ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2011 р. Справа № 2а/0470/847/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Жукової Є.О.
при секретарі судового засідання Коваленко М.В.
за участі представника позивача Проскуріна Д.О.
за участі представника відповідача №1 Полікші А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальні активи –торгова компанія»до Енергетичної регіональної митниці, Головного управління Державного казначейства України у м.Києві про скасування рішення та стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, -
ВСТАНОВИВ:
10 січня 2011р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальні активи – торгова компанія» до Енергетичної регіональної митниці, Головного управління Державного казначейства України у м.Києві, в якому позивач просить:
- скасувати рішення Енергетичної регіональної митниці про визначення митної вартості товарів від 29.03.2010р. №124000006/2010/000049/1;
- зобов’язати Енергетичну регіональну митницю застосувати метод визначення митної вартості щодо товару – важкого продукту ректифікації дваетилгексанола – розчинника (ВМД №124000006/2010/081703) за ціною контракту №09/09 від 09.09.2009р.;
- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 113455 (сто тринадцять тисяч чотириста п’ятдесят п’ять)грн. 12коп. надмірно сплаченого податку на додану вартість;
- зобов’язати Головне управління Державного казначейства України у м.Києві перерахувати на розрахунковий рахунок позивача 113455 (сто тринадцять тисяч чотириста п’ятдесят п’ять)грн. 12коп. надмірно сплаченого податку на додану вартість.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне.
Митна вартість товару – важкого продукту ректифікації дваетилгексанола – розчинника, імпортованого на територію України, повинна бути визначена за ціною угоди (метод 1) - у розмірі 8500руб. РФ за 1 тонну, проте митним органом митна вартість товару визначена за резервним методом (метод 6), з посиланням на цінову інформацію з Єдиної інформаційної аналітичної системи Державної митної служби України (далі – ЄАІС ДМСУ) на рівні 2659192руб. 22коп. РФ, що призвело до підвищення митної вартості товару на 2164577руб. 21коп. РФ (або в 5,38 раз більше за контрактну вартість товару).
Крім того, позивач зазначає, що внаслідок визначення відповідачем №1 митної вартості імпортованого позивачем товару, сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті при ввезенні товару на митну територію України, відповідно збільшилася з 25800грн. 47коп. (у разі визначення митної вартості за «ціною угоди») до 139255грн. 59коп., та вважає, що зазначене рішення про визначення митної вартості товару прийняте безпідставно.
Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити в повному обсязі, також, пояснив, що позивачем був наданий до Енергетичної регіональної митниці перелік необхідних документів, на підставі яких можливо було визначити митну вартість товару за ціною угоди.
Представник відповідача №1 просила відмовити у задоволенні даного адміністративного позову, посилаючись на заперечення проти адміністративного позову від 24.02.2011р. №22/1-1062.
В обґрунтування заперечень від 24.02.2011р., представник відповідача №1 пояснила, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивач не надав повного пакету документів, необхідних для визначення митної вартості за методом 1, тому був застосований резервний метод визначення митної вартості товару (метод 6). Також представник відповідача №1 наголосила на тому, що згідно декларації митної вартості, наданої позивачем, митна вартість товару визначалась за ціною угоди на рівні 8500руб. РФ/т, що у перерахунку за курсом НБУ на день митного оформлення становила 0,29дол. США/кг, а за результатами опрацювання цінової інформації бази даних Держмитслужби посадовою особою відповідача №1 було виявлено, що протягом останніх 90 днів, що передували даті подання ВМД на товар «розчинник, важкий продукт ректифікації 2 - етилгексанола», рівень митної вартості подібних товарів російського виробництва, які класифікуються за кодом згідно УКТЗЕД 3811900000, становив 1,55 – 3,93дол.США/кг., що і зумовило виникнення сумнівів у відповідача 1 щодо визначення митної вартості імпортованого товару за ціною угоди (метод 1) та стало підставою для винесення рішення про визначення митної вартості товарів від 29.03.2010р. №124000006/2010/000049/1 за резервним методом (метод 6).
Судом були досліджені наступні письмові докази, наявні в матеріалах справи: свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Індустріальні активи – торгова компанія»; довідка АБ №005740; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 30.05.2007р.; контракт №09/99 від 09.09.2009р.; специфікація №2 від 28.01.2010р.; зміни до специфікації №2 від 26.02.2010р.; додаткова угода №1 від 18.11.2009р.; додаткова угода №2 від 10.12.2009р.; додаткова угода №3 від 10.02.2009р.; лист ТОВ «Стимул» від 13.01.2010р.; лист ВАТ «Салаватнефтеоргсинтез» від 19.01.2010р.; прас – лист від 18.01.2010р. ТОВ «Салаватнефтеоргсинтез»; договір поставки товару №022-1568646 від 22.01.2010р.; додаткова угода №1 від 22.01.2010р.; додаткова угода №2 від 25.02.2010р.; розрахунок передплати від 27.01.2010р.; рахунок – проформа від 28.01.2010р.; платіжне доручення №8 від 03.02.2010р.; калькуляція №2 від 01.03.2010р.; результати аналізу від 17.03.2010р.; лист Міністерства економіки України від 24.03.2010р.; лист ТК «Індустріальні активи» від 26.03.2010р.; лист ТОВ «Стимул» від 26.03.2010р.; калькуляція ТОВ «Салаватнефтеоргсинтез» від 29.03.2010р.; лист від 23.03.2010р.; лист Державної митної служби України від 06.08.2010р.; рішення про визнання митної вартості товару від 29.03.2010р.; рахунок – фактура від 26.02.2010р.; платіжне доручення №1 від 29.03.2010р.; сертифікат походження товару №9222126; дорожня відомість №АЖ 851563; декларація митної вартості від 25.03.2010р.; експертна вантажна митна декларація №10312070/270210/0000258; вантажна митна декларація №124000008/2010/081703; лист ТОВ «Індустріальні активи – торгова компанія» від 26.05.2010р.; розрахунок надмірно сплаченого ПДВ; платіжне доручення №74 від 18.03.2010р., №178 від 12.05.2010р., №551 від 28.12.2010р.; наказ від 27.12.2010р.; рішення про визначення митної вартості товару від 29.03.2010р.; лист ТОВ «Індустріальні активи – торгова компанія» від 31.03.2010р.; лист Державної митної служби України від 06.08.2010р.; статистичні данні по коду товару з УКТЗЕД: 3814009000; наказ 26.01.2011р.; митна декларація від 25.03.2010р.; облікова картка №12400/19/09/6691; платіжне доручення №1 від 29.01.2010р.; лист НДІ НПП «Масма» від 17.03.2010р.; рахунок – фактура від 26.02.2010р.; платіжне доручення №8 від 03.02.2010р.; витяг з цінової бази ЄАІС ДМСУ щодо митної вартості товару «2-етилгексанол – індивідуальна органічна сполука» (російського виробництва) за період з 25.12.2009р. по 25.03.20910р.
Дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи, проаналізувавши чинне законодавство України та заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд встановив наступне.
ТОВ «Індустріальні активи – торгова компанія», згідно умов зовнішньоекономічного контракту №09/09 від 09.09.2009р. та № 110110 від 11.01.2010р. , укладеного між ним та ТОВ «Стимул» та ТОВ «Індустріальні активи – торгова компанія», здійснювалось ввезення на митну територію України товару – важкого продукту ректифікації дваетилгексанола – розчинника (ВМД №124000006/2010/081703). Виробник ВАТ «Салаватнефтеоргсинтез» (РФ).
Для здійснення митного оформлення вищезазначеного товару позивачем була подана до Енергетичної регіональної митниці декларація від 25.03.2010р. № №124000006/2010/081703.
Позивачем була заявлена митна вартість товару, шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ–1, за ціною договору (метод 1) відповідно до ст.267 Митного кодексу України, а саме: 8500руб. РФ/т, що у перерахунку за курсом НБУ на день митного оформлення становила 0,29дол. США/кг.
Пунктами 7–11 Порядку декларування митної вартості товарів визначений перелік документів, які зобов’язаний подати декларант для підтвердження митної вартості товару, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. №1766.
Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем були надані наступні документи:
- зовнішньоекономічний контракт №09/09 від 09.09.2009р.;
- специфікація №2 від 28.01.2010р. (додаток №4 до контракту №09/09 від 09.09.2009р.);
- зміна до специфікації №2 від 26.02.2010р. (додаток №5 до контракту №09/09 від 09.09.2009р.);
- рахунок – фактура №00000003 від 26.02.2010р.;
- експертна вантажна митна декларація №10312070/270210/0000268;
- лист ДП УНДІ НП «Масма» від 17.03.2010р. №10/10-262;
- договір поставки товарів №022-1568646 від 22.01.2010р.;
- додаткова угода №1 від 22.01.2010р.;
- додаткова угода №2 від 22.01.2010р.;
- калькуляція №2 від 01.03.2010р.;
- рахунок – проформа №2 від 28.01.2010р.;
- лист ТОВ «Стимул» від 13.01.2010р. №1301-2;
- лист ВАТ «Салаватнефтеоргсинтез» від 19.01.2010р. №014-1201;
- рахунок №9160015373 від 27.01.2010р.;
- платіжне доручення №8 від 03.02.2010р.;
- прас – лист ВАТ «Салаватнефтеоргсинтез» на 18.01.2010р.;
- лист ВАТ «Салаватнефтеоргсинтез» від 29.03.2010р. №019-1301;
- сертифікат про походження товару №9222126;
- лист Міністерства економіки України від 24.03.2010р. №4202-31/351.
Згідно ст.88 Митного кодексу України (далі - МК України) декларант виконує всі обов’язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов’язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред’явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.
Відповідно до ст.259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Статтею 262 МК України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюється Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості – спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Відповідно до ст.264 МК України заявлена декларантом митна вартість і подані відомості про її визначення повинні базуватись на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Статтею 266 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).
Згідно приписів ст.265 МК України митий орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів.
Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов’язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Згідно п.2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008р. №339, для забезпечення повного контролю за правильністю визначення митної вартості товару було застосовано наступні контрольні заходи: перевірка наданих для митного контролю й митного оформлення документів для підтвердження заявленої митної вартості; консультація з декларантом з метою обміну інформацією, яка стосувалась даної операції та її впливу на вартість товару; порівняння рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Під час порівняння рівня заявленої митної вартості товарів було встановлено, що цей рівень значно нижчий рівня митної вартості товарів, інформація про які була наявна у митному органі, а саме: згідно наданого декларантом листа Державного підприємства Українського науково – дослідного інституту нафтопереробної промисловості «МАСМА» від 17.03.2010р. №10/10-262, товар «розчинник, важкий продукт ректифікації 2-етилгексанола» за своїм хімічним складом на 38,3% складається з 2-етилгексанола.
Згідно цінової бази ЄАІС ДМСУ митна вартість товару «2-етилгексанол – індивідуальна органічна сполука» (російського виробництва) за період з 25.12.2009р. по 25.03.20910р. (день подання ВМД становить 1,13 – 1,27дол.США/кг. При здійсненні перерахунку згідно з зазначеною вище інформацією, митна вартість тільки 38,2% продукту «розчинник, важкий продукт ректифікації 2-етилгексанола» повинна була становити 0,43 – 0,48дол.США/кг, а митна вартість декларованого за ВМД від 25.03.2010р. №124000008/2010/080983 товару визначалась за ціною угоди на рівні 8500руб.РФ/т, що у перерахунку за курсом НБУ на день митного оформлення становило 0,29дол.США/кг.
Отже, у відповідача №1 виникла необхідність здійснити перевірку даних, зазначених у декларації митної вартості позивачем та їх уточненні.
Пунктом 11 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. №1766, визначено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов’язаний подати додаткові документи.
Посадова особа відділу контролю митної вартості Енергетичної регіональної митниці, що здійснювала перевірку даних, зазначених у ДМВ, і її оформлення, відповідно до Порядку заповнення декларації митної вартості, затвердженого наказом ДМСУ від 02.12.2003р. №828, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 19.12.2003р. за №1192/8513, вчинила наступний запис у графі «для відміток митного органу» декларації митної вартості: «надати додаткові документи, для підтвердження заявленої митної вартість товару: калькуляцію фірми - виробника товару; прайс - листи фірми - виробника товару.
Зазначені вище документи були надані до митного органу лише у факсових копіях, крім того, як вбачалося з наданих документів, рахунки – фактури №3 від 26.02.2010р. та №4 від 11.03.2010 були видані до розрахункового документу №141 від 02.02.2010 р., який відповідачем надано не було.
Таким чином, позивач не використав надане йому право на підтвердження заявленої ним митної вартості та не надав до митниці необхідних документів, оформлених належним чином, у встановлений строк, тобто не скористався наданим йому правом на доведення у передбачений законодавством строк митному органові правильності визначення ним митної вартості товарів (п.10 Порядку №1766).
Визначення митної вартості здійснюється відповідно до ст.ст.259–273 Митного кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України №1766.
Пунктом 14 Порядку №1766 визначено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями ст.267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу.
Неповна інформація про митну вартість товару, що містилася в документах наданих позивачем, недостатність документів для підтвердження митної вартості та неможливість визначення митної вартості імпортованого товару «присадка розчинник, важкий продукт ректифікації 2-етилгексанола» на рівні 0,29дол.США/кг і необхідність здійснення митної оцінки заявленого товару унеможливили застосування методу 1, згідно з положеннями ст.267 МК України.
З урахуванням наданих для визначення митної вартості товару документів, відсутності додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, а також визначеної та підтвердженої інформацією з ЄАІС ДМСУ вартості сировини (складової) імпортованого товару, яка за зазначеними даними з ЄАІС ДМСУ перевищувала вартість самого імпортованого товару, Енергетичною регіональною митницею, відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. №1766, прийнято рішення про визначення митної вартості товару від 29.03.2010р. №124000006/2010/000049/1.
Відповідно до Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 07.08.2007р. №667, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.2007р. за№968/14235 (далі – Порядок), відповідачем №1 митну вартість визначено на рівні 45698руб. 44коп.РФ/т та 45877руб. 95коп.РФ/т відповідно, що за курсом НБУ на дату винесення рішень становить 1548,33дол.США/т., на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням методу 6 відповідно до ст.273 МК України.
При застосуванні шостого методу визначення митної вартості товару митний орган використав інформацію, яка міститься в базі даних саме ЄАІС ДМСУ.
Статтею 267 МК України визначено, що кожний наступний метод застосовується якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ст.268 МК України, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст.267 МК України, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами ( другий метод ), які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна походження; 4) виробник.
При застосуванні другого методу визначення митної вартості товару, митний орган використовує інформацію, яка міститься в базі даних ЄАІС ДМСУ про продаж ідентичних товарів. Однак, відсутність інформації в ЄАІС ДМСУ унеможливила застосування цього методу для визначення митної вартості товару.
Відповідно до ст.269 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів) – метод 3) під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки: 1) якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; 2) країна походження; 3) виробник.
Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.
При застосуванні третього методу визначення митної вартості товару митний орган використовує інформацію, яка міститься в базі даних ЄАІС ДМСУ про продаж подібних (аналогічних) товарів. Однак, відсутність інформації в ЄАІС ДМСУ унеможливила застосування цього методу для визначення митної вартості товару.
Методи на основі віднімання та додавання вартості повинні ґрунтуватися на даних, які є об’єктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Відсутність необхідних документів унеможливила застосування також методів 4 та 5.
Крім того, проаналізувавши відомості про вартість подібних (аналогічних) товарів, які містяться у ціновій базі ЄІАС ДМСУ в період з 25.12.2009р. по 25.03.2010р., митницею зроблено висновок, що вартість подібних товарів значно вища, за заявлену позивачем.
Отже, під час перевірки заявленої митної вартості товару та здійсненні митної оцінки виникла потреба у використанні різних джерел її обґрунтування та була необхідність застосування різних підходів до оцінки товарів.
У разі, якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов’язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов’язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.
Механізм реалізації положень ст.264 Митного кодексу України встановлено Порядком випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов’язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженим наказом Держмитслужби України від 17.03.2008р. №230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.03.2008р. за №259/14950.
Відповідно до пунктів 8 та 10 вказаного Порядку у разі випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов’язання у вигляді сплати до державного бюджету суми податків і зборів (обов’язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, у графі 47 вантажної митної декларації декларантом зазначається відповідний код способу розрахунку (код «52»згідно із Класифікатором способів розрахунку, затвердженого наказом Держмитслужби від 12.12.2007р. №1048), а посадова особа митного органу, що здійснює митне оформлення товарів, вчиняє у графі «для відміток митного органу» декларації митної вартості форми ДМВ-2 записи «контроль митної вартості після пропуску», а також «сплачено до бюджету».
Відповідно до п.6 вищезазначеного Порядку позивачем при здійсненні митного оформлення товару обрано гарантійне зобов’язання шляхом сплати до Держбюджету суми податків і зборів згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.
Так, на підставі заяви Позивача про надання дозволу на митне оформлення вантажу під фінансову гарантію декларанта зі сплатою податків і зборів до Держбюджету України, митницею прийнято рішення щодо можливості випуску ввезеного товару у вільний обіг під обрані гарантійні зобов’язання – сплату до Державного бюджету України податків та зборів.
У подальшому митне оформлення товару позивача здійснено відповідно до Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов’язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 17.03.2008р. №230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.03.2008р. №259/14950, а випуск товарів у вільний обіг здійснено відповідно до обраного позивачем виду гарантійного зобов’язання на підставі поданої ним вантажної митної декларації.
Строк дії гарантійних зобов’язань не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг (п.11 Порядку).
Відповідно до п.13 Порядку декларант повинен подати митному органу необхідні відомості для підтвердження заявленої ним митної вартості та забезпечити можливість їх перевірки.
Позивачем до закінчення 90 – денного строку дії гарантійних зобов’язань не подано до митниці документи, а направлено скаргу до Держмитслужби України.
Правомірність дій відповідача №1 при визначенні митної вартості товару була підтримана і Держмитслужбою України у відповіді на скаргу позивача.
Оскільки позивачем до закінчення 90-денного строку дії гарантійних зобов'язань подано додаткові документи не у повному обсязі, та не надано достовірного підтвердження визначення митної вартості імпортованого товару саме за ціною угоди, митницею прийнято рішення про застосування митної вартості товарів, винесених на підставі Рішення про визначення митної вартості від 29.03.2010року №124000006/2010/000049/1.
Щодо стягнення з Державного бюджету України 113455 (сто тринадцять тисяч чотириста п’ятдесят п’ять) грн.12 коп. надмірно сплаченого податку на додану вартість, слід зазначити, що відповідно до "Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами", затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007р. №618, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.
Позивачем не надано доказів того, що він звертався до митниці у встановленому порядку із заявою про повернення з Державного бюджету України митних платежів, надмірно сплачених до бюджету. Внаслідок чого, відповідач не міг порушити таке право позивача або охоронюваний законом інтерес.
Таким чином, суд вважає дії посадових осіб відповідача №1 з визначення митної вартості заявленого позивачем товару за методом №6 правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку щодо відсутності підстав для визнання протиправним та скасування рішення Енергетичної регіональної митниці про визначення митної вартості товарів від 29.03.2010року №124000006/2010/000049/1, а тому не підлягає поверненню з Державного бюджету України і 113455(сто тринадцять тисяч чотириста п’ятдесят п’ять)грн. 12коп. надмірно сплаченого податку на додану вартість.
Позивач також просить стягнути із відповідача суму сплаченого судового збору.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Приймаючи до уваги викладене вище та враховуючи надані представниками сторін у судовому засіданні пояснення, суд дійшов висновку, що відповідачем №1 доведено правомірність своїх дій, а позовні вимоги є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами, а тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
В задоволені адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальні активи – торгова компанія» до Енергетичної регіональної митниці, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про:
- скасування рішення Енергетичної регіональної митниці про визначення митної вартості товарів від 29.03.2010р. №124000006/2010/000049/1;
- зобов’язання Енергетичної регіональної митниціц застосувати метод визначення митної вартості щодо товару – важкого продукту ректифікації дваетилгексанола – розчинника (ВМД №124000006/2010/081703) за ціною контракту №09/09 від 09.09.2009р.;
- стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 113455 (сто тринадцять тисяч чотириста п’ятдесят п’ять)грн. 12коп. надмірно сплаченого податку на додану вартість;
- зобов’язання Головного управління Державного казначейства України у м.Києві перерахувати на розрахунковий рахунок позивача 113455 (сто тринадцять тисяч чотириста п’ятдесят п’ять)грн. 12коп. надмірно сплаченого податку на додану вартість – відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 01.04.2011р.
Суддя
Є.О. Жукова