СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
24 грудня 2007 року | місто Севастополь Справа № 2-17/1049-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Видашенко Т.С.,
суддів Заплава Л.М.,
Дугаренко О.В.,
секретар судового засідання Запорожець Т.О.
розглянувши апеляційну скаргу підприємства "СоюзСтройТехнологія" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І.) від 26 січня 2006 року у справі № 2-17/1049-2006А
за позовом підприємства "СоюзСтройТехнологія" (вул. Будьоного, 32, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)
до 1. Кримської митниці (вул. Мальченко, 22, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95491)
2. Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим (вул. Севастопольська, 19, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95015)
про визнання недійсним рішення
ВСТАНОВИВ:
Підприємство "СоюзСтройТехнологія" звернулось з адміністративним позовом до господарського суду Автономної Республіки Крим, в якому просить визнати недійсним рішення Кримської митниці про застосування резервного методу оцінки митної вартості товару № 07-08/8048 від 07 жовтня 2005 року; визнати недійсним талон № 8787 від 16 вересня 2005 року про відмову у митному оформленні товарів; зобов’язати відповідача прийняти рішення про застосування основного метода оцінки митної вартості товару.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при переміщенні через межу прийнятих від підприємства Російської Федерації архітектурно-будівельних виробів зі мармуру, відповідач не погодився з заявленою митною вартістю товару, видав талон про відмову у митному оформленні товарів та самостійно визначив митну вартість, застосував резервний метод оцінки, про що були складені нові вантажна митна декларація та декларація митної вартості.
Доповнивши позовні вимоги заявою від 10 січня 2006 року, позивач просив визнати неправомірними дії відповідача по застосуванню резервного метода оцінки митної вартості товару, передбаченого пунктом 6 частини 1 статті 266 та статті 273 Митного кодексу України; зобов’язати відповідача застосувати основний метод оцінки митної вартості товару; стягнути з відповідача на користь позивача 46132,55грн. надмірно сплачених податків та зборів (т.1 а.с.78).
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2006 у справі № 2-17/1049-2006А у позові підприємству "СоюзСтройТехнологія" до Кримської митниці, Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим про визнання недійсним рішення відмовлено.
Постанова суду мотивована відсутністю порушень з боку відповідача Митного кодексу України та Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2003 року за № 1375.
Не погодившись з даною постановою, підприємство "СоюзСтройТехнологія" звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить судове рішення скасувати, та прийняти нове рішення по суті заявлених позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги мотивовані посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, а також вказується на те, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Більш детальніше доводи вказані в апеляційній скарзі.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідачі вважають постанову господарського суду такою, що відповідає вимогам закону і матеріалам справи і фактичним обставинам.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 травня 2006 року провадження у справі № 2-17/1049-2006А було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням, постановленим у справі №2-4/9253-2006А за позовом підприємства "СоюзСтройТехнологія" до Кримської митниці про визнання недійсним рішення про митну оцінку товару №600000001/5/008787 від 16 вересня 2005 року.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2007 року провадження у справі № 2-17/1049-2006А було поновлено.
У зв’язку з хворобою суддів Котлярової О.Л., Антонової І.В., на підставі розпорядження заступника голови суду від 10 грудня 2007 року, здійснено заміну суддів Котлярової О.Л., Антонової І.В. на суддів Заплаву Л.М., Дугаренко О.В.
В судове засідання представник підприємства "СоюзСтройТехнологія" не з'явилися, причини не явки суду не повідомив. Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника позивача, за наявними матеріалами, так як згідно частині 1 пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Повторно переглянувши матеріали справи в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
03 червня 2005 року між підприємством "СоюзСтройТехнологія" та товариством з обмеженою відповідальністю "Ветерани ризику" (Російська Федерація) було укладено контракт за № 48 на поставку виробів із каміння, згідно специфікації № 1 по узгодженій у даному контракті ціні (т.1 а.с.7-10; 11).
На підставі даного контракту позивач прийняв поставлений товариством з обмеженою відповідальністю "Ветерани ризику" товар: архітектурно-будівельні вироби зі мармуру на суму 742870,00 російських рублів.
16 вересня 2005 року позивач надав до митного оформлення самостійно заповнені вантажну митну декларацію № 600000001/5/008787 з декларацією митної вартості за формою ДМВ-1 до зазначеної вантажної митної декларації (т.1 а.с.24, 16), у яких визначив митну вартість товарів згідно рахунку-фактури № 1-т від 30 серпня 2005 року з урахуванням витрат на доставку до митного кордону України у сумі 141678,69грн., що за курсом НБУ складає 795902,98 російських рублів.
Відповідач не погодився з заявленою митною вартістю та визначив її самостійно за шостим методом, про що була зроблена відмітка на декларації митної вартості форми ДМВ-1 та оформлено документ “Митна оцінка товару до вантажної митної декларації № 600000001/5/008787 від 16 вересня 2005 року” (т.1 а.с.18), а позивачу видана картка відмови у митному оформлені вантажної митної декларації № 600000001/5/008787 від 16 вересня 2005 року.
Відповідно митної оцінки товару, яка зроблена за шостим методом, вартість товару, з урахуванням коригування склала 370057,64 грн.
В новій вантажній митній декларації № 600000001/5/008803 від 16 вересня 2005 року позивач вказав суму по сплаті податку на додану вартість у розмірі 74011,53грн. і 740,12грн. суму по сплаті митного збору (т.1 а.с. 25).
Дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підприємства “СоюзСтройТехнологія” є не обґрунтованою, і тому не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до статті 265 Митного кодексу України в редакції, що діяла на момент здійснення митного оформлення, митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.
У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.
Наявність таких сумнівів у митного органу підтверджується наступним.
Відповідно до пункту 5.1 контракту № 48 від 03 червня 2005 року платежі за товар здійснюються в два етапи: у вигляді 50% передплати на протязі 20 днів після підписання контракту та сплати залишку вартості після готовності товару до відвантаження. Підставою для оплати згідно пункту 5.2 контракту є рахунок-фактура.
Наданий позивачем у підтвердження митної вартості товару рахунок фактура №1-т від 30 серпня 2005 року не визначає чи є зазначена у ньому сума повною вартістю товару, чи це є 50% вартості згідно пункту 5.1. контракту від 03 червня 2005 року.
Крім того, зазначений рахунок-фактура належить до контракту від 09 червня 2005 року, що підтверджується графами 5 та 11 сертифікату про походження товару форми СТ-1 № 5308241 (т.1 а.с. 13), що не дає можливості віднести такий рахунок до контракту, наданого до митного оформлення.
Як встановлено судом першої інстанції, в порушення вимог пункту 14 “Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2003 року № 1375, позивачем при митному оформленні не були надані банківські платіжні документи, що підтверджують проведення розрахунків згідно контракту.
Вказані сумніви підтверджуються висновком за результатами експертизи декоративних каменів № 10937-Д, виданого Державним гемологічним центром України, у якому вартість ввезеної позивачем партії товарів визначена на рівні 73278,74 доларів США, що за курсом НБУ на день митного оформлення складає 370057,64 грн. (т.1 а.с.22).
На підставі наведеного митним органом було здійснено висновок про неправильність застосування першого методу визначення митної вартості товарів (за ціною угоди), а митна вартість товару, зазначеного у вантажній митній декларації № 600000001/5/008787 була визначена за методом 6 (резервним) на підставі статті 273 Митного кодексу України. При цьому митний орган використовував цінову інформацію, яка була представлена самим позивачем (Висновок № 10937-Д) та цінову інформацію, що міститься в центральній базі даних Держмитслужби.
Неможливість застосування 2-5 методів визначення митної вартості товарів зумовлена об’єктивною відсутністю інформації про товари, які б в повній мірі відповідали критеріям ідентичності або подібності, а також інформації, яка б мала стати основою для розрахунку митної вартості за методами віднімання та додавання. Зазначене підтверджується витягом з цінової бази даних Держмитслужби.
Статтею 273 Митного кодексу України встановлено, якщо митна вартість не може бути визначена шляхом послідовного використання методів 1-5, або митний орган аргументовано вважає, що ці методи визначення митної вартості не можуть бути використані, митна вартість оцінюваних товарів визначається з урахуванням світової практики, тобто за резервним методом 6.
Визначення митної вартості оцінюваних товарів з використанням резервного методу здійснюється на основі законів України і має відповідати принципам та положенням статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) та Угоди про застосування статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) 1994 року.
Статтею 7 Угоди про застосування статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) 1994 року визначено, що якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за методами 1-5 включно, то митна вартість визначається шляхом використання розумних засобів, сумісних з принципами та загальними положеннями цієї Угоди та статті VІІ ГАТТ 1994 року, та на підставі даних, що маються в країні імпорту.
Згідно пояснювальних приміток до статті 7 у якості методів оцінки, що підлягають застосуванню згідно резервного методу повинні використовуватися методи 1-5, проте цілям та положенням резервного статті 7 відповідала б розумна гнучкість у застосуванні цих методів.
Отже, судова колегія вважає, що судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок стосовно того, що немає підстав для зобов’язання відповідача застосувати основний метод оцінки митної вартості товару.
Крім того, як встановлено господарським судом, на момент даного оформлення дії відповідача по застосуванню резервного метода оскаржені не були. Позивач погодився з визначеною відповідачем вартістю, надав відповідні документи, і тому, судова колегія вважає, що відповідач діяв згідно з законодавством України.
Статтею 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням надати йому товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори згідно з митною оцінкою цих товарів, здійсненою митним органом. Гарантією також може виступати простий вексель, виданий декларантом митному органу та авальований уповноваженим банком, або депозит у банку.
При виникненні спірних питань у визначенні митної вартості (незгоди декларанта з митною оцінкою митного органа), застосування такого гарантійного зобов'язання як оплата податків і зборів відповідно до митної оцінки, здійсненої митним органом, урегульовано „Порядком застосування тимчасової і неповної декларацій відповідно до митного режиму імпорт (при пуску у вільний обіг)”, затвердженим наказом Держмитслужби від 30 грудня 2003 року за № 132.
У випадку незгоди декларанта з визначеною митним органом митною вартістю товарів податки та збори можна вважати сплаченими відповідно до такої оцінки, лише у випадку, якщо така сплата здійснюється за тимчасовою декларацією в порядку, передбаченому вказаним наказом.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, та підтверджено у судовому засіданні представниками сторін, замість тимчасової декларації позивачем була подана до митного оформлення вантажна митна декларація заповнена відповідно до митного режиму "імпорт" та відповідна декларація митної вартості форми ДМВ-2, що не може розцінюватися як сплата податків та зборів відповідно до митної оцінки, здійсненої митним органом та свідчить про відсутність спірних питань у визначенні митної вартості, а податкові зобов'язання самостійно визначені позивачем у такій декларації є узгодженими з моменту її надання та відповідно пункту 5.1. статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонами” від 21 грудня 2000 за №2181 не можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Відповідно до пункту 13 “Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2003 року за № 1375 декларант самостійно заповнює декларацію митної вартості, за винятком граф, призначених для митниці.
Зазначене свідчить про те, що позивач самостійно у графі 6 ДМВ –2 вказав, що митна вартість визначена ним за резервним методом, у графі 7 навів обґрунтування обрання методу оцінки, а у графі 8 –вказав джерело інформації, що використовувалось для обґрунтування правильності визначення митної вартості.
Відповідно до пункту 6.5 “Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації”, затвердженого наказом Держмитслужби від 20 квітня 2005 року № 314, реєстраційний номер вантажної митної декларації, за якою відмовлено у митному оформленні, підлягає анулюванню. Анульований реєстраційний номер вантажної митної декларації не може бути присвоєний іншій вантажній митній декларації.
Оскільки вантажна митна декларація № 600000001/5/008787 від 16 вересня 2005 року була анульована, то й анульовані й декларація митної вартості до неї та документ “Митна оцінка товару до вантажної митної декларації № 600000001/5/008787 від 16 вересня 2005 року”, які не можуть існувати окремо.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що сплачена позивачем під час митного оформлення сума складається з обов’язкових податків та зборів (податок на додану вартість та митний збір). Отже, якщо позивач вважає такі податки сплаченими зайво, то питання про їх повернення повинно вирішуватись на підставі відповідних норм податкового та бюджетного законодавства.
Відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством операцій з коштами державного бюджету.
Кримська митниця не має повноважень щодо розпорядження коштами державного бюджету, у тому числі і з питань повернення сплачених податків та зборів.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем є суб’єкт владних повноважень, а у випадках передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Проте, ні у позовній заяві, ні в уточненнях до неї, позивач не просив залучити другим відповідачем відповідний орган Держказначейства, а також не сформулював свої вимоги до Управління Держказначейства в Автономній Республіки Крим, що виключає можливість вважати його відповідачем.
Виходячи з вищевказаного, позивач при зверненні з позовом про визнання недійсним рішення митниці про митну оцінку, в обґрунтування позовних вимог посилається на декларацію, яка анульована і не може прийматися судами як доказ. Своїми діями позивач фактично визнав митну оцінку товарів, що переміщуються через митний кордон України.
Отже, судова колегія вважає, що постанова господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, що мають суттєве значення, відповідає нормам матеріального та процесуального права, і підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 195, пунктом 1 статті 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу підприємства "СоюзСтройТехнологія" залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2006 року у справі № 2-17/1049-2006А залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту оголошення.
Постанову або ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.С. Видашенко
Судді Л.М. Заплава
О.В. Дугаренко