                                                  Святецького В.В.

суддів:                                                                      Пліша М.А., Сапіги В.П.

        розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Монастириської  районної державної адміністрації Тернопільської області на постанову Монастириського районного суду Тернопільської  області від 01.10.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення Монастириської  районної державної адміністрації Тернопільської області про визнання дій неправомірними, стягнення недорахованих сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, перерахунок розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,–

                                                                 встановила:

         1 липня 2009 року позивачі звернулася з позовом до відповідача про визнання дій неправомірними, стягнення недорахованих сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, перерахунок розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період 2007-2008 років.

Позивачі свої позовні вимоги мотивувала тим, що вони є матерями малолітніх дітей  та відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», їм як особам які здійснює догляд за малолітньою дитиною до досягнення нею трирічного віку повинна виплачуватися допомога в розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Вважаючи, що виплата по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за вказаний період здійснювалась не в повному розмірі, позивачі звернулися до суду.

       Оскаржуваною постановою позов задоволено частково. Визнано дії управління праці та соціального захисту населення Монастириської районної державної адміністрації Тернопільської області, щодо відмови у виплаті позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, неправомірними. Зобов’язано управління праці та соціального захисту населення Монастириської районної державної адміністрації Тернопільської області нарахувати та виплатити в користь  позивачів недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року в розмірі передбаченому Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» в сумі:

ОСОБА_1-2166.12 грн.,ОСОБА_2-2187 грн.,ОСОБА_3-2137.50 грн.

        В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Управління соцзахисту зокрема посилається на те, що статтею 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи те, що особи які беруть участь в справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає доцільним розглядати справу відповідно до ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія судді приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід задоволити з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є матір’ю малолітньої дитини, що підтверджується свідоцтвом про народження та відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям  з дітьми» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі встановленому прожитковим мінімумом для дітей віком до шести років.

Відповідно до ст. ст. 21, 22 Конституції України права та свободи людини є невідчужуваними, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Статтею 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році щомісячна грошова допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка виплачується відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачена у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року, справа №6-рп/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Положення статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Статтею 62 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу на місяць для дітей віком до 6 років становить: з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.

Відповідно до ч.4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує (правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»  допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно.

Щодо позовних вимог за 2008 рік то слід зазначити, що ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років в наступних розмірах: з 01 січня – 526 грн., з 01 квітня – 538 грн., з 01 липня – 540 грн., а згідно пункту  23 цього Закону, підпункт 8 пункту 8 з розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» викладено у такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 01 січня 2008 року – 50%, з 01 січня 2009 року – 75%, з 01 січня 2010 року – 100% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців», а тому такі задоволенню не підлягають.

Саме тому, у 2008 році, нарахування та виплата вказаної допомоги здійснювались відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та положень Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання які спричинили втрату працездатності», якими визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн., і дане положення рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 року не було визнано неконституційним.

Відповідно до ч.2 п. 22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми для призначення допомоги у розмірі, що перевищує мінімальний (тобто 130 гривень), подається в установленому порядку довідка про склад сім'ї та декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім'ї). Тобто, у випадку, якщо особа не подає довідки про склад сім'ї та декларацію про доходи та майновий стан або різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців менша за 130 гривень, допомога особі призначається в мінімальному розмірі, тобто 130 гривень.

У матеріалах справи відсутні вищенаведені документи, тому безпідставними є позовні вимоги за 2008 рік.

Попри вищевказане, судова колегія звертає увагу на те, що у відповідності із нормою ч.1 ст. 5 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» всі види державної допомоги сім’ям з дітьми, в тому числі оспорюваної, призначаються та виплачуються органами соціального захисту населення за місцем проживання батьків. Суд першої інстанції вказану норму застосував невірно, оскільки не врахував, що відповідача слід зобов’язати нарахувати та виплатити оспорювану допомогу, а не стягнути її як вирішено судом.

Окрім вищезазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на відсутність підстав для визначення в судовому порядку конкретного розміру допомоги, оскільки такий повинен визначатися саме органами праці та соціального захисту населення, а не судом.

З огляду на те, що судом першої інстанції рішення по суті прийнято правильно, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, в силу ст. 201 КАС України оскаржувану постанову слід змінити.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України,  колегія суддів,-

постановила:

        Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Монастириської районної державної адміністрації Тернопільської області задовольнити частково, а постанову Монастириського районного суду Тернопільської області від 01.10.2009 року у справі № 2а –180/09/1911 - змінити, виклавши резолютивну частину постанови в такій редакції:

«Позов задоволити частково. Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Монастириської районної державної адміністрації Тернопільської області, щодо відмови у виплаті позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку в розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, неправомірними. Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Монастириської районної державної адміністрації Тернопільської області нарахувати та виплатити позивачам недоплачену допомогу по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року в розмірі передбаченому Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» в сумі. В задоволенні решти позовних вимог відмовити».

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

На постанову  протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя                                                                           В.В. Святецький

Судді:                                                                                                М.А. Пліш

                                                                                                          В. П. Сапіга