ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2011 р. Справа № 60140/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Святецького В.В.,
суддів Пліша М.А., Догополова О.М.,
при секретарі судового засідання Коломойцевій Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу структурного підрозділу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті - територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 липня 2009 року у справі за позовом Івано-Франківського транспортного прокурора в інтересах держави – Міністерства транспорту і зв’язку України в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті та її структурного підрозділу - територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій в сумі 1700 грн., -
В С Т А Н О В И Л А :
Івано-Франківський транспортний прокурор звернувся до суду в інтересах держави – Міністерства транспорту і зв’язку України в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті та її структурного підрозділу - територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області з адміністративним позовом до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій в сумі 1700 грн..
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 липня 2009 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції структурний підрозділ Головної державної інспекції на автомобільному транспорті - територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області оскаржило її в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом порушено норми процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В апеляційній скарзі зазначає, що відповідач здійснював нерегулярні пасажирські перевезення без наявності ліцензійної картки та дорожнього листа. Тому на законних підставах позивачем було винесено постанову від 28 травня 2008 року про застосування до відповідача фінансових санкцій в сумі 1700 грн.. Оскільки відповідач в добровільному порядку не сплатив фінансові санкції, сума санкцій підлягає стягненню в примусовому порядку.
З огляду на викладене, апелянт просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 липня 2009 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
_________________________________________________________________________________________
Головуючий у 1-й інст. суддя Басай О.В. ряд. стат.зв. № 3.7.2 суддя-доповідач Святецький В.В. справа № 2а-1489/09/0970 справа № 60140/09/9104.doc
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 26.05.2008 року працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області складено акт №074224, згідно якого встановлено порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт ОСОБА_1 під час здійснення нерегулярних перевезень пасажирів, а саме: виявлено відсутність ліцензійної картки.
На підставі акту перевірки 28.06.2008 року начальником територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області винесено постанову №050413 про застосування до ОСОБА_1 фінансових санкцій на суму 1700 грн. за порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Згідно довідки територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області від 24 червня 2009 року ліцензій на право провадження господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом ОСОБА_1 не отримував.
Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача не надано доказів, які б підтверджували, що відповідач здійснює підприємницьку діяльність щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних міркувань.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно ч. 1 ст. 241 цього ж Кодексу адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Відповідно до п. 33 ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) ліцензуванню підлягає надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт".
Нормативно-правове визначення поняття «послуги з перевезення пасажирів чи вантажів» міститься в ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт», згідно якої послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
Статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи на перевезення пасажирів автобусами для власних потреб: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника та печаткою, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на автобус, дорожній лист, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника та печаткою, інші документи, передбачені законодавством України.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З матеріалів справи вбачається, що 26 травня 2009 року ОСОБА_1 належним йому транспортним засобом Мерседес номерний знак НОМЕР_1 перевозив 13 пасажирів без наявності ліцензії та дорожнього листа.
З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що він здійснює підприємницьку діяльність в сфері роздрібної торгівлі. 26 травня 2009 року він підвозив своїх та сусідських дітей безоплатно на навчання, оскільки їхав в попутньому напрямку за товаром.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки ОСОБА_1 не надавав послуг з перевезення пасажирів за плату, а тому наявність ліцензійної картки та дорожнього листа для нього не були обов’язковими.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об’єктивно і всебічно з’ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
апеляційну скаргу структурного підрозділу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті - територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 липня 2009 року у справі № 2а-1489/09/0970 – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді М.А. Пліш
О.М. Довгополов