ЯЛТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м   У к р а ї н и

«9» лютого 2011 року               Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим

у складі: головуючого, судді                                  САВРАНСЬКОЇ Т.І.

при секретарі                                   Юрченко С.В.

за участю :

позивача                                       ОСОБА_3

представника ОСОБА_4 на підставі угоди про правову допомогу № 30 від  24 листопада 2010 року та ордеру адвокатського об’єднання «Ялос-лекс»                                   ОСОБА_5                                  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовною заявою  ОСОБА_3 до ОСОБА_6 і Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації», - про визнання недійсним договору довічного утримання та скасування акту державної реєстрації договору ,

В С Т А Н О В И В :

12 листопада 2010 року ОСОБА_3 звернувся до Ялтинського міського суду АРК із зазначеною позовною заявою у порядку цивільного судочинства і просив суд:

-   Визнати недійсним договір довічного утримання, укладений 28 травня 2010 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_6 (реєстровий № 4-1584);

-   Скасувати акт державної реєстрації договору довічного утримання, укладеного 28 травня 2010 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_6 (реєстровий № 4-1584).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що на підставі вказаного договору ОСОБА_7 передала у власність ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1, а останній зобов’язався забезпечувати ОСОБА_7 утриманням та доглядом довічно. Разом з тим правочин був вчинений ОСОБА_7 без наміру створення правових наслідків, оскільки рішенням Ялтинського міського суду АРК від 31 травня 2010 року з неї на користь ОСОБА_3 було стягнуто суму боргу за договором позики в розмірі 31 379 гривень 80 копійок і відповідно ОСОБА_7, яка померла 12 серпня 2010 року, мала за мету не укладення договору догляду, а приховання майна від примусового відчуження на стадії виконання.

Крім того, позивач наполягає, що договір довічного утримання підлягає визнанню недійсним також через неналежне виконання набувачем ОСОБА_6 своїх обов’язків з надання догляду та утримання ОСОБА_7

У судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні позовної заяви з викладених підстав, посилаючись на норми ст. ст. 234, 755 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача ОСОБА_4 на підставі угоди про правову допомогу № 30 від  24 листопада 2010 року та ордеру адвокатського об’єднання «Ялос-лекс» ОСОБА_5 проти позовних вимог заперечував, зазначивши на відсутність підстав для визнання договору довічного утримання недійсним у зв’язку з його фіктивністю.

Окремо представник відповідача відзначив, що позивачем обрані неналежні підстави позову, які виключають одна одну, оскільки наполягаючи на неналежному виконанні відповідачем умов договору довічного утримання, що є підставою для розірвання договору за ст. 755 ЦК України, позивач тим самим визнає намір учасників правочину на створення його правових наслідків.

Представник КП ЯМР «Бюро технічної інвентаризації» у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Сторони або їх представники не заявили у суді, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто, тому не вирішувалося питання про їх допит як свідків згідно зі ст. 184 ЦПК України.

Вислухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини справи та дослідивши відповідні докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви з таких підстав.

28 травня 2010 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 був укладений договір довічного утримання, згідно умов якого ОСОБА_7 передала у власність ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1, АРК, а ОСОБА_6 зобов’язалася забезпечувати ОСОБА_7  утриманням та доглядом довічно.

31 травня 2010 року вчинена державна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1, АРК, що посвідчується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 26266459.

Як убачається з довідки Ялтинської міської лікарні № 372 про причину смерті, 12 серпня 2010 року ОСОБА_7 померла, отже, у відповідністю з ч. 2 статті 755 ЦК України, зазначений договір на час вирішення справи є припиненим.

Наполягаючи, що правочин був вчинений ОСОБА_7 без наміру створення правових наслідків, і водночас посилаючись на невиконання ОСОБА_6 умов договору щодо надання утримання та догляду, позивач ОСОБА_3, який обґрунтовує своє право на позов існуванням перед ним зобов’язання ОСОБА_7 за договором позики, просить суд визнати зазначений договір довічного утримання недійсним як фіктивний.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином.  

Ознака укладення правочину без наміру створити юридичні наслідки може бути притаманна діям однієї або обох сторін правочину, однак  фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру створити цивільно-правові наслідки. Якщо ж одна сторона діяла без наміру створити юридичні наслідки, а інша сторона такий намір мала, правочин не може бути визнаний недійсним.

Крім того, суд окремо відзначає, що укладення правочину з метою приховати майно від конфіскації або від звернення на нього стягнення за зобов’язаннями власника є підставою для застосування ст. 234 ЦК України лише за умови, що буде доведено вчинення правочину саме без наміру створення правових наслідків.  Якщо ж це не буде доведено, сама по собі мета уникнути конфіскації чи звернення стягнення на майно не є достатньою підставою для визнання правочину недійсним як фіктивного.

Позивач жодним чином не обґрунтував те, що друга сторона договору довічного утримання ОСОБА_6 діяла без наміру створення юридичних наслідків за договором, і взагалі не надав жодного доказу на підтвердження вчинення правочину без наміру створення юридичних наслідків.

По суті позов ґрунтується лише на припущеннях щодо відсутності наміру ОСОБА_7 на створення правових наслідків, які обумовлювались договором довічного утримання.

Само по собі обґрунтування недійсності правочину неналежним виконанням його умов (п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦК України) взагалі виключає пред’явлення позову з підстав фіктивності, адже, беручи до уваги правової відмінності правової природи категорій недійсності правочину та припинення зобов’язання, у такому разі сам позивач визнає наявність наміру ОСОБА_6 на створення цивільно-правових наслідків за договором.

Дійшовши таких висновків, суд також не убачає підстав для скасування державної реєстрації договору довічного утримання, вчиненої у відповідністю зі ст. ст. 210, 640 ЦК України, оскільки така вимога є зайвою та з правової точки зору хибною.

Таким чином, розглянувши цивільну справу в присутності позивача та представника відповідача, повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.

Судові витрати суд розподіляє відповідно до вимог статті 88 ЦПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 234, 755 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 3, 10, 11, 14, 15, 60, 61, 158 ч. 1, 179, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_6 і Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації», - про визнання недійсним договору довічного утримання та скасування акту державної реєстрації договору – відмовити.

Заходи забезпечення позову, вжиті згідно Ухвали судді Ялтинського міського суду АРК від 26 листопада 2010 року, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_6 – скасувати.

Копію рішення після набрання ним законної сили направити до Першої Ялтинської державної нотаріальної контори для виконання в частині скасування заходів забезпечення позову.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави суму недоплаченого судового збору в розмірі одна тисяча двісті сорок дві гривні п’ятдесят копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                        Т.І. Савранська