ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

                 

23.10.07                                                                                           Справа  № 7/12

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді                                                  Галушко Н.А.

суддів                                                                      Процика Т.С.

Юрченка Я.О.

розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укртрансгаз»в особі філії Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз», м. Івано-Франківськ № 2024/06юр-06 від 13.09.2007 року (даті ДК «Укртрансгаз»в особі філії УМГ «Прикарпаттрансгаз», м. Івано-Франківськ)

на рішення Господарського суду Івано-Франківсько області від 31.08.2007 року

у справі № 7/12

за позовом: Богородчанської територіальної громади, яку представляє Богородчанська селишна рада, смт. Богородчани

до відповідача: ДК «Укртрансгаз»в особі філії УМГ «Прикарпаттрансгаз»,  м. Івано-Франківськ

про зобов’язання передати нежитлові приміщення,

визнав подані матеріали достатніми для прийняття апеляційної скарги до провадження.

за участю представників сторін:

від позивача –Пучко М.Г. –представник, Яворський Р.О. - представник

від відповідача –Двірник М.М. –представник, Римарук Ю.І. - юрисконсульт

Права та обов’язки представникам сторін відповідно до ст. 22 ГПК України роз’яснено.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 31.08.2007 року у справі № 7/12 частково задоволено позовні вимоги Богородчанської селищної ради: зобов’язано ДК «Укртрансгаз»в особі філії УМГ «Прикарпаттрансгаз»передати у комунальну власність територіальної громади Богородчанської селищної ради нежитлове приміщення магазину № 3 загальною площею 953,1 кв.м. вбудованого в житловий будинок № 7 корпусу 4 по вул. Шевченка в смт. Богородчани Івано-Франківської області. В решті позовних вимог провадження припинено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що за своїм правовим статусом спірне приміщення магазину № 3 загальною площею 953,1 кв. м., вбудоване в житловий будинок № 7 корпус 4 по вул. Шевченка в смт. Богородчани є об’єктом у відповідності до ст. 7 Закону України «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності», який підлягав передачі разом із житлом до комунальної власності територіальної громади смт. Богородчани; строки позовної давності на звернення до суду обчислюються з моменту порушеного права, або з часу, коли стало відомо про порушення його права, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав вважати порушеними строки позовної давності з боку Богородчанської селищної ради.

ДК «Укртрансгаз»в особі філії УМГ «Прикарпаттрансгаз»подано апеляційну скаргу № 2024/06юр-06 від 13.09.2007 року, в якій просить скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог та в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме, що судом першої інстанції при винесенні рішення неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи. Скаржник вважає, що судом першої інстанції порушено норми    ст. 257 Цивільного кодексу України, ст. 7 Закону України «Про трубопровідний транспорт», ст. 1 Закону України «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності» та постанови КМ України від 06.11.1995 року «Про затвердження Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському відданні або оперативному управлінні підприємств, установ та організацій».

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Богородчанська селищна рада заявила позов про зобов’язання ДК «Укртрансгаз»в особі філії УМГ «Прикарпаттрансгаз»передати в комунальну власність приміщення двох магазинів та кафе, розташованих в житлових будинках по вул. Шевченка 20, 18 та 7/5. Вказані житлові будинки збудовані УМГ «Прикарпаттрансгаз»за кошти АТ «Укргазпром»і були здані в експлуатацію за інформацією НАК «Нафтогаз України», відповідно будинок № 20 в 1986 році, будинок № 18 в 1998 році, будинок №7 в 1995 році. З ініціативи УМГ «Прикарпаттрансгаз»житлові будинки після їх здачі в експлуатацію були передані в комунальну власність смт. Богородчани.

Як встановлено судом першої інстанції, матеріали по передачі будинку № 20 в 1986 році та будинку № 18 в 1990 році відсутні. На даний час збереглись та долучені до матеріалів справи звернення начальника Богородчанського УМГ № 145 від 11.06.1996 року до голови Богородчанської селищної ради про прийняття на баланс селищної ради будинків № 7 корпус 4 та № 10 по вул. Шевченка, розпорядження голови райдержадміністрації від 12.01.1996 року № 4 про створення комісії з питань приймання відповідного житлового фонду в комунальну власність та рішення Богородчанської селищної ради від 12.06.1996 року № 39 «Про прийняття на баланс від Богородчанського УМГ заселених житлових будинків по вул. Шевченка № 7 корпус 4 та № 10 та акт приймання-передачі відомчого житлового фонду у комунальну власність будинку по вул. Шевченка, 7 корпус 4.

Згідно примітки в розділі 7 вказаного вище акту приймання-передачі будинок по вул. Шевченка,7 корпус 4 зданий в комунальну власність без вбудованого магазину загальною площею 953,1 м. кв..

В зв’язку із цим позивач вважає, що на той час Богородчанським УМГ, яке було структурним підрозділом АТ «Укргазпром»було допущено порушення права Богородчанської селищної ради на передачу в комунальну власність разом із житловим будинком і вбудованого магазину.

В зв’язку з цим, Богородчанська селищна рада звернулась до НАК «Нафтогаз України», ДК «Укртрансгаз»та УМГ «Прикарпаттрансгаз» із претензією № 143 від 10.10.2006 року, якою просила виконати вимоги чинного законодавства і передати в комунальну власність смт. Богородчани спірні об’єкти (два магазини та кафе «Ватра»).

НАК «Нафтогаз України»у своїй відповіді від 06.11.2006 року       № 10/6-1952 на претензію селищної ради посилається на те, що згідно   ст. 7 Закону України «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності»спірні магазини та кафе не відносяться до об’єктів, які можуть бути передані безоплатно до комунальної власності, а Постанова Кабінету Міністрів України № 891 від 06.11.1995р. на момент передачі житлових будинків до комунальної власності Богородчанської селищної ради не була прийнята. ДК «Укртрансгаз» у своїй відповіді від 26.04.2007 року № 5113/14-15 на запит УМГ «Прикарпаттрансгаз» зробила висновок про те, що будівлі кафе «Ватра»та магазинів № 3 та № 4 увійшли до статутного фонду ДК «Укртрансгаз», а тому не можуть бути передані до комунальної власності.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що житловий будинок № 20 по вул. Шевченка в смт. Богородчани із вбудованим приміщенням кафе «Ватра» був зданий в експлуатацію УМГ «Прикарпаттрансгаз»і переданий в комунальну власність Богородчанській селищній раді в 1986 році; житловий будинок №18 по вул.Шевченка із вбудованим приміщенням магазину №4 відповідно зданий в експлуатацію та переданий до комунальної власності селищної ради в 1990 році.

На час передачі цих житлових будинків до комунальної власності Богородчанської селищної ради питання про передачу інших об’єктів соціальної інфраструктури разом із житловим фондом до комунальної власності не було врегульовано в законодавчому порядку.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій»та Закон України "Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності»визначили порядок передачі житлового фонду та інших об’єктів соціальної інфраструктури до комунальної власності відповідно з 1995 та 1996 рр. Судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що оскільки закони та нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, то в даному випадку у позивача немає підстав для законної вимоги про передачу магазину № 4 в будинку № 18 та кафе в будинку № 20 по вул. Шевченка до комунальної власності територіальної громади смт. Богородчан.

Що стосується спірного приміщення магазину №3 вбудованого в житловий будинок №7, корпус 4, то цей об"єкт був переданий до комунальної власності територіальної громади на підставі заяви начальника Богородчанського УМГ від 11.06.1996р., рішення Богородчанської селищної ради від 12.06.1996р. № 39 та згідно акту приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність комісією утвореною розпорядженням голови Богородчанської райдержадміністрації від 12.01.1996р. № 4.

Згідно ст. 2 Закону України "Про передачу об"єктів права державної та комунальної власності" об"єктами передачі за цим Законом, наряду з іншими, є житловий фонд та об"єкти соціальної інфраструктури, які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій.

У відповідності до ст. 7 вказаного вище Закону, яка регулює умови передачі об"єктів з державної у комунальну власність, передаються безоплатно житлові будинки (разом із вбудованими та прибудованими приміщеннями) та гуртожитки (в тому числі незавершені будівництвом).

Аналогічний порядок безоплатної передачі разом із житловим фондом вбудованих і прибудованих приміщень визначений і Постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.95 №891 частиною 3 якої передбачено, що відомчий житловий фонд передається у комунальну власність безоплатно разом із вбудованими чи прибудованими приміщеннями.

Отже, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що за своїм правовим статусом спірне приміщення магазину №3 загальною площею 953,1кв.м. вбудоване в житловий будинок №7 корпус 4 по вул.Шевченка в смт.Богородчани, є таким об"єктом, який підлягав передачі разом із житлом до комунальної власності територіальної громади смт. Богородчани.

Виходячи із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у визначений ст.16 Цивільного кодексу України спосіб, в тому числі способом визнання права або примусове виконання обов’язку в натурі.

Судом першої інстанції вірно відмічено, що в даному спірному правовідношенні обов’язок відповідача передати позивачу спірне майно виникає із Закону України та Постанови Кабінету міністрів України, які безпосередньо регулюють такі правовідносини між сторонами.

Посилання відповідача в позовній заяві та апеляційній скарзі на Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про трубопровідний транспорт»щодо підприємств магістрального трубопровідного транспорту», судова колегія вважає необґрунтованим, оскільки ст. 7 цього Закону не розповсюджує заборону на будь яку передачу і зміну форми власності щодо об"єктів державного житлового фонду, які передаються до комунальної власності разом із прибудованими та вбудованими приміщеннями інфраструктури. Вказаний Закон не зупинив дію Постанови Кабінету Міністрів України №891 від 06.11.95 та Закону України "Про передачу об"єктів права державної власності та комунальної власності", а тому цей порядок передачі спірних об"єктів на даний час є незмінним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Скаржником не подано судовій колегії доказів, які б стали підставою для скасування судового рішення.

З огляду на викладене рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.08.2007 року у справі № 7/12 відповідає фактичним обставинам справи, прийняте із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1.          Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.08.2007 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий-суддя                                                                      Галушко Н.А.

Суддя                                                                                          Процик Т.С.

Суддя                                                                                          Юрченко Я.О.