РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2022 року                                                                                      справа № 580/8037/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Кульчицького С.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності та відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі — позивач) з позовом до Черкаської обласної прокуратури (далі — відповідач), в якому просить:

- визнати бездіяльність відповідача, яка відповідно до ст. 52 КАСУ з 11.09.2020, є правонаступником прокуратури Черкаської області, щодо неналежного розрахунку з позивачем, а саме невиплати йому частини заробітної плати - посадового окладу визначеного за ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», за період з 01.07.2015 по 30.04.2020 протиправною;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок, нарахування та виплату частини заробітної плати з урахуванням попередніх виплат виходячи з розміру посадового окладу, визначеного за ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», а саме за період з 01.07.2015 по 31.12.2015 виходячи з розміру 10 мінімальних заробітних плат, з 01.01.2016 по 31.12.2016 виходячи з розміру 11 мінімальних заробітних плат, з 01.01.2017 по 24.09.2019 виходячи з розміру 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, з 25.09.2019 по 02.06.2020 виходячи з розміру 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року та стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в якості недоплаченої заробітної плати у розмірі 1153713, 00 (один мільйон сто п`ятдесят три тисячі сімсот тринадцять) грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що в період роботи його посадовий оклад нараховувався в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України на підставі змін, внесених Законом України “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України”. В подальшому, положення, на підставі яких нараховувався посадовий оклад, зокрема, п. 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України, визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №2-р/2020, у зв`язку з чим позивач вважає, що має право на відшкодування матеріальної шкоди у вигляді недотриманої заробітної плати. Вважає, що при розрахунку має враховуватись ч. 3 ст. 81 Закону України “Про прокуратуру”.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи.

Відповідач проти позову заперечив, надавши до суду відзив на позовну заяву у якому зазначено, що рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №2-р/2020 не впливає на спірні правовідносини, оскільки такі виникли до прийняття вказаного рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його на дію правовідносин, що виникли до набрання ним чинності. За вказаних обставин, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період із 01.07.2015 по 02.06.2020 обіймав наступні посади в органах прокуратури: з 16.08.2012 по 19.07.2015 - старший прокурор прокуратури Маньківського району Черкаської області, з 20.07.2015 по 14.12.2015 - прокурор прокуратури Маньківського району Черкаської області, з 15.12.2015 по 08.02.2016 - прокурор Уманської місцевої прокуратури тимчасово, на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника, з 08.02.2016 по 25.09.2018 прокурор Маньківського відділу Уманської місцевої прокуратури, з 25.09.2018 по день звільнення — 02.06.2020 - начальник Маньківського відділу Уманської місцевої прокуратури Черкаської області.

Наказом прокурора Черкаської області № 179-к від 29.05.2020 позивача звільнено з посади начальника Маньківського відділу Уманської місцевої прокуратури Черкаської області з 02 червня 2020 року у зв`язку з поданням заяви про звільнення з посади за власним бажанням на підставі пункту 7 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

30.06.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив, зокрема здійснити перерахунок розміру його посадового окладу за час перебування на посадах в органах прокуратури Черкаської області за період з 01.07.2015 по 02.06.2020 та виплатити матеріальну шкоду у вигляді неотриманої частини заробітної плати за вказаний період.

Листом Черкаської обласної прокуратури від 112.07.2021 №21-381вих21 позивача повідомлено про відсутність підстав для здійснення вказаного перерахунку та виплати матеріальної шкоди у вигляді неотриманої частини заробітної плати за період з 01.07.2015 по 02.06.2020.

22.07.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив надати довідку про розмір його посадового окладу за період його перебування на посадах в органах прокуратури Черкаської області  з 01.07.2015 по 02.06.2020.

Згідно довідки Черкаської обласної прокуратури від 16.08.2021 №21-418вих21 посадовий оклад позивача  у період з 01.07.2015 по 19.07.2015 становив 1379,00 грн, з 20.07.2015 по 31.08.2015 -1314,00 грн, з 01.09.2015 по 12.10.2015 – 1378,00 грн, з 13.10.2015 по 30.11.2015 – 1379,00 грн,  з 01.12.2015 по 14.12.2015 – 1724,00 грн, з 15.12.2015 по 05.09.2017 – 2048,00 грн, з 06.09.2017 по 24.09.2018 – 5660,00 грн, з 25.09.2018 по 02.06.2020 – 6000,00 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15 липня 2015 року набрав чинності Закон України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 №1697-VII  (далі — Закон №1697-VII), який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Відповідно до ст. 81 Закону №1697-VII заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

Частина 3 ст. 81 Закону №1697-VII в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” №1774-VIII від 06.12.2016 року встановлювала, що посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно:

з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат;

з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат;

з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ч. 9 ст. 81 Закону №1697-VII).

Разом з цим, відповідно до частини 2 статті 8 Закону України “Про оплату праці” (далі - Закон №108/95-ВР) умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 13 Закону 08/95-ВР оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

За приписами статті 89 Закону  функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.

Згідно статті 90 Закону №1697-VІІ фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Відповідно до п. 9 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2015 рік” норми і положення, зокрема, статті 81 Закону №1697-VІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів.

Схема посадових окладів працівників органів прокуратури затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2012 року № 505 “Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури”.

Закон України від 28.12.2014 року № 80-VIII “Про Державний бюджет України на 2015 рік” та Закон України від 28.12.2014 року № 79-VIII “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин прийняті пізніше Закону №1697-VІІ, а тому з 2015 року норми і положення цього Закону щодо заробітної плати прокурора застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а не статтею 81 цього Закону.

З аналізу наведених правових норм слідує, що відповідач не наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у іншому розмірі, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 “Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури”.

Аналогічні правові позиції викладені в постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 825/575/16, від 19 березня 2020 року у справі № 806/3314/17, від 09 вересня 2020 року у справі №807/1171/16.

Судом встановлено, у зазначений позивачем період його посадовий оклад нараховувався не у відповідності до положень ч. 3 ст. 81 Закону України “Про прокуратуру”, а у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України,

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України передбачено, що положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Щодо посилань позивача на положення п. 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України, які були визнані неконституційними, відповідно до яких йому завдано матеріальної шкоди (збитків) у вигляді неотриманої заробітної плати, суд зазначає наступне.

Дія положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України (які наділяли КМУ повноваженнями встановлювати порядок та розміри виплати заробітної плати прокурорам) втратила чинність 26 березня 2020 року. Спірні правовідносини між сторонами виникли до зазначеної дати.

За таких обставин Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №2-р/2020 на спірні правовідносини не впливає, оскільки такі виникли до прийняття вказаного рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Натомість у резолютивній частині рішення чітко вказано, що положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не допущено бездіяльності щодо неналежного розрахунку з позивачем і як наслідок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судові витрати зі сплати судового збору розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                        Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ