ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/703/21 пров. № А/857/20183/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді                                        Шавеля Р.М.,

суддів                                                            Бруновської Н.В. та Кузьмича С.М.,

з участю секретаря судового засідання -           Омеляновської Л.В.,

а також сторін (їх представників):

від позивача –                                         Поплавська Є.В.;

від відповідачів -                                         Радченко М.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.07.2021р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 як керівника селянського фермерського господарства «Поплавський Богдан Євгенович» до Головного управління Держгеокадастру у Львівській обл., Відділу у Жидачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській обл., про визнання бездіяльності протиправною, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Сакалош В.М., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 10 год. 18 хв. 06.07.2021р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 15.07.2021р.),-

В С Т А Н О В И В:

13.01.2021р. (згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті) позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив зобов`язати відповідача Головне управління /ГУ/ Держгеокадастру у Львівській обл. укласти з ним договір оренди земельної ділянки площею 15,7 га терміном на 7 (сім) років у відповідності до наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. № 13-11722/16-20-СГ від 02.11.2020р. (а.с.1, 14).

Під час судового розгляду позивач подав до суду уточнену позовну заяву, в якій просив визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. № 13-14608/16-20-СГ від 10.12.2020р.; зобов`язати Жидачівську міську раду укласти з ним договір оренди земельної ділянки площею 15,7000 га за кадастровим № 4621585900:05:000:0106, яка знаходиться на території колишньої Вільховецької сільської ради Львівської обл. (а.с.60-61).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.07.2021р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність відповідача ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. щодо нерозгляду клопотання ОСОБА_1 про надання земельної ділянки в оренду; зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. вирішити питання про укладення з ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. № 13-11722/16-20-СГ від 02.11.2020р.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. на користь позивача судовий збір в сумі 454 грн. (а.с.103-106).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ Держгеокадастру у Львівській обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.139-145).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом не прийнято жодного рішення по позовним вимогам, які були викладені ОСОБА_1 в уточненій позовній заяві. При цьому, судом задоволені вимоги, які позивачем не заявлялися.

Також відповідачем не було допущено жодної бездіяльності щодо нерозгляду звернення позивача. В частині укладення договору оренди наголошує, що на підставі листа Вільховецької сільської ради прийнято наказ № 13-14608/16-20-СГ від 10.12.2020р., яким визнано таким, що втратив чинність наказ № 13-11722/16-20-СГ від 02.11.2020р. «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення». Наказом № 142-Т від 23.12.2020р. спірна ділянка була виключена з переліку ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, право оренди на які пропонуються на земельних торгах.

У подальшому спірна ділянка передана Жидачівській міській раді (Жидачівській ОТГ) у комунальну власність.

Оскільки апелянт розпоряджається лише землями сільськогосподарського призначення державної форми власності, тому останній не вправі здійснювати розпорядження землями комунальної форми власності.

Позивачем ОСОБА_1 скеровано до апеляційного суду відзиви на апеляційну скаргу, в яких останній вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.194, 197-198).

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. № 13-11722/16-20-СГ від 02.11.2020р. «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_1 в оренду строком на 7 (сім) років земельну ділянку площею 15,7000 га, в тому числі рілля площею 15,7000 га (кадастровий № 4621585900:05:000:0106) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення фермерського господарства, розташовану на території Вільховецької сільської ради Жидачівського району (а.с.3).

13.11.2020р. позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. із заявою щодо укладення договору оренди землі на земельну ділянку площею 15,7000 га (кадастровий № 4621585900:05:000:0106) (а.с.53).

17.11.2020р. відповідачем ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. видана довіреність за № 0-13-0.6-159/62-20, відповідно до якої повноваження щодо укладення договору оренди земельної ділянки загальною площею 15,7000 га (кадастровий № 4621585900:05:000:0106) для ведення фермерського господарства, розташованої на території Вільховецької сільської ради Жидачівського району, надані начальнику Відділу у Жидачівському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. Федорів Ф.Г. (а.с.6).

Відповідно до листка непрацездатності серії АЛВ № 085218 ОСОБА_2 у період з 17.11.2020р. по 24.11.2020р. перебувала на лікарняному (а.с.54).

У подальшому Вільховецька сільська рада звернулась до ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. із листом № 749 від 17.11.2020р. щодо заперечення про зняття земельних ділянок із аукціону, в тому числі і земельної ділянки з кадастровим № 4621585900:05:000:0106, вказавши на те, що кошти, очікувані від продажу згаданих земельних ділянок на торгах, закладені в бюджет сільської ради, тому вона проти укладення договорів оренди на земельні ділянки без аукціону (а.с.52).

Враховуючи згаданий лист Вільховецької сільської ради, відповідачем прийнято наказ № 13-14608/16-20-СГ від 10.12.2020р., яким визнано таким, що втратив чинність наказ ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. № 13-11722/16-20-СГ від 02.11.2020р. «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без змін цільового призначення» (а.с.53).

Згідно з наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. № 142-Т від 23.12.2020р. виключено земельну ділянку площею 15,7000 га, кадастровий номер 4621585900:05:000:0106, яка розташована на території Вільховецької сільської ради (за межами населеного пункту) Жидачівського району Львівської обл., з переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права оренди на які пропонуються до продажу на земельних торгах (а.с.54).

Також наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. № 64-ОТГ від 23.12.2020р. передано Жидачівській міській раді (Жидачівській територіальній громаді) у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1952,2270 га, які розташовані на території Жидачівської міської ради Жидачівського району згідно з актом приймання-передачі, до якого включена спірна ділянка (а.с.55-58).

Приймаючи рішення по справі та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було дотримано визначеного законом порядку передачі спірної ділянки в оренду позивачу, чим допущено протиправну бездіяльність.

          Також судом обрано такий спосіб захисту прав позивача як зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. вирішити питання про укладення з ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. № 13-11722/16-20-СГ від 02.11.2020р.

Разом тим, правильно по суті вирішивши справу, суд помилково застосував норми матеріального та процесуального права, з наступних підстав.

Підстава позову – це обставини (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача.

Предмет позову складають матеріально-правові вимоги позивача до відповідача.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Як слідує з матеріалів справи, під час судового розгляду позивач подав до суду уточнену позовну заяву, в якій просив визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. № 13-14608/16-20-СГ від 10.12.2020р.; зобов`язати Жидачівську міську раду укласти з ним договір оренди земельної ділянки площею 15,7000 га за кадастровим № 4621585900:05:000:0106, яка знаходиться на території колишньої Вільховецької сільської ради Львівської обл. (а.с.60-61).

Разом з тим, вказана уточнена позовна заява не була прийнята до розгляду судом першої інстанції, при цьому останній продовжив розгляд справи в межах первісних позовних вимог.

Такий висновок стверджується тим, що суд не вирішував питання про прийняття до розгляду уточнених позовних вимог, не скеровував копії уточненої позовної заяви учасникам справи, не змінив склад сторін (в тому числі за клопотання позивача – а.с.87) та не розпочав розгляд справи спочатку (ч.1 ст.47, ч.6 ст.48 КАС України).

При цьому, сам лише виклад уточнених позовних вимог у вступній частині судового рішення не спростовує наведених висновків апеляційного суду.

          В силу приписів ч.5 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Також сам позивач не оскаржує рішення суду в зазначеній частині, а відтак не вважає це порушенням своїх прав.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в межах первісно заявлених позовних вимог.

          В частині вирішення заявленого спору по суті колегія суддів висновується наступним.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом /ЗК/ України та Законом України «Про землеустрій» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Згідно з ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ст.123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (ч.2).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом, місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу (ч.3).

Як слідує з положень ст.124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч.1).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (ч.2).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (ч.3).

Як стверджується матеріалами справи, згідно наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. № 13-11722/16-20-СГ від 02.11.2020р. «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_1 в оренду строком на 7 (сім) років земельну ділянку площею 15,7000 га, в тому числі рілля площею 15,7000 га (кадастровий № 4621585900:05:000:0106) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення фермерського господарства, розташовану на території Вільховецької сільської ради Жидачівського району.

Однак, з незалежних від позивача причин вказаний наказ залишився нереалізованим.

Згідно усталеної судової практики як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Слід наголосити й на тому, що самі по собі строки поза зв`язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набувати) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.

13.11.2020р. позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. із заявою щодо укладення договору оренди землі на земельну ділянку площею 15,7000 га (кадастровий № 4621585900:05:000:0106).

Доказів розгляду вказаної заяви та прийняття по ній будь-якого рішення відповідачем не представлено. Також жодного повідомлення позивачу про неможливість укладення договору (із зазначенням причин) зі сторони відповідача не надавалося.

З огляду на викладене, в цій частині відповідачем допущено протиправну бездіяльність.

Покликання відповідача на наявність наказу № 13-14608/16-20-СГ від 10.12.2020р., яким визнано таким, що втратив чинність наказ ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. № 13-11722/16-20-СГ від 02.11.2020р. «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без змін цільового призначення», колегія суддів оцінює критично.

Під час розгляду наведеного спору колегія суддів враховує положення рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. у справі № 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), відповідно до яких у Конституції України зазначено, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду (ч.2 ст.144). Цьому конституційному положенню відповідають Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», у частині 10 ст.59 якого визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку, та інші закони України, зокрема «Про столицю України - місто-герой Київ», згідно з ч.3 ст.8 якого рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України зупиняються в установленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Зі змісту ч.2 ст.144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

У Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (ст.3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (ст.74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

          Наведені обставини у своїй сукупності є вирішальними для вирішення спору про правомірність дій та рішень відповідача – територіального органу центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин - ГУ Держгеокадастру у Львівській обл., який в розглядуваних відносинах виступає суб`єктом владних повноважень та виконує управлінські функції, передбачені ЗК України.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про те, що законні підстави для визнання таким, що втратив чинність наказ ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. № 13-11722/16-20-СГ від 02.11.2020р. «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без змін цільового призначення», у відповідача були відсутніми, оскільки у вказаному випадку питання про скасування спірного рішення /наказу/ повинно вирішуватися в судовому порядку.

Наказ ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. № 13-11722/16-20-СГ від 02.11.2020р. є актом одноразового застосування, вичерпує свою дію фактом початку його виконання.

          Позивачем вживалися заходи для реалізації наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. № 13-11722/16-20-СГ від 02.11.2020р., свідченням чого є заява позивача про укладення договору оренди землі, видача довіреності посадовій особі відповідача.

          Окрім цього, під час вирішення справи слід врахувати й ту обставину, що наказ № 13-14608/16-20-СГ від 10.12.2020р., яким визнано таким, що втратив чинність наказ ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. № 13-11722/16-20-СГ від 02.11.2020р. «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без змін цільового призначення», є невмотивованим та не містить обґрунтування прийнятого рішення.

Частиною другою ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини /ЄСПЛ/.

Згідно з п.п.21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) ЄСПЛ, здійснюючи прецедентне тлумачення ст.1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і у справі Стреч проти Сполучного Королівства («Stretch v. the United Kingdom,» № 44277/98, п.37).

У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності». Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність («Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany», № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02, п. 74).

          Із урахуванням наведеного, у позивача, який провів оформлення всієї необхідної документації для отримання земельної ділянки в оренду, отримав наказ відповідача про затвердження такої документації та передачу землі в оренду, виникли обґрунтовані сподівання на належну поведінку відповідача та в кінцевому підсумку – укладення договору оренди землі.

Покликання відповідача на хід подальших об`єктивних подій не можуть бути прийнятними, оскільки спонукання позивача до оскарження інших рішень відповідача, зокрема, про передачу земельної ділянки в комунальну власність Жидачівської міської ради (наказ ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. № 64-ОТГ від 23.12.2020р.) не призведе до поновлення порушених прав позивача.

Відтак, способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача вирішити питання про укладення з ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. № 13-11722/16-20-СГ від 02.11.2020р.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015р. у справі № 21-1465а15.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно по суті вирішив розглядуваний спір, однак помилково застосував норми матеріального права (допустив незастосування закону, який підлягав застосуванню) та порушив норми процесуального закону, через що оскаржуване рішення суду слід змінити в мотивувальній частині шляхом викладення дійсних мотивів часткового задоволення позовних вимог.

В решті рішення суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків прийнятого судом рішення, а тому підстави для його скасування чи зміни у цій частині є відсутніми.

З огляду на результат апеляційного розгляду та відповідно до ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ Держгеокадастру у Львівській обл.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.2 ч.1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Львівській обл. задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.07.2021р. в адміністративній справі № 380/703/21 змінити в частині мотивів часткового задоволення позову ОСОБА_1 , виклавши такі в мотивувальній частині постанови апеляційного суду.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Держгеокадастру у Львівській обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку лише у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель

судді Н. В. Бруновська

С. М. Кузьмич

Дата складання повного тексту судового рішення: 31.01.2022р.