МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

14 лютого 2022 р.   № 400/10337/21

м. Миколаїв

          Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,  

до відповідача:Вільнозапорізької сільської ради, вул. Москаленка, 35, с. Вільне Запоріжжя, Баштанський район, Миколаївська область, 55650,   

про:визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:          

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Вільнозапорізької сільської ради про визнання протиправною бездіяльності щодо не розгляду клопотання від 08.06.2021 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства; зобов`язання розглянути клопотання позивача від 08.06.2021 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, а саме: із земельної ділянки площею 41 га, кадастровий номер 4824583000:01:000:0131, розташованої в межах території Новохристофорівського старостинського округу Вільнозапорізької сільської ради (за межами населених пунктів, поблизу с. Пархомівка), та прийняти за ним рішення згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України (далі – ЗК України).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08.06.2021 р. звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. До заяви було надано всі необхідні документи, однак відповідач не розглянув заяву та не прийняв жодного рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Відповідач 25.11.2021 р. подав відзив на позов (а. с. 25-28), в якому відзначив, що підставою для відмови у задоволенні клопотання позивача було те, що на бажану земельну ділянку раніше вже було надано дозвіл на розробку документації із землеустрою для розміщення громадського пасовища для випасу великої рогатої худоби. Про зазначену обставину позивача та його представника повідомлено. Надання дозволу на розробку документації особі, якщо раніше вже було надано такий дозвіл іншій особі, суперечило б принципу правової визначеності. Відповідач вважає, що дії сільської ради не можна вважати протиправними з одних лише формальних міркувань (невинесення явно необґрунтованого клопотання позивача на розгляд сесії ради). Надання переваги приватним майновим інтересам окремо взятої особи шляхом отримання права на земельну ділянку перед публічними інтересами територіальної громади свідчить про відсутність балансу інтересів та втручання у повноваження сільської ради.

Справу розглянуто в письмовому провадженні.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

08.06.2021 р. позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, а саме: із земельної ділянки площею 41 га, кадастровий номер 4824583000:01:000:0131, розташованої в межах території Новохристофорівського старостинського округу Вільнозапорізької сільської ради (за межами населених пунктів, поблизу с. Пархомівка) (а. с. 5). До заяви додавалися графічні матеріали (а. с. 6).

Листом від 19.07.2021 р. № 1099/03.01-06 відповідач повідомив, що зазначена земельна ділянка входить до земель, стосовно яких розпорядженням Новобузької районної державної адміністрації від 26.11.2012 р. № 596-р надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду строком на 49 років для організованого випасу худоби мешканцями с. Пархомівка. Тобто, на бажану земельну ділянку вже вготовляється проект землеустрою, тому вона не може бути виділена позивачу (а. с. 7).

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є ЗК України, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у ст. 118 ЗК України. Відповідно до положень ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення   фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення   фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У ч. 7 ст. 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених    статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У цій же частині ст. 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Перелік документів, які повинен подати заявник, визначений законом. Вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені    законом, забороняється. Підстави відмови у наданні дозволу є вичерпними. Відтак, будь-які дії, спрямовані на отримання від особи, яка звернулася за дозволом, додаткових матеріалів, в тому числі їх уточнення, прямо суперечать закону та є протиправними.

У свою чергу, такі дії (у разі їх вчинення) не є законним способом поведінки органу, є проміжними відповідями на звернення, не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а отже не можуть вважатися "відмовою у наданні дозволу" у розумінні ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту.

Вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин п. 34 ч. 1  ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відносить до виключної компетенції пленарних засідань сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 вказаного Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом – рішенням відповідного органу місцевого самоврядування.

Відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.

Суд окремо наголошує на тому, що в межах даної справи не розглядається законність підстав для відмови в наданні дозволу, оскільки відповідач у визначеному законом порядку позивачу не відмовив.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені у ч. 6 ст. 118 ЗК України, у визначений законом строк, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача прийняти відповідне рішення, тобто рішення про надання або рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

У разі неприйняття такого рішення у належній формі упродовж встановленого законом строку, тобто у разі протиправної бездіяльності відповідача, особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (абзац 3 ч. 7 ст. 118 ЗК України).

Частиною десятою ст.118 ЗК України визначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно. Таким чином, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність.

Зазначений правовий висновок Верховний Суд висловлював у постановах від 31.01.2018 р. у справі № 814/741/16 і від 14.03.2018 р. у справі № 804/3703/16.

Закон не забороняє діяти так само і у разі прийняття відповідним органом у належній формі рішення про відмову у наданні дозволу з підстав, які особа вважає незаконними.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 22 Закону України "Про землеустрій" землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.

Таким чином, підставою для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, окрім рішення про надання дозволу, може бути договір або судове рішення.

Суд відзначає, що надання дозволу не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність. Дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є лише стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.08.2019 р. по справі № 240/5288/18.

Оскільки відповідачем не прийняло жодного передбаченого законом рішення за наслідками розгляду клопотання позивача від 08.06.2021 р., відповідач, у даному випадку, допустив протиправну бездіяльність.

Встановлені судом обставини є підставою для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав квитанцію про сплату судового збору в сумі 908,00  грн (а. с. 1), що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Вільнозапорізької сільської ради (вул. Москаленка, 35, с. Вільне Запоріжжя, Баштанськький район, Миколаївська область, 55650, ідентифікаційний код 04375671) про визнання протиправною бездіяльності щодо не розгляду клопотання від 08.06.2021 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства; зобов`язання розглянути клопотання позивача від 08.06.2021 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, а саме: із земельної ділянки площею 41 га, кадастровий номер 4824583000:01:000:0131, розташованої в межах території Новохристофорівського старостинського округу Вільнозапорізької сільської ради (за межами населених пунктів, поблизу с. Пархомівка), та прийняти за ним рішення згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України – задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Вільнозапорізької сільської ради щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 08.06.2021 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

3. Зобов`язати Вільнозапорізьку сільську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 від 08.06.2021 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, а саме: із земельної ділянки площею 41 га, кадастровий номер 4824583000:01:000:0131, розташованої в межах території Новохристофорівського старостинського округу Вільнозапорізької сільської ради (за межами населених пунктів, поблизу с. Пархомівка), та прийняти рішення сесії ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмову в наданні дозволу з наведенням підстав такої відмови.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вільнозапорізької сільської ради (вул. Москаленка, 35, с. Вільне Запоріжжя, Баштанськький район, Миколаївська область, 55650, ідентифікаційний код 04375671)  судовий збір у сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім грн 00 коп.) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 14.02.2022 р.

Суддя                                                                                          Н.В. Лісовська