УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      17 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Адаменко О.Г.

Суддів Кірюхіної М.А.

Руснак А.П.

при секретарі Бініашвілі Б.Ш.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Сімферополі адміністративну справу за позовом  ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації, відділу освіти Нижньогірського РДА про відшкодування витрат та оплату палива та електроенергії  за апеляційною скаргою начальника управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації на постанову Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 12 квітня 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

      8 квітня 2009 року  ОСОБА_5    звернулась  до суду з позовом до Нижньогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим (далі НРДА АР Крим), Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації (далі УПТСЗН) про відшкодування витрат та оплату палива та електроенергії

      Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка працює вчителькою у школі і відповідно до Закону України «Про освіту» держава забезпечує вчителям безоплатне користування житлом з опаленням в межах встановлених норм. Позивачу було відшкодовано не всі витрати за освітлення, опалення. Тому вона просить стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації витрати на опалення, освітлення за період 2007-2009 років.

     Постановою Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 12 квітня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської райдержадміністрації на користь ОСОБА_5 заборгованість за тверде паливо  за 2008 та 2009 роки в сумі 1316 грн.  В решті позову відмовлено. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської РДА на користь ОСОБА_5 судові витрати в сумі 13,16 грн.

      Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської райдержадміністрації  звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову  в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської райдержадміністрації зазначає, що не має власних доходів, не проводить нарахування пільг працівникам бюджетних установ, а проводить компенсацію за надані пільги підприємствами згідно списків бюджетних організацій і актів звірок самих організацій, які надають послуги. Відповідач не мав можливості надати позивачу пільги через те, що його не було у списках районного відділу освіти. Також відповідач вважає, що позивач звернувся до суду з порушенням строків звернення.      

Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи в межах апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 з 19 серпня  1980 року і по цей час працює вчителем в Садовській загальноосвітній школі у зв’язку з чим  має право на пільги відповідно до статті 57 Закону України «Про освіту».

Відповідно до частини першої статті 70 Житлового Кодексу Української РСР спеціалісти, які працюють і проживають у сільській місцевості, поза населеними пунктами (а в установлених законодавством Союзу РСР випадках - у селищах), користуються безплатно жилим приміщенням з опаленням і освітленням.

Частина четверта статті 57 Закону України №1060-ХІІ передбачає, що педагогічним працівникам, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали педагогічними працівниками в цих населених пунктах і проживають у них, держава відповідно до чинного законодавства забезпечує безплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм.

Частина четверта статті 57 Закону України №1060-ХІІ з 23.03.1996 по 26.12.2002 діяла в вищезазначеній редакції, з 26.12.2002  вказана норма зупинена на 2003 рік, з 27.11.2003 - зупинена на 2004 рік.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 частина четверта статті 57 Закону України №1060-ХІІ доповнена реченням такого змісту: «Пільги на безплатне користування житлом з опаленням та освітленням, передбачені абзацом першим цього пункту, надаються працівникам за умови, якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом працівника за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та пенсіонерам за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 N 10-рп/2008 зміни, внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 визнані неконституційними.

Пунктом 17 Інструкції № 10-07 встановлено, що безоплатні квартири з опаленням та освітленням надаються робітникам та проживаючим з ними членам сім'ї виконавчими комітетами сільських (селищних) Рад народних депутатів чи адміністрацією установ та організацій в натурі.

Відповідно до пункту 34 вищезазначеної Інструкції, паливо має бути безоплатно завезене до квартир робітників одночасно з завозом його до установ, але не пізніше 1 вересня.

Згідно з пунктом 35 Інструкції №10-07 кошти, необхідні для сплати за квартири з опаленням та освітленням, передбачаються відповідно до кошторису відповідної установи та організації відповідно до статті 3 витрат «канцелярські та господарські витрати».

Пунктом 36 зазначеної Інструкції встановлено, що у випадку, коли безоплатна квартира з опаленням та освітленням робітникам фактично не була надана, їм виплачується грошова компенсація виходячи з норм та цін, діючих в даній місцевості.

Інструкція №10-07 втратила чинність згідно з Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства культури і туризму України  № 341/651/619/769 від 13.09.2006.

Постановою Кабінету Міністрів України № 879 встановлені норми, згідно яких надаються пільги по оплаті житлово-комунальних послуг.

Згідно з пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України  №256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі отриманих від них щомісячних звітів щодо послуг, наданих отримувачам, які мають право на відповідні пільги.

Пункт 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №256 (далі – Порядок №256) встановлює, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Відповідно до пункту 5 вищезазначеного Порядку  головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) до 5 числа місяця, що настає за звітним щодо пільг, передбачених  абзацом першим частини четвертої статті 57 Закону України №1060-ХІІ на придбання твердого і рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу, до 22 числа місяця, що наступає за звітним щодо пільг, передбачених абзацом першим частини четвертої статті 59 Закону України №1060-ХІІ.

Згідно з пунктом 6 Порядку №256 фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах  Києві та Севастополі до 7 числа місяця, що наступає за звітним щодо пільг, передбачених абзацом першим частини четвертої статті 57 Закону України №1060-ХІІ на придбання твердого і рідкого пічного побутового палива і скраплення газу та до 25 числа місяця, що наступає за звітним пільг, передбачених абзацом першим частини четвертої статті 57 Закону України №1060-ХІІ.

Пунктом 8 Порядку №256 встановлено, що  головні розпорядники коштів місцевих бюджетів у п’ятиденний термін здійснюються розрахунки з постачальниками відповідних послуг та ведуть облік за видами пільг, передбачених абзацом першим частини четвертої статті 57 Закону України №1060-ХІІ.

Відповідно до пункту 2 Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №426 (далі –Порядок №426) пільги педагогічним, медичним та фармацевтичним працівникам і працівникам культури надаються щомісяця шляхом зменшення плати за користування житлом з опаленням та освітленням. Розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом з середньомісячним доходом пільговика не повинен перевищувати величини визначеного відповідно до підпункту 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Частиною третьою вищезазначеного Порядку встановлено, що  видатки на відшкодування витрат за надані педагогічним, медичним та фармацевтичним працівникам і працівникам культури послуги провадяться відповідно до Порядку № 256.

Відповідно до пункту 5 Порядку №426 для відшкодування фактичних витрат пільговик подає в бухгалтерію установи копії квитанцій про оплату за користування житлом (квартирну плату), паливом, телефоном і за комунальні послуги у строк, за який здійснюється відшкодування (абзац другий пункту 2 цього Порядку), а також довідку про склад сім’ї (раз на рік). Для нарахування грошового еквівалента вартості послуг можуть використовуватися відомості у вигляді списків, довідок, даних на електронних носіях інформації, одержаних від житлово-експлуатаційних та інших підприємств і організацій, які надають послуги.

Згідно з пунктом 10 Порядку №426 установи проводять роботу з надання пільг, компенсацій і гарантій та організовують облік, систематизацію і зберігання інформації про пільговиків, надають їм консультації щодо порядку та умов надання пільг, зокрема, ті, в яких працюють педагогічні, щомісяця до 5 числа наступного періоду:

-  розраховують відповідно до пункту 9 цього Порядку розмір пільг, що надаються працівникам;

- розподіляють з відома працівників обчислені суми знижки з оплати спожитих послуг між підприємствами і організаціями, що надають послуги;

- подають в установленому порядку органам праці та соціального захисту населення, підприємствам і організаціям, що надають послуги, відомості про працівників та розмір грошового еквівалента пільг.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1430 внесені зміни до Порядку №426, доповнено:

- пункт 2 абзацом такого змісту: «Пільги педагогічним, медичним та фармацевтичним працівникам і працівникам культури надаються щомісяця шляхом зменшення плати за користування житлом з опаленням та освітленням»,

- пунктом 9-1 такого змісту: «У разі використання педагогічними, медичними, фармацевтичними працівниками або працівниками культури права на забезпечення твердим паливом установа розраховує відповідно до пункту 9 цього Порядку сукупний розмір щомісячного грошового еквівалента пільг за 12 місяців, що передують місяцю звернення та іншими».

Закон України № 1994-IV встановлює та регулює правовідносини, що склалися у зв’язку з нефінансуванням з бюджету виплат, передбачених статтею 57 Закону України №1060-ХІІ.

Законом України № 1994-IV визнаються кредиторською заборгованістю Державного бюджету України виплати, встановлені статтею 57 Закону України №1060-ХІІ (далі - виплати) в частині:

- абзаци восьмий та десятий частини першої - у повному обсязі, що не були нараховані або не були виплачені;

- абзац перший частини четвертої - у повному обсязі оплати, якщо вона здійснювалася самими працівниками, а не за рахунок відповідного бюджету.

Кредиторська заборгованість визнається за весь період, коли фінансування виплат зупинялося законом про державний бюджет на відповідний рік.

Кредиторська заборгованість Державного бюджету України визнається також у випадках, якщо виплати проводилися відповідним місцевим бюджетом у період, коли законом про державний бюджет вони зупинялися або проводилися відповідним місцевим бюджетом за рішенням суду.    

Відповідно до статті 5 Закону № 1994-IV кредиторська заборгованість погашається працівникам помісячно разом з виплатою поточної заробітної плати.

Працівникам, які вийшли на пенсію, кредиторська заборгованість погашається за фактичний час роботи, і її сума враховується при обчисленні пенсії.

Поточні платежі виплачуються працівникам, які підпадають під дію цього Закону, з урахуванням вимог статті 57 Закону України №1060-ХІІ. Утворення заборгованості із зазначених виплат не допускається.

«Порядок погашення кредиторської заборгованості державного бюджету педагогічним і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та установ освіти з виплати надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №934 від 19.09.2005, визначає відповідно до Закону України № 1994-IV механізм погашення кредиторської заборгованості державного бюджету з виплати надбавок за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки особам, які у період із січня 1997 по серпень 2002 року працювали на посадах педагогічних і науково-педагогічних працівників.

Порядок №679, визначає відповідно до Закону України № 1994-IV механізм погашення кредиторської заборгованості державного бюджету з виплат, установлених абзацом першим частини четвертої статті 57 Закону України №1060-ХІІ щодо безоплатного користування житлом з опаленням і освітленням.

Відповідно до пункту 11 Порядку №679 заборгованість з виплат за тверде паливо нараховується за нормами, встановленими обласними державними адміністраціями для відповідної місцевості у відповідний період на домогосподарство.

Згідно з  пунктом 12 Порядку №679 особа, яка має право на виплати, подає до закладу чи установи, де працює або працювала, заяву, документи, що підтверджують оплату відповідних комунальних послуг у вищезазначений період (крім документів, які підтверджують придбання твердих видів палива), а також довідки про призначення (непризначення) субсидії.

Відповідно до пункту 13 Порядку №679 заборгованість з виплат відображається у формах бухгалтерського обліку та фінансової звітності як кредиторська заборгованість державного бюджету з виплат, у тому числі здійснених з місцевих бюджетів на підставі рішень судів.

Пунктом 14 Порядку №679 виплату заборгованості особам, які мають право на такі виплати, здійснюють безпосередньо заклади чи установи відповідно до помісячних обсягів асигнувань.

Відповідно до пункту 2 Порядку №341/651/619/769 право на безплатне користування житлом з опаленням і освітленням мають педагогічні працівники, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу і перелік посад яких затверджено Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» № 963 від 14.06.2000  (із змінами та доповненнями).

Пунктом 3.2 Порядку №341/651/619/769 розмір надання пільг у грошовому еквіваленті разом з грошовими доходами пільговиків не повинен перевищувати величини визначеного відповідно до підпункту 6.5.1 п.6.5 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. Ця норма діяла до визнання її неконституційною – до 07.07.2007. Таким чином до визнання вказаної норми неконстутиційною позивачу правомірно відмовлено у виплаті компенсації, оскільки дохід, який надавав би право на податкову соціальну пільгу перевищував величину визначеного відповідно до підпункту 6.5.1 п.6.5 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» доходу.  

Згідно з  пунктом 4.2 Порядку №341/651/619/769 норми для забезпечення твердим паливом для опалення житла осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, затверджуються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі. Місцеві органи влади мають право встановлювати збільшені норми на придбання твердого палива за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги позивача про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Ніжногірської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим компенсації витрат на тверде паливо  за 2008 і 2009 роки в сумі  1316,00грн.

З огляду на зазначене, відповідно до вимог ст. 200 КАС України, колегія суддів  відхиляє апеляційну скаргу і залишає постанову без змін, як таку, що ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підстав викладеного, керуючись статтями 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

                                                             УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації відхилити.

Постанову Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 12 квітня 2010 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: