Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді Ісаєва Г.А.
суддів
при секретарі Белинчук Т.Г.
Підлісної І.А.
Урденко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-Південь» про поновлення пропущеного строку на оскарження наказів, визнання недійсними і відміні наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності і наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 13 жовтня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У січні 2009 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Олімп-Південь» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати і моральної шкоди. Позовні вимоги мотивовано тим, що 1 січня 2006 року вона була прийнята на роботу в ТОВ «Олімп-Південь» на посаду офіціанта у кафе «Шайба», яке розташоване по вул. Свердлова, 3-а в м. Ялта. 30 жовтня 2007 року, коли вона прийшла на роботу, виявилося, що у кафе було відключено електропостачання, із-за чого воно не могло функціонувати. На запитання працівників коли їм приступати до роботи, директор підприємства повідомив, що вони звільнені. Позивачка зазначала, що раніше ніяких попереджень про звільнення вона не отримувала і ніяких заяв про звільнення не писала. На її вимогу про видачу трудової книжки їй було відмовлено. Вважає, що вона була незаконно звільнена з роботи, у зв’язку з чим вимушена була звернутися до суду за захистом своїх прав. Протягом розгляду справи у суді позивачка дізналася, що відносно неї, двічі, 25 і 30 жовтня 2007 року, були видані накази про винесення їй доган за запізнення і неявку на робоче місце, а 31 жовтня 2007 року був виданий наказ про її звільнення. Уточнивши протягом розгляду справи позовні вимоги, просила: поновити пропущений строк для оскарження: наказів ТОВ «Олімп-Південь» від 25 жовтня 2007 року і від 30 жовтня 2007 року про догану, наказу від 31 жовтня 2007 року про звільнення; визнати недійсними та скасувати: акт від 24 жовтня 2007 року по факту її відмови пояснювати своє запізнення на робоче місце 24 жовтня 2007 року, наказ від 25 жовтня 2007 року про винесення догани за неявку на робоче місце, акт від 30 жовтня 2007 року по факту її відмови пояснювати своє запізнення на робоче місце 30 жовтня 2007 року, наказ від 30 жовтня 2007 року про винесення суворої догани за неявку на робоче місце, наказ від 31 жовтня 2007 року про звільнення з посади у зв’язку з систематичними запізненнями і неявку на робоче місце; поновити її на роботі у ТОВ «Олімп-Південь» на посаді офіціанта з 31 жовтня 2007 року; стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за вересень, жовтень 2007 року з урахуванням індексу інфляції в розмірі 1194,92 грн., заробітну плату за час вимушеного прогулу з листопада 2007 року по теперішній час з урахуванням індексу інфляції в розмірі 19907,92 грн., а всього 21102,84 грн.; стягнути з відповідача на її користь 50000 грн. у відшкодування моральної шкоди; допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати у розмірі місячного заробітку.
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 13 жовтня 2010 року у задоволені позову ОСОБА_5 – відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду першої інстанції, як ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Зокрема, посилається на те, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що нею пропущений строк на звернення до суду. Але вона вважає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги вимоги ст. 233 КЗпП України, відповідно до якої п рацівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Судом зазначено, що вона звернулася з позовом до суду 18.08.2010 року, але її позов знаходиться в проваджені Ялтинського міського суду АР Крим з січня 2009 року. Фактично ознайомлена з наказами і актами вона лише у лютому 2009 року, у ході розгляду справи у суді, раніше наказ про звільнення їй не вручався. Враховуючі ці обставини, нею були уточнені позовні вимоги про поновлення строку на оскарження дисциплінарних стягнень, наказу про звільнення. Таким чином, вважає, що суд першої інстанції незаконно і необґрунтовано відмовив їй у задоволенні її позову.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представника ОСОБА_5, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що пропущений строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_5 знаходилася в трудових відносинах ТОВ «Олімп-Південь» з 01 січня 2006 року. Наказом директора ТОВ «Олімп-Південь» від 25 жовтня 2007 року позивачка була притягнута до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани із занесенням у особисту справу за неявку на робоче місце. 30 жовтня 2007 року директором ТОВ «Олімп-Південь» ОСОБА_5 повторно притягнута до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани за неявку на роботу. 31 жовтня 2007 року ОСОБА_5 звільнена з посади офіціанта ТОВ «Олімп-Південь» за систематичні запізнення та неявку на роботу. (т. 1 а.с.44 – 47)
Позивачка вказує, що вона не притягувалася до дисциплінарної відповідальності і про існування наказів дізналася в ході розгляду справи за її позовом про поновлення на роботі.
З матеріалів справи вбачається, що накази про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності від 25 та 30 жовтня 2007 року ТОВ «Олімп-Південь» не приймалися. Перевіркою, проведеною Ялтинським управлінням міліції, встановлено, що директором ТОВ «Олімп-Південь» вказані накази не складалися і їм не підписувались.
Допитаний в якості свідка в судовому засіданні директор ОСОБА_6 також підтвердив, що накази відносно позивачки про її притягнення до відповідальності та про звільнення їм не підписувались та не складалися.
Крім того, накази про притягнення ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності протирічать вимогам ст. 147 КЗпП України, відповідно до положень якої за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано догана або звільнення. Таких заходів стягнення у вигляді догани із занесення у особисту справу та суворої догани стаття 147 КЗпП України не передбачає.
Враховуючи ці обставини, наступне звільнення ОСОБА_5 за систематичне порушення трудової дисципліни є незаконним, а тому позивачка підлягає поновленню на роботі.
Посилання суду першої інстанції на сплив строку позовної давності для звернення до суду є безпідставним, оскільки відповідно до положень ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду в тримісячного строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а в справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка звільнена з роботи 31 жовтня 2007 року. До суду ОСОБА_5 звернулася 09 січня 2009 року. Доказів про те, що позивачці було відомо про її звільнення раніше, або про те, що вона отримала трудову книжку відповідачем не надано.
Таким чином, твердження суду першої інстанції про сплив строку позовної давності для звернення до суду, є необґрунтованими.
Позивачка наполягає на том, що відповідач не виплатив їй заробітну плату за вересень та жовтень 2007 року. Відповідач це не спростував, і доказів про те, що працівник отримала заробітну плату на вказаний період не надав.
Виходячи з того, що відповідач, в порушення вимог ст. 115 КЗпП України не виплатив ОСОБА_5 заробітну плату, з урахуванням положень ст. 116 КЗпП України, заборгованість по заробітній платі підлягає стягненню на користь позивачки в розмірі 1194 грн. 92 коп.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновленні на роботі, орган який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Оскільки позивачка була незаконно звільнена з роботи, то на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 23993 грн. 90 коп.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вимогами позивачки про спричинення їй моральної шкоди в результаті порушення її трудових прав, але вважає, що відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 грн. буде фактично відповідати спричиненої їй моральної шкоди.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, –
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 13 жовтня 2010 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_5 задовольнити частково.
Скасувати накази Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-Південь» від 25 жовтня 2007 року та 30 жовтня 2007 року про притягнення ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності.
Поновити ОСОБА_5 на посаді офіціанта в Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімп-Південь» з 31 жовтня 2007 року.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-Південь» на користь ОСОБА_5 заборгованість по заробітній платі за вересень та жовтень 2007 року в розмірі 1194 грн. 92 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-Південь» на користь ОСОБА_5 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 23993 грн. 90 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-Південь» на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 500 грн.
Всього стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-Південь» на користь ОСОБА_5 25688 грн. 82 коп.
В решті в позові ОСОБА_5 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: Ісаєв Г.А.
Белинчук Т.Г.
Підлісна І.А.