РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2022 року                                                                                          справа № 580/4571/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання – Глийової В. Г.,

представника позивача — Гарбазея Д. О.  (за ордером),

представника відповідача — Пропадущого А. В.  (за ордером),

представника відповідача — Коваленко В. Ю. (за самопредставництвом),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи “Черкаська виправна колонія (№62)” Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Державної установи “Черкаська виправна колонія (№62)” Міністерства юстиції України, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1.27 наказу Державної установи «Черкаська виправна колонія (№62)» Міністерства юстиції України від 09.12.2020 №207/ОС-20 «Про звільнення персоналу ДУ «Черкаська виправна колонія (№62)», в частині звільнення капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 (Д - 010115), старшого інспектора групи контрольно-аналітичної роботи ДУ «Черкаська виправна колонія (№ 62)» 30.12.2020;

- поновити позивача на посаді старшого інспектора групи контрольно-аналітичної роботи Державної установи «Черкаська виправна колонія (№ 62)» Міністерства юстиції України, з 31.12.2020;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 67 274,35 грн. (шістдесят сім тисяч двісті сімдесят чотири гривні 35 копійок), остаточний розрахунок якого буде подано до закінчення підготовчого засідання по справі;

- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок);

- рішення в частині поновлення позивача на посаді та стягнення грошового забезпечення в межах стягнення за один місяць в розмірі 14 494,49 грн. (чотирнадцяти тисяч чотириста дев`яносто чотири гривні 49 копійок) допустити до негайного виконання.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходила службу у Державній установі “Черкаська виправна колонія (№62)” та звільнена із займаної посади у зв`язку із скороченням штатів. За два місяці до майбутнього звільнення позивачу запропоновано посаду старшого інспектора групи охорони, що належить до молодшого начальницького складу, в той час як їй присвоєно звання капітана внутрішньої служби, яке встановлюється особам середнього начальницького складу. Посади середнього начальницького складу у даній установі та в інших установах кримінально-виконавчої служби Центрального регіону позивачу не пропонувалися. При цьому, порівняльних аналізів продуктивності праці і кваліфікації працівників, які підлягають вивільненню, для залишення на посадах працівників з більшою ефективністю і продуктивністю праці відповідач не здійснював. Позивач посилається на те, що відповідач не звертався до профспілкової організації з метою отримання згоди на розірвання з нею трудового договору з ініціативи роботодавця.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 09.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надавши до суду відзив на позовну заяву в якому вказав, що одночасно із попередженням позивача про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням штату, їй пропонувалося переміщення на посаду старшого інспектора групи охорони, що належить до посад середнього начальницького складу із граничним спеціальним званням капітан внутрішньої служби. Проте під час попередження про наступне вивільнення та ознайомленням із запропонованою посадою остання відмовилася від переміщення на таку посаду. Оскільки позивач відмовилась від запропонованої посади, її кандидатура на засіданні кадрової комісії для здійснення аналізу кваліфікації та досягнень у службовій діяльності осіб рядового та начальницького складу установи, які погодилися із запропонованими посадами під час попередження останніх про можливе вивільнення, з метою встановлення переважного права таких співробітників на залишення на службі не розглядалася. Щодо звільнення позивача без попередньої згоди профспілкового органу вказано, що така згода виборного органу не потрібна.

Усною ухвалою суду від 04.10.202, занесеною до протоколу підготовчого засідання продовжено термін підготовчого провадження на тридцять днів.

Усною ухвалою суду від 02.12.202, занесеною до протоколу підготовчого засідання закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 09 год 00 хв 17.01.2021 з`явився представник позивача, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечили, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 з 30.11.2006 проходила службу в Державній кримінально-виконавчій службі України, що підтверджується наказом Державної установи “Черкаська виправна колонія (№62)” від 30.11.2006 № 104 о/е.

Наказом №3076/к Міністерства юстиції України від 05.10.2020 затверджено структуру Державної установи «Черкаська виправна колонія (№ 62)», затверджено новий штат Державної установи «Черкаська виправна колонія (№ 62)».

На підставі наказу Державної установи «Черкаська виправна колонія (№ 62) від 27.10.2020 № 178/щс-20 «Про попередження персоналу установи про можливе вивільнення» 29.10.2020 позивача повідомили під підпис про заплановане вивільнення із займаної посади через два місяці після ознайомлення з повідомленням згідно статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів).

Наказом Державної установи «Черкаська виправна колонія (№ 62)» №207/ОС-20 від 09.12.2020 капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 , старшого інспектора групи контрольно-аналітичної роботи звільнено з 30.12.2020 за пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

Вважаючи вказаний наказ в частині звільнення її із займаної посади протиправним, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи організації та діяльності Державної Кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-IV (далі — Закон №2713-IV).

Статтею 3 Закону №2713-IV визначено, що правовою основою діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є Конституція України, цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти Міністерства юстиції України.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону №2713-IV до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу, спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України.

Абзацом першим частини 2 статті 14 Закону №2713-IV визначено, що служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Трудові відносини працівників кримінально-виконавчої служби регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами) (частина 8 статті 14 Закону №2713-IV).

За змістом підпункту 1 пункту 4 частини 6 статті 14 Закону №2713-IV спеціальне звання капітан внутрішньої служби, яке присвоєне ОСОБА_1 , належить до спеціальних звань середнього начальницького складу.

На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України (частина 5 статті 23 Закону №2713-IV).

Частинами 1, 2, 3 статті 68 Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі — Закон №580-VIII) визначено, що у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції мас бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надасться особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства (частина 5 статті 68 Закону №580-VIII).

Пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Водночас, в питаннях, пов`язаних із гарантіями прийняття, проходження та звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України, діяльності профспілкових організацій та їх членів, які не врегульовані спеціальними Законами України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та «Про Національну поліцію» застосуванню підлягає Кодекс законів про працю України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина 3 статті 40 Кодексу законів про працю України).

Статтею 49-2 Кодексу законів про працю України визначено порядок вивільнення працівників, який передбачає, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, па власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору за змістом частини 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду, і які існували на день звільнення.

Як вбачається з матеріалів справи та визнається сторонами, відповідач одночасно з попередженням про заплановане вивільнення позивача запропоновував останній посаду старшого інспектора групи охорони.

Вказана посада належить до посад середнього начальницького складу із граничним спеціальним званням капітан внутрішньої служби, що підтверджується наказом Міністерства юстиції України від 05.10.2020 року №3076/к «Про затвердження структури та штату державної установи “Черкаська виправна колонія (№62)”.

Однак, позивач відмовилася від переміщення на дану посаду, що підтверджується її підписом на попередженні  про заплановане вивільнення.

Посилання позивача на те, що запропонована їй посада належить до посад молодшого начальницького складу суд вважає необґрунтованим, оскільки на підтвердження вказаних обставин належних та допустимих доказів не надано.

Суд вважає необґрунтованими посилання позивача, як на підставу скасування оскаржуваного наказу те, що її кандидатура на засіданні кадрової комісії для здійснення аналізу кваліфікації та досягнень у службовій діяльності осіб рядового та начальницького складу установи, які погодилися із запропонованими посадами під час попередження останніх про можливе вивільнення, з метою встановлення переважного права таких співробітників на залишення на службі не розглядалася, оскільки у зв`язку з тим, що позивач відмовилася від запропонованої посади доцільності здійснення порівняльних аналізів продуктивності її праці і кваліфікації з іншими працівниками установи не було.

Щодо посилань позивача на те, що їй не пропонувалася посада аналогічна займаній в інших юридичних особах Державної кримінально-виконавчої служби України слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідача станом на день попередження про заплановане вивільнення інформації про вакантні посади в інших юрдичних особах Державної кримінально-виконавчої служби України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відпідач виконав свій обов`язок, передбачений частиною 2 статті 40 та частиною 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України.

Крім того, поданий рапорт на ім`я в. о. начальника установи щодо направлення позивача для проходження військово-лікарської комісії у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, що не дозволяв виконувати покладені на неї службові обв`язки не свідчив про можливість останньої в подальшому проходити службу у Державній кримінально-виконавчій службі України.

Щодо посилання позивача як на підставу для скасування оскаржуваного наказу відсутність згоди профспілкового органу на розірвання з нею трудового договору з ініціативи роботодавця, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 43 Кодексу законів про працю України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Частиною 3 статті 22 Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Згідно з частиною 9 статті 41 Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” положення цієї статті в частині особливостей притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, а також положення частин третьої і четвертої статті 22 цього Закону не поширюються на прокурорів, поліцейських, працівників Служби безпеки Українці Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України та органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства.”

З аналізу викладених норм слідує, що поліцейського може бути звільнено із займаної посади у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників без попередньої згоди виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої він є.

З матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено із займаної посади у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників, що відповідає пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Крім того, у відповідності до статті 23 Закону №2713-IV на позивача поширюються норми щодо соціального захисту поліцейських, а також порядок і умови проходження ними служби.

Враховуючи те, що на посаду, яку обіймала позивач поширюються норми соціального захисту поліцейських, а також порядок і умови проходження ними служби, суд дійшов висновку про те, що  попередня згода виборного органу у зв`язку із звільненням останньої за  пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України не потрібна.

Крім того, позивачем подано заяву про припинення відрахувань із заробітної плати з 01.12.2020 профспілкових внесків у зв`язку з добровільним бажанням виходу з профспілкової організації внаслідок чого з неї у період з 01.2.2020 по 30.12.2020 не відраховувалися профспілкові внески із заробітної плати, що підтверджується довідкою Державної установи «Черкаська виправна колонія (№ 62)» від 09.09.2021 №8/1509.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог про скасування пункту 1.27 наказу Державної установи «Черкаська виправна колонія (№ 62)» Міністерства юстиції України від 09.12.2020 №207/ОС-20 інші  позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки є похідними.

У відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати зі сплати судового збору розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 27 січня 2022 року.

Суддя                                                                                                        Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ