Судове рішення #14246558

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого судді   - Сінані О.М.,

суддів                        - Даніла Н.М.,

                   - М’ясоєдової Т.М.,

при секретарі            - Горкун М. А.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Сімферопольського міського управління земельних ресурсів про повернення земельної ділянки, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, визнання Державного акту на землю недійсним, треті особи – СТ „Пенсіонер”, Сімферопольська міська рада, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 10 грудня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

в жовтні 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про повернення земельної ділянки, визнання Державного акту на землю недійсним, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є членом СТ „Пенсіонер”, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та власником земельної ділянки №НОМЕР_1, що підтверджується актом № 1167 від 14.08.1998 року. Межі земельної ділянки визначені землевпорядником. Новий власник сусідньої ділянки №НОМЕР_2 ОСОБА_3 самовільно захватила належну їй земельну ділянку на 0,3 м. по всій її довжині. Добровільно поновити межу відповідачка відмовляється, на підставі чого просила зобов’язати ОСОБА_3 повернути самовільно зайняту земельну ділянку та притягнути її до адміністративної відповідальності.

Збільшивши позовні вимоги, просила визнати недійсним Державний акт ЯД № 584080 від 03.05.2007 року про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку № НОМЕР_2, площею 0,0320 га., розташовану на території СТ „Пенсіонер” в АДРЕСА_1 зобов’язати відповідачку: звільнити та повернути їй самовільно зайняту частину земельної ділянки НОМЕР_1, площею 2,5 кв.м., розташованої на території СТ „Пенсіонер” в м. Сімферополі по АДРЕСА_1 в розмірах та межах, встановлених судово-будівельною експертизою; своїми силами та за свій рахунок привести об’єкт нерухомого майна, самовільно збудований нею на земельній ділянці № НОМЕР_2 на території СТ „Пенсіонер”, у стан, що існував до 2007 року. Також просила стягнути з ОСОБА_3 на свою користь 20000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 10.12.2010 року позов ОСОБА_2 задоволений частково. ОСОБА_3 зобов’язана: звільнити та повернути ОСОБА_2 частину самовільно зайнятої земельної ділянки № НОМЕР_1, площею 2,5 кв.м., що розташована на території СТ „Пенсіонер” за адресою: АДРЕСА_1 в розмірах та межах, визначених у висновку будівельно-технічної експертизи № 3042 від 16.04.2010 року; за свій рахунок привести об’єкт нерухомого майна, а саме самовільно збудований садовий будинок розміром 13,8 х 6,4 м. на земельній ділянці № НОМЕР_2, яка розташована на території СТ „Пенсіонер”, в стан, що існував до 2007 року, тобто розміром в плані 6 х 6 м. В решті позову відмовлено. Судом вирішено питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмови ОСОБА_2 у задоволенні позову. Зазначає, що суд не врахував висновок експерта про взаємне накладення земельних ділянок НОМЕР_1 та НОМЕР_2, те, що площа кожної з цих ділянок склала менше на 2,5 м., ніж зазначено в державних актах. У суду не було підстав вважати, що зменшення розміру ділянки, яка належить позивачці, сталося з вини відповідачки. Це є наслідком неточності замірів ділянок при видачі державних актів. Окрім того будівлі, які зобов’язав суд відновити, є самочинними та підлягають знесенню за двома попередніми судовими рішеннями, які набрали законної сили.

В решті та в частині відмови у позові, рішення місцевого суду не оскаржено.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідачка, яка підтримала апеляційну скаргу та пояснення позивачки і її представника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2, відповідно до Державного акту III-КМ № 017721 від 17.09.1998 року, є власницею земельної ділянки № НОМЕР_1, площею 0,0318 га., яка знаходиться на території СТ „Пенсіонер” в м. Сімферополі по вул. Ялтинській.

ОСОБА_3, відповідно до Державного акту ЯД № 584080 від 03.05.2007 року, є власницею земельної ділянки № НОМЕР_2, площею 0,0320 га., що знаходиться на території СТ „Пенсіонер” в м. Сімферополі по АДРЕСА_1

Між сторонами виник спір з приводу порушення границь землекористування та прав власника.

За висновком будівельно-технічної експертизи № 3042 від 16.04.2010 року, межові знаки № 3 та № 5 встановлені таким чином, що є взаємне накладення земельних ділянок № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, шириною 0,3 м. та площею близько 5 кв.м. Таким чином, на момент огляду суміжна межа земельних ділянок НОМЕР_1 та НОМЕР_2, які розташовані на території СТ „Пенсіонер”, встановлена таким чином, що згідно винесеним в натуру межовим знакам № 3 та № 5, фактична площа кожної з вищезазначених ділянок складає близько 2,5 м. менше, ніж зазначено в державних актах. Будівля, що досліджена та зводиться на земельній ділянці № НОМЕР_2, розташована на відстані 0,2 м. від межі земельної ділянки № НОМЕР_1, розташованої на території СТ „Пенсіонер” в м. Сімферополі по АДРЕСА_1, не відповідає п. 3.25 ДБН 360-92** „Містобудівництво. Планування та забудова міських та сільських поселень”.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою отриманий Державний акт раніше, ніж відповідачкою – у 1998 році, а тому виділ земельної ділянки ОСОБА_2 за рахунок земельної ділянки ОСОБА_3 є неприпустимим, літній будинок, площею 6 х 6 м. збудований зі згоди ОСОБА_2  попередніми землекористувачами. В подальшому ОСОБА_3 без будь-яких узгоджень з позивачкою з 2008 року продовжила будівництво, але вже двоповерхового будинку, без проекту, відповідних дозволів та узгоджень, всупереч вимогам ДБН.

З такими висновками місцевого суду не погоджується колегія суддів та вважає, що вони зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Так, відповідно до ст. 215 ч. 1 п. 3 ЦПК України, рішення складається, в тому числі з мотивувальної частини, із зазначенням, окрім іншого назви статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу.

Зазначеним вимогам закону рішення місцевого суду не відповідає.

Так, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд посилався на ст.ст. 152, 212 ЗК України без зазначення відповідних частин, абзаців, пунктів, підпунктів закону.

Відповідно до ст. 212 ч. 3 ЗК України, повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Як встановлено місцевим судом, ОСОБА_3 є власницею земельної ділянки № НОМЕР_2, площею 0,0320 га., що знаходиться на території СТ „Пенсіонер” в м. Сімферополі по АДРЕСА_1, на підставі Державного акту ЯД № 584080 від 03.05.2007 року, а тому не може вважатися такою, що самовільна зайняла земельну ділянку в межах, визначених цим актом.

Також на правовідносини, що виникли між сторонами не розповсюджується і дія ст. 152 ЗК України, оскільки віндикаційний позов (витребування майна з чужого незаконного володіння) може бути задоволений лише у випадку встановлення незаконності такого володіння.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03.05.2007 року ОСОБА_3, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстром № 603 від 04.03.2006 року, виданий Державний акт ЯД № 584080.

Таким чином у суду не було підстав вважати встановленим факт незаконного володіння ОСОБА_3 спірною земельною ділянкою.

Згідно з ст. 61 ч. 3 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 28.10.2010 року (а.с. 167), яке набрало законної сили, що не заперечувалось сторонами у судовому засіданні, встановлений факт самовільного, без дозволу ДАБК в АР Крим на виконання будівельних робіт, здійснення ОСОБА_3 будівництва (зведення поверху) житлового будинку на ділянці № НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 в м. Сімферополі. Зазначеним рішенням ОСОБА_3 зобов’язана знести самовільно зведений житловий будинок на ділянці № НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 в м. Сімферополі за свій рахунок.

Статтею 124 ч. 5 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Зазначені вимоги Закону також залишені судом без уваги, що потягло ухвалення рішення, яке взагалі суперечить за своїм змістом рішенню від 28.10.2010 року.

Враховуючи, що цим рішенням, ухваленим за позовом виконавчого комітету Київської районної ради м. Сімферополя до ОСОБА_3, вже захищені цивільні права та інтереси, в тому числі і ОСОБА_2, рішення, що набрало законної сили, підлягає виконанню в порядку, передбаченому ЗУ „Про виконавче провадження”, підстав повторного захисту цивільних прав ОСОБА_2, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 303 ч. 1 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За таких підстав, рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 10.12.2010 року в частині зобов’язання ОСОБА_3 звільнити та повернути ОСОБА_2 частину самовільно зайнятої земельної ділянки № НОМЕР_1, площею 2,5 кв.м., що розташована на території СТ „Пенсіонер” за адресою: АДРЕСА_1 в розмірах та межах, визначених у висновку будівельно-технічної експертизи № 3042 від 16.04.2010 року, за свій рахунок привести об’єкт нерухомого майна, а саме самовільно збудований садовий будинок розміром 13,8 х 6,4 м. на земельній ділянці № НОМЕР_2, яка розташована на території СТ „Пенсіонер”, в стан, що існував до 2007 року, тобто розміром в плані 6 х 6 м. підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Також, відповідно до ст. 88 ЦПК України,  рішення підлягає скасуванню і в частині розподілу між сторонами судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 304, 309 ч. 1 п. 4, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

в и р і ш и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 10 грудня 2010 року в частині зобов’язання ОСОБА_3 звільнити та повернути ОСОБА_2 частину самовільно зайнятої земельної ділянки НОМЕР_1, площею 2,5 кв.м., що розташована на території СТ „Пенсіонер” за адресою: АДРЕСА_1 в розмірах та межах, визначених у висновку будівельно-технічної експертизи № 3042 від 16.04.2010 року, за свій рахунок привести об’єкт нерухомого майна, а саме самовільно збудований садовий будинок розміром 13,8 х 6,4 м. на земельній ділянці № НОМЕР_2, яка розташована на території СТ „Пенсіонер”, в стан, що існував до 2007 року, тобто розміром в плані 6 х 6 м., а також в частині розподілу судових витрат скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_3, Сімферопольського міського управління земельних ресурсів про повернення земельної ділянки, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Рішення  набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація