г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

                          Справа № 213/1352/21

Номер провадження  2/213/38/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2022 року                                         м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді                         -          Князєвої Н.В.,

за участю секретаря судового засідання                        -         Довгої А.В.,

               представника позивача – ОСОБА_1

               відповідача – ОСОБА_2 , її представника – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Територіальної громади в особі Криворізької міської ради, третя особа: Житлово-будівельний кооператив "Інгулець-8" в особі голови кооперативу Стріганцової Оксани Романівни про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

          Позивач звернувся з вищевказаним  позовом, в обгрунтування якого зазначає, що  31 березня 1972 року він,  його батько ОСОБА_5  і мати  ОСОБА_6   отримали кооперативну квартиру  АДРЕСА_1 .  До 1982 року батьком позивача були сплачені всі пайові внески за квартиру. Шлюб між  ОСОБА_5  і ОСОБА_6   розірвано в 1981 році. Майно набуте у шлюбі  між ними добровільно поділено, в результаті чого мати позивача отримала половину  коштів, які були сплачені як пайові внески.  ОСОБА_5  став власником кооперативної квартири. 17 липня 1987 року ОСОБА_5  уклав шлюб з ОСОБА_7 , яка змінила прізвище на  ОСОБА_8 .  ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача помер, заповіт за життя не складав.  Спадкоємцями першої черги були дружина-  ОСОБА_9  та позивач, який подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_9 . У зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документу на квартиру він не може отримати в нотаріальному порядку свідоцтво про право на спадщину.

       Просить визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

       Позивач в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно.

Представник позивача адвокат Погорілецька А.В. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги ОСОБА_4 у повному обсязі. Пояснила, що батьком позивача були виплачені пайові внески за кооперативну спірну квартиру, а тому він набув права власності на неї, однак правовстановлюючих документів немає. Вважає, що позивач має права на 1/2 частку спадкового майна померлого батька. Позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину не звертався, тому постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадину не було. Вважає що факт відсутності документів є безумовною підставою для неспроможності нотаріуса оформити спадщину. Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позовних вимог не заперечувала.

Представника відповідача – адвокат Примаков К.О. в судовому засіданні пояснив, що позивач має право на спадкування після смерті батька, відповідач є спадкоємицею після смерті її тітки – ОСОБА_9 . Проти задоволення позову не заперечує.

Представник відповідача Територіальної громади в особі Криворізької міської ради в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно. Відзиву на позов не подав, будь-яких клопотань від них не надходило.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений своєчасно і належним чином. Про причини неявки не повідомив, пояснень по суті позову не надав.

Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 червня 2021 року відкрито провадження у даній справі, позов прийнято до розгляду та задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

14 липня 2021 року від завідувача П`ятої криворізької державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи, яка витребовувалась.

18 серпня 2021 року прийнята до розгляду заява позивача про уточнення позовних вимог.

Ухвалою суду від 17 вересня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

12 жовтня 2021 року справу прийнято до провадження суддею Князєвою Н.В. та призначено розгляд справи по суті.

Ухвалою від 09 грудня 2021 року усунено описки, допущені в ухвалах суду від 17 вересня 2021 року та від 12 жовтня 2021 року у даній справі.

Дослідив письмові докази, суд вважає встановленими такі обставини.

ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , який було розірвано 17 березня 1981 року (а.с.40). Останні є батьками позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.43 – зворотний бік аркуша).

Відповідно до ордеру №220 від 31 березня 1972 року, виданого на ім`я ОСОБА_5 , останній, за життя, та члени його сім?ї: дружина ОСОБА_6 і син ОСОБА_4 отримали право на заняття трьох кімнат, площею 32,87 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 (а.с.116-117).

Відповідно до довідки  голови правління Обслуговуючого кооперативу  «Житлово-будівельний кооператив  «Інгулець-8», за адресою: АДРЕСА_2 , заборгованості за кооперативну квартиру немає, пайові внески сплачені у повному обсязі, перший внесок здійснено у 1971 року, останній пайовий внесок сплачений у 1982 році (а.с.45 – зворотний бік аркуша).

Із копії розписки ОСОБА_6 від 18 березня 1983 року видно, що остання отримала від колишнього чоловіка ОСОБА_5 половину суми коштів, які сплачені за час перебування у зареєстрованому шлюбі з ним, за трикімнатну кооперативну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначила, що з цього часу жодного відношення до кооперативної квартири вона не має (а.с.51).

17 липня 1987 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 і ОСОБА_9 (а.с.43).

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про смерть №232 (а.с.8,37). На день його смерті разом з ним за адресою: АДРЕСА_2 була зареєстрована ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.39 – зворотній бік аркуша).

За замовленням ОСОБА_9 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10 , який має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача та сертифікат суб`єкта оціночної діяльності, виготовлено технічний паспорт на вказану квартиру (а.с.9-13).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 померла (а.с.44).

09 червня 2020 року до П`ятої криворізької державної нотаріальної контори надійшла заява ОСОБА_4 про прийняття спадщини, заведена спадкова справа (а.с.36-38). Постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину –спадкова справа не містить і така не приймалась нотаріусом, що було підтверджено в судовому засіданні представником позивача.

В КП «Криворізьке БТІ» ДОР» будь-яка інформація щодо реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за вищевказаною адресою відсутня (а.с.46).

Викладеним обставинам відповідають правовідносини щодо підстав набуття права власності та спадкові правовідносини.

Відповідно до ст. 328 ЦК України (в редакції від 16 січня 2003 року), право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

За ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 1 січня 2013 року), державна реєстрація прав є обов`язковою, права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до положень пункту 4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 19-1 Закону України "Про кооперацію" член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу -  розпорядження квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. В разі викупу квартири, дачі, гаража споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна.

За положеннями ст. 15 Закону України «Про власність» (який діяв до набрання чинності Цивільним кодексом України в редакції 2003 року,  та на час повної сплати пайового внеску за спірну квартиру)передбачалось, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Вказані норми дублюються у ст. 384 ЦК України (в редакції від 2003 року), де зазначено, що в разі викупу квартири, член житлово-будівельного кооперативу стає власником квартири.

В п. 5-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 вересня 1987 року № 9 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» вказано, що судам слід мати на увазі, що згідно зі ст. 15 Закону України «Про власність» член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд.

Аналогічне роз`яснення щодо підстав набуття права власності на кооперативну квартиру міститься в п. п. 69, 71 Листа Верховного Суду України від 26 травня 2001 року «Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право).

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», при вирішенні спорів про право власності на жилий будинок, на квартиру в житлово-будівельному або житловому кооперативі, на інші будівлі судам слід виходити з роз`яснень, які дані Пленумом Верховного Суду України у прийнятих ним постановах з цих питань.

Виходячи з викладеного вище, виникнення права власності на будинки, споруди та нерухоме майно не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільним кодексом України в редакції від 2003 року та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції від 2004 року.

На підставі «Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб», затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року № 56, «Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб», затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року № 121, «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, передбачалось оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування членам житлово-будівельного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року № 5 вбачається, що суди повинні мати на увазі, що законом може бути встановлений інший момент (підстава) набуття права власності. Зокрема, у разі повного внесення пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства.

Відповідно до абз. 1 п. 53 Примірного статуту ЖБК особі, яка вибула з житлово-будівельного кооперативу, повертається внесена нею сума паєнагромадження.

Отже, після сплати повного пайового внеску в 1982 році та сплати колишній дружині і вибувшому члену кооперативу – ОСОБА_6 частини внесеної пайової суми в березні 1983 року, ОСОБА_5 правомірно одноособово набув право власності на кооперативну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Виходячи з вищеперелічених норм права, на момент набуття права власності ОСОБА_5 на кооперативну квартиру, законодавством не була передбачена як видача свідоцтва про право власності на кооперативну квартиру, так і обов`язкова державна реєстрація права власності на таку квартиру.

Однак з 1995 року законодавець передбачив процедуру оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна для членів житлово-будівельного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески, шляхом отримання свідоцтва про право власності від місцевих органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування та реєстрацію їх в бюро технічної інвентаризації.

ОСОБА_5 не отримував свідоцтва про право власності на квартиру, ІНФОРМАЦІЯ_1 останній помер.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як встановлено вище, до складу спадщини входить право власності спадкодавця ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 за життя заповіту не склав, а тому після його смерті спадкування належного йому майна здійснювалось за законом.

 У відповідності до ст. 1261 ЦК України,  у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

       Отже, після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцями першої черги були ОСОБА_9 , як дружина спадкодавця і ОСОБА_4 , як син спадкодавця – позивач у справі.

ОСОБА_9 постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, не заявила про відмову від спадщини, а тому, відповідно до приписів ст. 1268 ЦК України, вважається такою що прийняла її.

ОСОБА_4 також прийняв спадщину після смерті батька, подавши у встановлений ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Оскільки, відповідно до ч.1 ст.1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, то спадщина між спадкоємцями успадковується в рівних частках, а саме по 1/2.

Відповідно до ч.1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Як передбачено у п.216 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, провадиться нотаріусом після подання оригіналів правовстановлювальних документів про належність цього майна спадкодавцю.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Відповідно до вимог статті 68 вказаного Закону  нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

Згідно з частиною третьою статті 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальних дій.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про

визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Відповідну правову позицію висловив ВС у постанові від 22.09.2021 у справі №227/3750/19.

Таким чином оформлення спадщини через визнання права власності судом допускається тільки за умови, якщо це право не можна захистити в нотаріальному порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 ЦК України).

На підставі ст. ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що позивач після смерті батька ОСОБА_5 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, заведена спадкова справа №126/2020. Однак заяви до нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину позивачем подано не було, свідоцтво про право на спадщину або постанова нотаріуса про відмову у видачі такого свідоцтва у спадковій справі №126/2020, копію якої надано суду, відсутні. Позивачем також не надані жоден із вказаних документів нотаріуса. Представник позивача в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_4 не подавав до нотаріуса заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину.

Виходячи з вищенаведеного,оцінив кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає що позовні вимоги  задоволенню не підлягають, позивачем не доведено наявність перешкод для оформлення спадщини у нотаріальному порядку. Звернення до суду з даним позовом є передчасним.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір у разі відмови в позові покладається на позивача.

Керуючись ст. ст.  15, 16, 328, 344, 384, 1216- 1218,  1258, 1261, 1267, 1268- 1270, 1297 ЦК України, ст. 15 Закону України «Про власність» 1991 року, ст. 67, 68 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Територіальної громади в особі Криворізької міської ради, третя особа: Житлово-будівельний кооператив "Інгулець-8" в особі голови кооперативу Стріганцової Оксани Романівни про визнання права власності в порядку спадкування за законом – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Територіальна громада м. Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради, юридична адреса: пл. Молодіжна, 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 33874388.

Третя особа: Житлово-будівельний кооператив "Інгулець-8", в особі голови кооперативу Стріганцової Оксани Романівни, адреса: АДРЕСА_5 .

Дата виготовлення повного тексту судового рішення – 14 лютого 2022 року.

Суддя                                                                                 Н.В.Князєва