Справа №:755/6503/19

Провадження №: 1-кп/755/511/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" лютого 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді                 ОСОБА_1 ,

при секретарі                         ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого  ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.186, ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, ч.2 ст.345 КК України, -

за участю:

прокурора                                 ОСОБА_4 ,

захисника                                 ОСОБА_5 ,

обвинувачених                                 ОСОБА_3 , ОСОБА_6 ,

перекладача                         ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и в:

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Між тим, до закінчення вказаного строку закінчити судовий розгляд неможливо з об`єктивних причин, а тому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, судом поставлено на обговорення учасників судового розгляду питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Прокурор в судовому засіданні просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 .

Обвинувачені та захисник заперечували проти продовження запобіжного заходу та просили змінити на такий, що не пов`язаний з триманням під вартою, або ж просили зменшити суму застави, визначену судом.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до наступних висновків.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України, є злочином середньої тяжкості та тяжкими злочинами, за які законом передбачене покарання до восьми років позбавлення волі.

Крім того, при вирішенні питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, суд враховує тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, репутацію обвинуваченого, майновий стан, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

Вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , на думку суду, дають підстави вважати, що існують з боку обвинуваченого ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме можливість переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Таким чином, враховуючи обставини, зазначені у ст.178 КПК України, а також те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти ризикам, суд приходить до висновку про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання його під вартою.

Крім того, неможливість перебування особи під вартою внаслідок стану здоров`я встановлюється у визначеному законом порядку. Будь-які докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 страждає на хвороби, які унеможливлюють перебування його під вартою, суду не надані.

При вирішенні даного питання судом також враховано положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Також ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

У частині 5 ст.182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Аналізуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, що регулює застосування інституту застави, зокрема виключно повноваження суду у вирішенні цього питання при застосуванні даного запобіжного заходу як альтернативи триманню під вартою, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , його підвищену суспільну небезпеку, майновий та сімейний стан обвинуваченого, інші дані про його особу, як того вимагають вимоги ч.4 ст.182 КПК України, та наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, суд приходить до висновку про можливість визначити обвинуваченому заставу, однак в розмірі, який перевищує вісімдесят і становить сто вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням у разі внесення застави обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- носити електронний засіб контролю. 

  Встановити термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, - два місяці з моменту винесення ухвали.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Саме такий розмір застави та зазначені вище обов`язки у разі її внесення, на думку суду, не є непомірним з урахуванням всіх обставин справи, захищеного законного інтересу, тяжкості злочинів, що інкримінуються обвинуваченому, і забезпечить стимулюючий ефект цього запобіжного заходу, належну процесуальну поведінку обвинуваченого та належний контроль з боку можливих заставодавців під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання обвинуваченим обов`язків (рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 08.01.2009).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 369-372, 376 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком на 60 днів, тобто до 08 квітня 2022 року, включно.

Визначити розмір застави ОСОБА_3 , достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, у виді 180/ста восьмидесяти / прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить – 446 580 /чотириста сорок шість тисяч п`ятсот вісімдесят / гривень.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

-прибувати за кожною вимогою до суду;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи.

Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 ухвалою суду обов`язків - 60 днів з моменту внесення обвинуваченим, заставодавцем застави у розмірі, визначеному судом.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з моменту її проголошення.

Суддя: