Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді - Сінані О.М.,
суддів - Даніла Н.М.,
- М’ясоєдової Т.М.,
при секретарі - Горкун М. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до виробничо-комерційного підприємства „Дельфа”, Чистенської сільської ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим про визнання угоди дійсною та визнання права власності на домоволодіння, за апеляційною скаргою прокурора Сімферопольського району Автономної Республіки Крим на рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 11 травня 2005 року,
в с т а н о в и л а:
в квітні 2005 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до виробничо-комерційного підприємства (далі – ВКП) „Дельфа”, Чистенської сільської ради Сімферопольського району АР Крим про визнання угоди дійсною та визнання права власності на домоволодіння, мотивуючи свої вимоги тим, що ВКП „Дельфа”, на підставі договору купівлі-продажу від 05.06.2002 року, у СПМК-70 ВАТ „Кримспецсільгоспмонтаж” придбало незавершений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1 з метою подальшої добудови, введення в експлуатацію та розподілу між працівниками підприємства. На підставі рішення загальних зборів ВКП „Дельфа” від 11.10.2002 року, за актом прийому-передачі від 12.10.2002 року ОСОБА_2 передане зазначене домоволодіння, залишковою вартістю 6540 грн. На підставі ст.ст. 220, 331, 657 ЦК України просила визнати угоду купівлі-продажу недобудованого будинку АДРЕСА_1, укладену між нею та ВКП „Дельфа” дійсною, визнати за нею право власності на зазначене майно та зобов’язати Чистеньську сільську раду вирішити питання про закріплення за позивачкою земельної ділянки, необхідної для обслуговування зазначеного домоволодіння.
Рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 11 травня 2005 року позов ОСОБА_2 задоволений та визнано дійсною угоду купівлі-продажу недобудованого будинку АДРЕСА_1, укладену між ОСОБА_2 та ВКП „Дельфа”. Визнано право власності на зазначене майно за ОСОБА_2 Чистеньській селищній раді АР Крим визначено вирішити питання про закріплення присадибної ділянки будинку АДРЕСА_1 АР Крим за ОСОБА_2
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор Сімферопольського району АР Крим, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позову. Зазначає, що вимоги ст. 220 ЦК України на правовідносини, що виникли між сторонами не розповсюджуються.
У запереченнях на апеляційну скаргу позивачка зазначає про перевищення прокурором наданих йому повноважень при оскарженні судового рішення, необхідність вирішення справи як за нормами ЦК України 1963 року так і за нормами діючого ЦК України, про те, що роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені у відповідних постановах, віднесені до нормативно-правових актів та не мають зворотної сили.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення представника позивачки який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ВКП „Дельфа” продало, а ОСОБА_2 купила недобудований будинок АДРЕСА_1.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 331 ч. 4 ЦК України в редакції, що діяла на час ухвалення рішення, за заявою заінтересованої особи суд може визнати її власником недобудованого нерухомого майна, якщо буде встановлено, що частка робіт, яка не виконана відповідно до проекту, є незначною.
З такими висновками місцевого суду не погоджується колегія суддів, оскільки вони не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Так, відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, цивільних кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Місцевим судом правильно визначено, що на правовідносини, які виникли між сторонами розповсюджується дія ЦК України 2003 року.
Згідно з ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Оскільки право власності на житловий будинок, відповідно до вимог ст. 657, 334 ч. 4 ЦК України, виникає з моменту державної реєстрації договору, і відповідно до ст.ст. 210, 640 ч. 3 ЦК України, момент вчинення правочину про відчуження зазначеного майна, пов’язується з державною реєстрацією, у суду не було підстав вважати, що між сторонами у справі взагалі укладений договір купівлі-продажу домоволодіння та на правовідносини, які виникли між ними, розповсюджується дія ст. 220 ЦК України. Окрім того, предметом спору є незакінчене будівництвом домоволодіння.
Незважаючи на викладене, судом визнано дійсною угоду купівлі-продажу недобудованого будинку АДРЕСА_1, укладену між сторонами без зазначення підстав для задоволення цих позовних вимог, чим порушено вимоги ст. 215 ч. 1 п. 3 ЦПК України.
Також судом до правовідносин помилково застосовані вимоги ст. 331 ч. 4 ЦК України, оскільки в редакції, що діяла на час ухвалення рішення, за заявою заінтересованої особи суд може визнати її власником недобудованого нерухомого майна, якщо буде встановлено, що частка робіт, яка не виконана відповідно до проекту, є незначною.
Згідно з ст. 212 ЦПК України в редакції на час розгляду справи, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, до переліку яких віднесені пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, покази свідків, письмові докази, речові докази, висновки експертів.
Позивачем суду не надано, а матеріали справи не містять відомостей про наявність належним чином затвердженого проекту будинку та обсяг невиконаних робіт.
Зазначені порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судом при розгляді справи, призвели до неправильного її вирішення, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Відповідно до ст. 303 ч. 1 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Згідно з ст. 303 ч. 3 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
За таких підстав рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 11 травня 2005 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позову.
Колегія не приймає до уваги заперечення на апеляційну скаргу, оскільки, як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 08.12.1999 року № 3-рп/99, на яке посилається і позивачка у своїх запереченнях, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Окрім того п. 3 мотивувальної частини зазначеного рішення визначає, що в основі інтересів держави завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих, в тому числі, і на охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Не приймає до уваги колегія і посилання позивачки на порушення форми апеляційної скарги, оскільки це питання вирішено судом під час прийняття скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 304, 309 ч. 1 п. 4, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
в и р і ш и л а:
апеляційну скаргу прокурора Сімферопольського району Автономної Республіки Крим задовольнити.
Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 11 травня 2005 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до виробничо-комерційного підприємства „Дельфа”, Чистенської сільської ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим про визнання угоди дійсною та визнання права власності на домоволодіння.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді: