532/209/22

2/532/182/2022

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2022 р.                                                        м. Кобеляки

Суддя Кобеляцького районного суду Полтавської області Макарчук С.М., отримавши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області про визнання права засновника в порядку спадкування за законом,

Встановив:

09 лютого 2022 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана і підписана в її інтересах адвокатом Титаренком Сергієм Олександровичем, у якій позивач прохає визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після померлого батька ОСОБА_3 право засновника селянського (фермерського) господарства «Явір» у визначеному Статутом господарства обсязі, державну реєстрацію якого проведено 14.12.2007, номер запису 15661050001000507, ідентифікаційний код юридичної особи 30131197, юридична адреса фермерського господарства 39281, с. Орлик Полтавського району Полтавської області.

Позов обґрунтований тим, що позивачка є спадкоємицею ОСОБА_3 , який на момент смерті був головою СФГ «Явір», однак державний нотаріус у вчиненні нотаріальної дії відмовив у зв`язку з неможливістю в нотаріальному порядку із поданих документів визначити вартість фермерського господарства як цілісного майнового комплексу.

Перевіривши позовну заяву приходжу до таких висновків.

Відповідно до положень ст. 58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 60 ЦПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

На підтвердження своїх повноважень адвокатом Титаренком С.О. до позовної заяви додані: копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 22.04.2021, серія ВІ № 1080593; копія витягу з угоди на представництво інтересів у цивільній справі № б/н від 22.04.2021; копія довіреності ОСОБА_1 від 09.12.2020.

Зі змісту долученої до позовної заяви копії ордеру вбачається, що адвокат Титаренко С.О. уповноважений на надання правової допомоги ОСОБА_1 у судах усіх інстанції на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 22.04.2021.

З витягу зазначеної угоди вбачається визначення об`єму повноважень адвоката:

- має право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги,

- знімати копії з документів, долучених до справи,

- одержувати копії рішень, ухвал,

- брати участь у судових засіданнях,

- подавати докази,

- брати участь у дослідженні доказів,

- задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам,

- заявляти клопотання та відводи,

- подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб,

- знайомитися з журналом судового засідання,

- знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти,

- прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти,

- користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом (об`єм повноважень визначено ст. 43 ЦПК України).

Тобто, зазначена угода не містить відомостей про надання адвокату Титаренку С.О. права підписання та подання позовних заяв від імені ОСОБА_1 .

Окрім того, суд звертає увагу на таке.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Гаазька Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року, згода на обов`язковість якої надана Законом України від 10 січня 2002 року "Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів", набула чинності між Україною і державами-учасницями Конвенції, що не висловили заперечень проти її приєднання, з 22 грудня 2003 року.

Апостиль — це спеціальний штамп, який проставляється на офіційних документах, що надходять від держав - учасниць зазначеної Конвенції. Він засвідчує справжність підпису особи під документом і автентичність відбитку печатки або штампа, якими скріплено відповідний документ.

Відповідно до ст.ст. 2, 3 зазначеної Конвенції, кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставляння апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Згідно з положеннями вказаної Конвенції документ, на якому проставлено апостиль, не потребує жодного додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний в будь-якій іншій державі-учасниці цієї Конвенції.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, підписану від імені України у м. Мінську 22.01.1993 р., яка ратифікована Верховною Радою України 10.11.1994 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах» та набула чинності для України і застосовується у відносинах України з Республікою Білорусь, Азербайджанською Республікою, Республікою Узбекистан, Російською Федерацією, Республікою Казахстан, Республікою Таджикистан, Республікою Вірменія, Киргизькою Республікою, Республікою Молдова, Грузією і Туркменістаном, -- документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.

Для використання довіреності в Україні, виданої за кордоном, необхідна її легалізація. 10 січня 2002 року Україна приєдналася до Гаазької Конвенції про скасування вимог легалізації іноземних офіційних документів і з цього часу процедура легалізації замінюється процедурою проставлення апостиля на офіційних документах.

Але якщо країна, в якій видано довіреність, не приєдналася до Гаазької конвенції 1961 року, то обов`язково потрібна легалізація довіреності.

Легалізувати іноземну довіреність в Україні можна тільки в тому випадку, якщо на довіреності вже стоїть печатка Міністерства Закордонних Справ країни, що видала документ. В такому випадку проставляється печатка МЗС України та печатка легалізації довіреності в Консульстві країни, де вона була видана.

На підтвердження своїх повноважень адвокат Титаренко С.О. надав засвідчену його особистим підписом копію довіреності, складеної російською мовою та без перекладу документу на українську мову,  виданої у м. Горки Могилевської області Республіки Білорусь 09.12.2020, посвідченої нотаріусом Могилевського нотаріального округу Кліміною Жанною Вікторівною, однак наданий до суду документ не відповідає вимогам ч. 8 ст. 95 ЦПК України, тому не може бути прийнятий судом як офіційний документ.

Водночас, додана копія довіреності взагалі не містить посилання на уповноваження адвоката Титаренка С.О. на представлення інтересів ОСОБА_1 у судах будь-яких інстанцій чи органах судової влади на території будь-якої держави.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13 березня 2018 року у справі № 914/2772/16; від 21 березня 2018 року у справі № 914/2771/16).

Звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи щодо надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі якісно та належним чином оформленої копії), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, яка реалізує право на справедливий суд.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

З огляду на відсутність в матеріалах позовної заяви документів, які б підтверджували волевиявлення позивача на надання повноважень адвокату Титаренку С.О. права підпису процесуальних документів, зокрема позовної заяви для її розгляду Кобеляцьким районним судом, позовна заява підлягає поверненню позивачу, як така, що підписана особою, яка не підтвердила повноважень на її підписання та подання до Кобеляцького районного суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 95, 175-177, 185-187, 260, 261, 353 ЦПК України,

Постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області про визнання права засновника в порядку спадкування за законом — повернути позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду у п`ятнадцятиденний строк з дня її отримання.

Суддя