У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді Ісаєва Г.А.
суддів
при секретарі Белинчук Т.Г.
Підлісної І.А.
Урденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа – Бахчисарайська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 – ОСОБА_7 на рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 09 грудня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, третя особа Бахчисарайська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його мати – ОСОБА_8, після її смерті відкрилася спадщина. Він разом із своєю сестрою, відповідачкою по справі, є спадкоємцем за заповітом після смерті матері. З 1990 року він постійно проживає на території Росії. Про смерть матері дізнався від своєї тітки. Сестра про смерть матері його на повідомляла, хоча знала його адресу і номер телефону. У серпні 2010 року він дізнався про заповіт та наявність спадкового майна, яке мати заповіла йому і сестрі, ОСОБА_6, у рівних частках. Просив визнати поважною причину пропуску строку на подачу заяви про прийняття спадщини і визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини.
Рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 09 грудня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_5 – відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 – ОСОБА_7, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду і постановити нове рішення про задоволення позову. Зокрема, зазначає, що йому було відомо про частину спадкового майна, а саме про грошовий вклад, який він приймати у спадщину не збирався. Про наявність іншого майна (квартири і земельної ділянки) він не знав. На його думку, суд першої інстанції не прийняв до уваги його доводи відносно того, що строк для прийняття спадщини був пропущений ним у зв’язку із приховуванням від нього, як від спадкоємця, інформації про наявність іншого спадкового майна, крім грошового вкладу, в силу особистої заінтересованості відповідачки.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухав представника ОСОБА_5, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини і доказів поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини ним не надано.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Судом встановлено, що мати позивача ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, після її смерті відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки.
ОСОБА_8. на випадок своєї смерті склала заповіт, відповідно до якого заповіла все своє майно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних частках.
Відповідно до положень ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Частина 3 ст. 1272 ЦК України передбачає, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 6 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
В якості поважності причини пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, позивач вказує на те, що йому не було відомо про склад спадщини.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відсутність відомостей про склад спадщини не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
Такі висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються.
Посилання в апеляційної скарзі на те, що відповідачка приховала від нього відомості про склад спадщини, не має правового значення для вирішення справи, оскільки позивачу було відомо про смерть своєї матері і він, як спадкоємець мав право прийняти, або не прийняти спадщину після її смерті.
Твердження в скарзі на те, що державний нотаріус не повідомив його шляхом публічного оголошення про відкриття спадщини у пресі, неспроможне, оскільки відповідно до ст. 63 Закону України «Про нотаріат» на нотаріуса покладений обов’язок повідомити спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Публічне оголошення у пресі про виклик спадкоємців, це право, а не обов’язок нотаріуса.
Інших доказів поважності причини пропуску строку на прийняття спадщини, позивачем не надано.
Рішення суду відповідає вимогам закону і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, –
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 – ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 09 грудня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Ісаєв Г.А. Белинчук Т.Г. Підлісна І.А.