СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
20 грудня 2007 року | Справа № 2-15/10813-2007 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Черткової І.В.,
Борисової Ю.В.,
за участю представників сторін:
позивача: Перца Олександра Івановича довіреність № б/н від 31.07.07;
відповідача: Ісаєвої Ельвіри Едемівни, довіреність № 478 від 27.11.06;
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Первомайський виноробний завод" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко І.А.) від 25.10.2007 у справі № 2-15/10813-2007
за позовом відкритого акціонерного товариства "Радгосп "Весна" (вул. Паркова, 1,Кісточківка, Нижньогірський р-н,97150)
до Державного підприємства "Первомайський виноробний завод" (вул. Д'яченка, 5,Первомайське,97520)
про стягнення 129708,07 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.10.2007 у справі № 2-15/10813-2007 позов задоволено.
Стягнуто з Державного підприємства „Первомайський виноробний завод” на користь відкритого акціонерного товариства „Радгосп „Весна” суму заборгованості у розмірі 129708,07 грн., 1297,08 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В основу рішення були покладені загальні норми господарського та цивільного права, а саме норми статей 525, 526 Цивільного кодексу України та положення статті 193 Господарського кодексу України, які регулюють зобов’язальні правовідносини сторін. При цьому, суд не прийняв посилання боржника на норми одного із договорів укладеного сторонами, оскільки в первинних бухгалтерських документах, по яких була здійснена поставка, відсутнє жодне посилання на договір, як на підставу здійснення господарської операції. За таких підстав та враховуючи наявність у матеріалах справи претензії, місцевий суд застосував положення статті 530 Цивільного кодексу України.
Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправомірно розглянув справу у відсутність відповідача, тоді як Державним підприємством "Первомайський виноробний завод" було заявлено клопотання про відкладення слухання.
Також, відповідач посилається на необхідність наявності у матеріалах справи акту звірки взаємних розрахунків.
Крім того, заявник апеляційної скарги зазначає, що чинним законодавством України не передбачений обов’язок вказівки у товарно-транспортних накладних підстав поставки продукції, у зв’язку з чим, вважає необхідним проводити розрахунок з кредитором на підставі договору, який містить умови здійснення розрахунків лише через три роки після продажу товару.
Представник позивача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2007 суддю Гонтаря В.І. замінено на суддю Черткову І.В.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства "Первомайський виноробний завод" не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відкрите акціонерне товариство „Радгосп „Весна” здійснювало на адресу Державного підприємства „Первомайський виноробний завод” поставку яблук свіжих промислових для переробки.
Позивачем було поставлено на адресу відповідача товару на загальну суму 148286,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи податковими накладними (том 1, а. с. 28-34), товарно-транспортними накладними (том 1, а. с. 38-158, том 2, а. с. 1-54)
На оплату поставленої продукції були виставлені рахунки на суму 148286,00 грн. (том 1, а. с. 35-37).
Обставини справи свідчать про те, що відповідачем частка боргу була погашена, у зв’язку з чим сальдо на користь відкритого акціонерного товариства "Радгосп "Весна" станом на 01.09.2007 склало 129708,07 грн.
Дані обставини справи перевірені апеляційною інстанцією в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України в повному обсязі, підтверджуються матеріалами справи та сторонами не заперечуються.
Таким чином, обставини справи свідчать про те, що у Державного підприємства "Первомайський виноробний завод" є заборгованість за поставлений позивачем товар у розмірі 129708,07 грн.
При цьому, судова колегія не вбачає обґрунтованих доводів вважати здійснені поставки товару саме на підставі договору, який містять умови здійснення розрахунків лише через три роки після продажу товару.
Так, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що в матеріалах справи є два Договори від 08.09.2003, укладені між відкритим акціонерним товариством „Радгосп „Весна” та Державним підприємством „Первомайський виноробний завод”, які містять зовсім різні умови щодо порядку розрахунків між сторонами.
Крім того, в первинних бухгалтерських документах, по яких була здійснена поставка, відсутнє жодне посилання на договір, як на підставу здійснення господарської операції. Судова колегія вважає вірним посилання відповідача на те, що чинним законодавством України не передбачений обов’язок вказівки у товарно-транспортних накладних підстав поставки продукції, але без таких відомостей, у даній справі, неможливо вважати, що продукція була поставлена саме на тих умовах, на які посилається Державне підприємство "Первомайський виноробний завод".
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріали справи свідчать про те, що 29.12.2006 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія вих. № 516 від 27.12.2006 з вимогою про оплату боргу (том 2, а. с. 104). Вказана претензія була отримана відповідачем 05.01.2007, про що свідчить підпис представника відповідача у картці поштового повідомлення, та стороною не заперечується (а. с. 105).
Таким чином, господарський суд Автономної Республіки Крим дійшов правомірного висновку про те, що має місце факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті заборгованості за поставлений товар, через що вимоги позивача про стягнення з Державного підприємства „Первомайський виноробний завод” заборгованості у розмірі 129708,07 грн. підлягають задоволенню.
Посилання відповідача на акти звірки між сторонами, які повинні бути у матеріалах справи та взагалі, як на належний доказ, судовою колегією вважаються неспроможними, оскільки акт звірки бухгалтерів є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується первинними документами –договором, накладними, рахунками тощо. Аналогічна думка викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 22.07.2003 № 21/308.
Думка відповідача про те, що господарський суд першої інстанції повинен був обов’язково відкласти розгляд справи у зв’язку з наявністю клопотання про відкладення слухання справи, колегією суддів вважаються хибними, оскільки не знаходять свого підтвердження у чинному процесуальному законодавстві. Так, матеріали справи свідчать про те, що відповідач надавав суду відзив на позовну заяву з додатками (том 2, а. с. 55-83) та був присутній у судовому засіданні, що підтверджується протоколом від 02.10.2007 і записом про оголошення перерви (том 2, а. с. 94-95). Таки обставини свідчать про те, що відповідач не був позбавлений права на захист своїх інтересів у судовому порядку.
Інші посилання Державного підприємства "Первомайський виноробний завод", які викладені в апеляційній скарзі не впливають на правомірність вирішення спору по суті.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Первомайський виноробний завод" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.10.2007 у справі № 2-15/10813-2007 залишити без змін.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді І.В. Черткова
Ю.В. Борисова