УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Адаменко О.Г.
Суддів: Руснак А.П.
Кірюхіної М.А.
При секретарі: Савенко М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Ялтинської міської ради до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_7, про звільнення земельної ділянки шляхом знесення самочинної будівлі, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 2 грудня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
25 серпня 2010 року Ялтинська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 і ОСОБА_6, в якому просить зобов’язати їх знести за власний рахунок самочинно збудовані триповерхову будівлю літер «А», сарай літер «Б», навіс літер «В», розташовані за адресою АДРЕСА_1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_5 і ОСОБА_6 здійснили самочинне будівництво на самовільно зайнятій земельній ділянці, яка знаходиться у власності Ялтинської міської ради.
Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 2 грудня 2010 року позов Ялтинської міської ради задоволено. Зобов’язано ОСОБА_5 і ОСОБА_6 знести самочинно зведені триповерхову будівлю літер «А», сарай літер «Б», навіс літер «В», розташовані за адресою: АДРЕСА_1. У разі невиконання ОСОБА_5 і ОСОБА_6 протягом строку, наданого на добровільне виконання рішення суду, знести самовільно зведені будівлі з подальшим стягненням витрат на знесення з ОСОБА_5 і ОСОБА_6 Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на користь держави судові витрати в сумі 45,50 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 і ОСОБА_6 просять рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи.
Зокрема, зазначають, що суд не врахував, що дозвіл на реконструкцію сараю, на місці якого здійснено будівництво, надавався ОСОБА_8 Земельна ділянка, на якій здійснено будівництво, є прибудинковою територією багатоквартирного будинку, в одній з квартир якого вони проживають. На даний час вони вживають заходи для приватизації земельної ділянки, на якій здійснено будівництво, отже в майбутньому можливо визнання за ними права власності на це будівництво на підставі частини 3 ст. 376 ЦК України. Для здійснення реєстрації за ними самочинної будівлі ними вже подані необхідні документи на розгляд міжвідомчої комісії виконкому Ялтинської міської ради.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення третьої особи, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги Ялтинської міської, суд керувався ст. 376 ЦК України і виходив з того, що відповідачі самочинно збудували триповерхову будівлю літер «А», сарай літер «Б», навіс літер «В» на земельній ділянці, яка знаходиться у власності Ялтинської міської ради, і остання заперечує проти визнання за ними права власності на це нерухоме майно.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Частиною 1 ст. 376 ЦК України встановлено, що ж итловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Згідно з частиною 4 цієї статті якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Під час розгляду справи суд першої інстанції встановив, що відповідачі, будучи власниками квартири АДРЕСА_2, на місці розташованого на прибудинковій території сараю літер «Т» без належного дозволу і належно затвердженого проекту здійснили будівництво триповерхової будівлі літер «А», сараю літер «Б» площею 7,5 кв.м., навісу літер «В» площею 5 кв.м., перевищивши при цьому межі раніше існуючої будівлі і зайнявши земельну ділянку площею 388 кв.м.
Постановою Інспекції ДАБК в АР Крим від 7 червня 2010 року ОСОБА_5 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 97 КпАП України за порушення ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій», яке полягає у здійсненні без дозволу Інспекції ДАБК будівельних робіт при реконструкції сараю літер «Т» по АДРЕСА_3, із збільшенням площі та кількості поверхів.
Ялтинським БТІ на замовлення ОСОБА_5 було виготовлено технічний паспорт на самочинні будівлі із зазначенням окремої адреси: АДРЕСА_1.
Оскільки земельна ділянка, на якій здійснено будівництво, належить Ялтинській міській раді і відповідачам для здійснення будівництва в установленому порядку не надавалась, суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги Ялтинської міської ради про знесення самочинних будівель.
Наявність у відповідачів дозволу начальника «РЕО №3» на реконструкцію сараю літер «Т» в межах існуючих розмірів, а також згоди на це мешканців будинку АДРЕСА_3, не звільняє їх від обов’язку вести будівництво за проектом, отримати дозвіл ДАБК і оформити право користування земельною ділянкою для здійснення будівництва.
Посилання відповідачів на положення частини 3 ст. 376 ЦК України є безпідставними, оскільки власник земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, заперечує проти надання її відповідачам під зведене нерухоме майно.
Інші доводи апеляційної скарги також є неспроможними, не спростовують висновків суду і не дають підстав для скасування рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 і ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 2 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді: