Справа № 2-а-534/11

                              П О С Т А Н О В А

                          І м е н е м  У к р а ї н и

м. Донецьк

                                                                28 березня 2011 р.  

Петровський районний суд м. Донецька у складі: головуючий - суддя Фунжий О.А, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою  

ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Петровському районні м. Донецька про визнання дій неправомірними та стягнення сум,-

В с т а н о в и в :

Позивачка звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є донькою ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліда 1-ої групи по захворюванню, пов'язаному з впливом аварії на ЧАЕС. Згідно зі ст. 37 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв’язку з втратою годувальника повинна становити 50 % пенсії за віком померлого годувальника. Оскільки її батько мав статус ліквідатора наслідків на ЧАЕС, при визначенні розміру його пенсії слід керуватися Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Цей закон визначає виплату пенсій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, у вигляді: державної пенсії, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. При цьому, розмір державної пенсії повинен складати не менше 10 мінімальних пенсій за віком, а розмір додаткової пенсії повинен складати 50 % мінімальної пенсії за віком. Крім того, відповідно до ст. 52 цього закону, щомісячна компенсація в разі втрати годувальника повинна складати 50 % мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України. Згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення»та «Про державний бюджет України» мінімальна пенсія за віком відповідає розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян. Однак, на даний час позивачці виплачується пенсія у розмірах, які не відповідають нормам діючого законодавства України. 4 січня 2011 р. позивач  звернулася до УПФУ в Петровському районі м. Донецька з заявою про перерахунок пенсії по втраті годувальника, але їй було відмовлено. Однак, позивачка вважає, що дії відповідача при вирішенні питання про перерахунок розміру пенсії є неправомірні, на підставі чого вона і звернулася до суду, та просить визнати дії УПФУ Петровського району м. Донецька щодо відмови їй у перерахунку пенсії у зв’язку з втратою годувальника, неправомірними, та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії у зв’язку з втратою годувальника, та щомісячної компенсації в разі втрати годувальника, починаючи з 01 листопада 2006 р.

В судовому засіданні позивачка підтвердила свої позовні вимоги та їх обґрунтування, наполягає на задоволенні позову.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, заперечень не надав, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3, ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалід 1-ої групи по захворюванню, пов'язаному з впливом аварії на ЧАЕС є батьком позивача  ОСОБА_1, 1988 р. народження. (а.с. 4).

ОСОБА_1 є дитиною громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується посвідченням (а.с. 5). Згідно з довідкою МСЕК від 10 травня 2002 р., ОСОБА_3, батько позивача, є інвалідом  першої групи безстроково, причина інвалідності пов’язана з впливом аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 7).

Згідно зі свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. (а.с.6).

ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька і отримує пенсію у зв’язку з втратою годувальника. (а.с. 8-9).

4 січня 2011 р. позивачка звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька із завою про перерахунок пенсії у зв’язку з втратою годувальника, виходячи з розміру державної пенсії –10 мінімальних пенсій за віком,  додаткової пенсії –50 % мінімальної пенсії за віком, однак, у перерахунку розміру пенсії їй було відмовлено, з огляду на відсутність підстав такого призначення та правомірність здійснення управлінням розрахунку (а.с. 7).

Суд вважає дії відповідача протиправними з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї –50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.

Стаття 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи»визначає пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на держави) пенсію.

Нормами ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи»визначені підстави та умови призначення державної пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника.

Як вбачається з вищенаведеного, зазначені норми розповсюджуються і на позивача.

Частиною першою та другої вказаної статті передбачено призначення пенсії за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу у зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством, але у всіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у наведених роках  не може перевищувати 3 000  карб.  

Разом з тим, ч. 3 ст. 54 вказаного закону передбачено, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у якому призначення пенсії по інвалідності визначено розділом 4.

Згідно з ч. 4 ст. 54 цього Закону в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по І групі інвалідності – 10 мінімальних пенсій за віком, по ІІ групі інвалідності –8 мінімальних пенсій за віком, ІІІ групі інвалідності –6 мінімальних пенсій за віком, дітям-інвалідам –3 мінімальних пенсії за віком, які співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення  пенсій  по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з настанням інвалідності або втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1997 року № 523.

Пунктом 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»визначення мінімального розміру пенсії, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, повинні розповсюджуватись і на положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на відповідні роки встановлюються Законами України «Про державний бюджет України».

Згідно зі ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах:  інвалідам І групи –100 відсотків мінімальної пенсії за віком, інвалідам ІІ групи –75 відсотків мінімальної пенсії за віком, інвалідам ІІІ групи, дітям –інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу –50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

У відповідності з ч. 1 ст. 52 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»щомісячна компенсація в разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.

Статтею 67 цього Закону встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового  мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорії розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»від 05 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно ст. 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що представник відповідача не доказав правомірність своїх дій, заперечень не надав.

У відповіді на лист позивача відповідач посилається на ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у редакції Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Поряд з цим, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст. 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 107-VІ від 28 грудня 2007 року, в тому числі щодо зупинення дії ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

При цьому, Конституційний Суд України у своєму рішенні зазначив, що положеннями законів, що регулюють бюджетні відносини, не можуть скасовуватись чи змінюватися обсяги прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами  України,  не  можуть  вноситися  зміни,  зупинятися  дія  чинних  законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

До того ж, у вищезазначеному Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що при прийнятті оспорюваного Закону всупереч правовим позиціям, викладеним у Рішенні від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин: зупинив дію окремих положень законів (стаття 67 розділу І) і вніс до ряду законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деякі з них не чинними (розділ II).

Таким чином, для позивача, як  для особи, померлий годувальник якої є інвалідом 1 групи, особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, нижчий розмір пенсії, та щомісячної компенсації у зв’язку з втратою годувальника повинен розраховуватися, виходячи із положень ст.ст. 50, 52 ч. 1, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи», що діяли у попередній редакції (тобто до внесення до нього змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Також, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на те, що пенсія повинна нараховуватися у відповідності із постановами Кабінету Міністрів України, оскільки статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Право на пенсію встановлює Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Розмір пенсій, встановлених законами, не підлягає зменшенню. Це гарантує ст. 22 Конституції України, відповідно до якої при прийняття нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дії відповідача щодо виплати пенсії у зв’язку з втратою годувальника та щомісячної компенсації в разі втрати годувальника позивачці у розмірах, менших від 50 % визначених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та ст. 52 ч. 1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»є неправомірними.

Суд вважає за необхідне поновити порушені права позивачки шляхом зобов'язання УПФУ в Петровському районі м. Донецька здійснити перерахунок пенсії позивачу.

Визначаючи період, з якого необхідно провести перерахунок пенсії, та щомісячної компенсації в разі втрати годувальника, суд приймає до уваги межі позовних вимог та положення п. 5 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року, згідно якого положення закону, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення цього Рішення.

Таким чином, суд вважає, що перерахунок пенсії та щомісячної компенсації в разі втрати годувальника позивачці повинен бути проведений саме з 01 листопада 2006 року.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», рішенням  Конституційного  Суду  України  від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008, ст.ст. 8, 9, 11, 159-163 КАС України, суд, -

П о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1   до   Управління   Пенсійного   фонду   України   в Петровському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії –задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька щодо відмови ОСОБА_1 у здійснення перерахунку пенсії у зв’язку з втратою годувальника відповідно до ст. 37 ч. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,  ст. 52 ч. 1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»із розрахунку 50 % мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01 листопада 2006 року –неправомірними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії у зв’язку з втратою годувальника відповідно до ст. 37 ч. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до ст. 52 ч. 1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»із розрахунку 50 % мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01 листопада 2006 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом 10-ти діб з дня проголошення постанови.

Суддя                                                                                                       О.А. Фунжий