УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        11 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Адаменко О.Г.

Суддів Кірюхіної М.А.

Руснак А.П.

при секретарі Урденко Г.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Сімферополі адміністративну справу за позовом  ОСОБА_5 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Автономної Республіки Крим про зобов’язання вчинення дій, пов’язаних з виплатою підвищення пенсії, за апеляційною скаргою  Головного Управління Пенсійного фонду України в Автономної Республіки Крим  на  рішення Залізничного районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від  21 липня 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Залізничного районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від   21 липня 2010 року  позов задоволено частково. Зобов’язано  Головне Управління Пенсійного фонду України в АР Крим  нарахувати та виплатити ОСОБА_5  недоплачене щомісячне підвищення до пенсії з урахуванням підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком  з урахуванням проведених раніше виплат за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 11 липня 2009 року по 1 липня 2010 року (включно).  В інший частині позову відмовлено. Стягнуто з Головного Управління пенсійного фонду України в АР Крим на користь держави  витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн. Судовий збір у розмірі 8,50 грн. компенсоване за рахунок держави.

В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду  скасувати  та ухвалити нове про відмову у позові.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

       Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було порушено право позивача на перерахунок та виплату підвищення пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України  №2195-ІV у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 11.07.2009 року по 01.07.2010  року з часу ухвалення рішень Конституційним Судом України і порушене право позивача підлягає  захисту шляхом зобов’язання відповідача провести відповідні нарахування та виплату пенсії у межах строку позовної давності, діючої на час звернення позивача до суду.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є громадянином  України і на  нього розповсюджується дія  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі ст. 6 цього Закону, яка встановлює право  на отримання підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Проте таке підвищення виплачувалось позивачу у розмірі, що не відповідає вимогам цього Закону, чим порушено право позивача.

      Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет на 2007 рік», зокрема п. 12 ст. 71, було зупинено на 2007 рік  дію статті 6 Закону України №2195-ІV з врахуванням ст. 111 Закону України № 489-V.  

      Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення п.12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».  

Вимогами пп.2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VІ було змінено положення ст. 6 Закону України  №2195-ІV. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року ці зміни визнані неконституційними, оскільки за правилами ч.2 ст.3 Закону України №2195-ІV державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.  

     Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції 2004 року поновили свою дію у 2007 році з 9 липня, у 2008 році з 22 травня. Отже, позивач має право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни»  у 2007 році  з 09.07.2007 до 31.12.2007 і у 2008 році  з 22.05.2008 до 31.12.2008. Відповідно у 2007 році у період з 01.01.2007 до 08.07.2007 та у 2008 році – з 01.01.2008 до 21.05.2008 положення Законів України про Державний бюджет на ці роки були чинними та підлягали виконанню.  

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

      Нарахування та виплата у 2009-2010 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватись відповідно до норм Закону України №2195-ІV (у редакції від 18.11.2004 року чинній у 2009-2010 роках).  

      Таким чином, розглядаючи спір в межах заявлених позивачем вимог, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу у період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року, з  11.07.2009 року по 01.07.2010 року повинна була нараховуватись підвищена пенсія, яка передбачена для дітей війни відповідно до вимог ст. 6 Закону України №2195-ІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Доводи відповідача, що мінімальний розмір пенсії за віком як розрахункова величина може бути застосований тільки до пенсії, яка призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є необґрунтованими, оскільки статтею  17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачено, що  основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.   Крім того, статтею 19 вказаного Закону передбачено, що  мінімальний розмір пенсії за віком визначається виключно законами України. Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, то саме ця його величина має застосовуватися і до спірних правовідносин.

    Відсутність у відповідача  бюджетних коштів для  виплати допомоги у встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі, не може  бути підставою для відмови у позові.

     Задоволення позову не може вважатися порушенням вимог законодавства щодо цільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки джерела фінансування цих виплат рішенням суду не встановлені і мають визначатися відповідачем при виконанні рішення у встановленому законом порядку.

З огляду на зазначене, відповідно до вимог  ст. 200 КАС України, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в  АРК відхилити.

Рішення  Залізничного районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від   21 липня 2010 року  залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.                                                                                                        

Судді: