Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 22-а/0690/1574/11
Категорія 10.3.2
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2011 року року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Широкової Л.В.,
суддів Снітка С.О., Худякова А.М.,
при секретарі судового
засідання Пюра Г.В.,
з участю
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області на постанову Олевського районного суду Житомирської області від 27 травня 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», –
в с т а н о в и л а :
У березні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивачка вказувала на те, що вона має статус громадянина, який постійно проживає та працює на території зони посиленого радіологічного контролю, а тому на підставі ст.ст. 37 і 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі – Закон України № 796-ХІІ) має право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, а також доплати до заробітної плати в розмірі 1 мінімальної заробітної плати.
Посилаючись на те, що зазначені грошова допомога і доплата до заробітної плати виплачуються у розмірах менших, ніж встановлені Законом України № 796-ХІІ, позивач просила стягнути на її користь з відповідача – 5112,20грн. недоплаченої грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування та доплату до заробітної плати в сумі 17012,40грн. за період з 01.01.2006 року по 01.03.2009 року.
Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 27 травня 2009 року позов задоволено частково. Визнано дії відповідача неправомірними та стягнуто на користь позивачки з Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області 1951грн. 80коп. грошової допомоги, передбаченої ст. 37 Закону, за період з 01.03.2008 року по 31.03.2009 року та 17012грн. 40коп. доплати до заробітної плати, передбаченої ст. 39 Закону, за період з 01.01.2006 року по 01.03.2009 року.
В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області просить скасувати судове рішення з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка проживає у АДРЕСА_1 та працює в Олевській ЦРЛ, перебуваючи на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області, має статус потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 року №17 м. Олевськ Житомирської області віднесене до зони посиленого радіологічного контролю.
Відповідно до ст. 37 Закону України № 796-ХІІ, громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіологічного контролю, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 30 процентів від мінімальної заробітної плати.
Статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіологічного контролю, проводиться доплата до заробітної плати у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.
З матеріалів справи видно, що на виконання положень ст.ст. 37,39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідачем щомісяця виплачувалися позивачці передбачені ст.ст.37,39 Закону виплати в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вирішуючи цей спір, суд першої інстанції, з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами, обґрунтовано визнав, що при визначенні розміру згаданої виплати застосуванню підлягають саме норми статей 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.
За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції щодо неправомірності дій відповідача по виплаті грошової допомоги та доплати до заробітної плати в розмірах, встановлених зазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836.
Разом з тим, визнавши неправомірними дії відповідача щодо неналежного нарахування і виплати позивачці грошової допомоги та доплати до заробітної плати, суд першої інстанції допустив помилку, визначивши конкретну суму заборгованості по сплаті таких виплат.
При цьому суд не врахував те, що з огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, поза увагою суду 1 інстанції залишилось те, що адміністративний суд повинен визнавати дії суб’єктів владних повноважень незаконними і зобов'язувати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про визначення конкретних сум.
У зв’язку із скасуванням судового рішення та постановленням нового рішення, підлягає зменшенню розмір державного мита, стягнутого з відповідача на користь держави, до 3,40 грн..
Враховуючи викладене та керуючись ч.1 ст. 41, ст.ст. 195,198,202,207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –
П о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області задовольнити частково.
Постанову Олевського районного суду Житомирської області від 27 травня 2009 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області в частині не нарахування допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, призначеної ОСОБА_2 відповідно до ст.37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 01.03.2008 року по 31.03.2009 року та доплати до заробітної плати, призначеної ОСОБА_2 відповідно до ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 01.01.2006 року по 01.03.2009 року.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Олевської державної адміністрації Житомирської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва відповідно до ст.37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 01.03.2008 року по 31.03.2009 року та доплати до заробітної плати, призначеної ОСОБА_2 відповідно до ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 01.01.2006 року по 01.03.2009 року з урахуванням виплачених коштів за вказаний період.
Зменшити розмір державного мита, який стягнутий судом першої інстанції з Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області на користь держави, до 3,40 грн..
У задоволенні решти вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішення суду апеляційної інстанції.
Головуючий :
Судді: