УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа   22ц/0690/1029/11

Категорія 27

                                                     Р І Ш Е Н Н Я

                   ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

31 березня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

                          головуючого                      Широкової Л.В.,

                         суддів                               Худякова А.М., Снітка С.О.,

при секретарі судового

                         засідання                              Пюра Г.В.,

                        з участю           

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 січня 2011 року

по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» в особі Житомирського управління АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, –

                                                          в с т а н о в и л а :

  У лютому 2009 року ПАТ «УкрСиббанк» (далі – Банк) звернулося до суду з вказаним позовом, уточнивши у жовтні 2010 року свої вимоги, та просило стягнути на його користь з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у солідарному порядку суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 33954,38доларів США, що за курсом НБУ становить 268698,01грн., та судові витрати. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 01.10.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, згідно якого відповідачка отримала від Банку грошову суму у розмірі 27750,00 доларів США, що в еквіваленті на день видачі кредиту становило за курсом НБУ 140137,5 грн., яку зобов’язувалася повернути в повному обсязі до 01.10.2022 року зі сплатою 12,9 процентів річних за користування кредитом. Одночасно, на забезпечення виконання вказаних зобов’язань, було укладено договори поруки між Банком та ОСОБА_4, ОСОБА_2 Проте, відповідачка ОСОБА_3 порушує взяті на себе зобов’язання та не виконує умови кредитного договору, у зв’язку з чим боржникам направлено вимоги про погашення заборгованості. Однак боржники не сплачують проценти за користування кредитом та не здійснюють повернення кредиту щомісячними платежами.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 10 січня 2011 року позов задоволено частково, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь позивача 207392,73грн. кредитної заборгованості, що еквівалентно 26207,46 доларів США, 49511,45грн. заборгованості по процентах, що еквівалентно 6256,58 доларів США, 5000грн. пені за прострочення сплати кредиту та сплати відсотків, а також судові витрати в дольовому порядку.

          Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати як незаконне та необґрунтоване та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування судом обставин, неправильне дослідження та оцінку доказів, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи. Зокрема, заявник зазначає, що суд першої інстанції не врахував факт погашення боржником існуючої суми заборгованості на час розгляду справи, не витребував з банку докази на підтвердження цих обставин, а саме письмову виписку по особовому рахунку станом на 23.12.2010 року, про що заявлялось клопотання відповідачем ОСОБА_3 Крім того, судом не було з’ясовано, на якій підставі банк відмовився задовольнити письмову вимогу ОСОБА_3 щодо реструктуризації боргу, або погашення кредиту шляхом реалізації заставного майна. ОСОБА_2 також зазначає, що рішення суду першої інстанції суперечить вимогам Постанови Пленуму ВСУ №14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки у ньому судом не вказано, що в своєму запереченні ОСОБА_3 частково визнає позовні вимоги щодо стягнення з неї суми існуючої заборгованості по кредиту, а також, що ряд положень договору прямо суперечать вимогам законодавства.

          Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що  апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

         Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 01 жовтня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком „УкрСиббанк” та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №11226333000, за умовами якого останній надано кредит  у розмірі 27750,00 доларів США терміном  повернення до 01.10.2022 року  з процентною ставкою 12,9 % річних (а. с. 21-29). Цим же договором встановлено графік погашення отриманого кредиту та відповідальність за порушення його виконання (п. п. 4.1,4.2, 4.6 договору) (а.с.29-32).

          В забезпечення виконання зазначеного зобов’язання 01 жовтня 2007 року між ОСОБА_4, ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним інноваційним банком „УкрСиббанк”  укладені договори поруки, згідно яких  поручителі взяли на себе солідарний обов’язок відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне виконання зобов’язань ОСОБА_3 за кредитним договором  (а. с. 15-20).

        18 грудня 2009 року було змінено найменування Акціонерного комерційного  інноваційного банку „УкрСиббанк” на Публічне акціонерне товариство „УкрСиббанк”.

         Зобов’язання за договором ОСОБА_3  належним чином не виконувала, нею  порушувались встановлені кредитним договором строки повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого виникла заборгованість.

         Зазначені обставини та викладені з цього приводу в рішенні суду першої інстанції висновки апелянтом не оспорюються.

        Згідно наданих позивачем документів, позичальник своїх обов’язків по погашенню кредиту у встановлені терміни не виконувала, станом на 30.09.2010 року мала заборгованість в розмірі 33954,38. доларів США.

        Пунктами 5.5,5.7 кредитного договору визначено, що у випадку порушення позичальником термінів погашення зобов’язань за кредитним договором, банк має право змінити термін повернення кредиту та визнати термін  його повернення таким, що настав. Тобто - вимагати дострокового повернення отриманого кредиту.

       З врахуванням викладеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що у позивача виникло право на стягнення заборгованості, дострокового повернення всієї суми кредиту, процентів за користування ним та штрафних санкцій і що такі кошти правильно стягнуті солідарно з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2,  які  виступили поручителями  виконання позичальником умов кредитного договору, виходячи з наданих ПАТ  „УкрСиббанк” розрахунків (а. с. 92-94).

        Доводи апелянта про те, що Банк необгрунтовано відмовив позичальниці в реструктуризації боргу, або погашення кредиту шляхом реалізації заставного  майна є безпідставними та такими, що не  грунтуються на кредитному договорі, укладеному між сторонами та чинному законодавстві.  Так, відповідно до п.4  договору іпотеки (а.с.198-199), дійсно між  Банком та ОСОБА_3 визначено право за Банком на звернення на  іпотечне майно. Проте за Банком визначено право, а не обов’язок.

       Суд зробив правильний висновок, що на ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 лежить обов’язок по поверненню банкові отриманих за договором кредиту коштів, проте помилково  визначив їх у гривнях. Як вбачається з договору кредиту, ОСОБА_3 отримала від Банку  27750,00 доларів США, і тому на відповідачів має  бути покладений саме обов’язок по їх поверненню. Така помилка підлягає виправленню шляхом зміни рішення в цій частині, виходячи з наданих суду апеляційної інстанції ч. 3 ст. 303 ЦПК України повноважень.

    Колегія суддів вважає за необхідне визначити порядок виконання ухваленого рішення, при неможливості повернення відповідачами 27750,00 доларів США  та зазначити про стягнення з них в такому випадку гривневого еквіваленту 27750,00  доларів США, в розмірі 207392 грн. 73 коп., що складає еквівалент вказаної суми у гривнях за офіційним курсом валюти на день ухвалення рішення судом першої інстанції.

      Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними.

      З врахуванням наведеного, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення в частині стягнення штрафних санкцій відсутні.

       Оскільки рішення суду першої інстанції в частині змінюється, то апеляційна скарга задовольняється частково.

        Керуючись ст. ст. 303, 304,307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

                                                   в и р і ш и л а :

     Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

      Рішення Богунського  районного суду м. Житомира  від 10 січня 2011 року в частині стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором змінити, зобов’язати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 повернути Публічному акціонерному товариству «УкрСиббанк» 27750,00 доларів США заборгованості по кредиту, а при неможливості повернення стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»  207392 грн. 73 коп..

          В іншій частині вказане рішення залишити без змін.

          Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді :