Справа № 1-358/11

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2011 року                                                                                 м.Рівне

Рівненський міський суд

головуючий суддя - Діонісьєва Н.М.  

при секретарі -  Скобух А. С.

з участю прокурора -  Карпюк І.М.

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в м. Рівне кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Рівне, українця, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою АДРЕСА_1, раніше судимого, останній раз 28 вересня 2010 року Рівненським міським судом за ч.1 ст.309, ч.2 ст.186 КК України із застосуванням ч.2 ст.70 КК України , ст.70 КК України  до чотирьох років шести місяців позбавлення волі ,

за ч.2 ст.185 , ч.2 ст.186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

04.07.2009, приблизно о 12 годині, ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, перебуваючи на продовольчому ринку, що знаходиться на вул. Пересопницькій в м. Рівне, шляхом вільного доступу, викрав гаманець , який належав ОСОБА_2, вартістю 150 гривень , в якому знаходились гроші в сумі 1300 гривень, чим спричинив останній майнову шкоду на суму 1450 гривень.

Крім цього,  15.10.2009, об 11 годині, ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, перебуваючи поблизу взуттєвої майстерні, що знаходиться на вул. Фабричній в м. Рівне, шляхом вільного доступу, викрав жіночу сумочку, яка належала ОСОБА_3, в якій знаходились  гаманець вартістю 100 гривень, гроші в сумі 200 гривень та годинник з шкіряним ремінцем вартістю 150 гривень, чим спричинив останній майнову шкоду на суму 450 гривень.

Крім цього, органом досудового слідства підсудний ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він 14.10.2009, приблизно опівночі,  перебуваючи в дворі, біля магазину "Мальва" в м. Рівне, діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, застосував до ОСОБА_4 насильство, що не є небезпечним для життя та здоров'я останнього, відкрито викрав у нього мобільний телефон марки "Нокіа -6303" вартістю 1449,23 гривень та гроші в сумі 1800 гривень, чим спричинив останньому матеріальної шкоди на суму 3249,23 гривень.

В судовому засіданні підсудний свою вину у інкримінованих йому злочинах не визнав та показав, що потерпілих бачить вперше, пограбування ОСОБА_4 він не скоював, у крадіжках майна потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 також не винний. Явки з повинною писав, так як  на нього чинився тиск з боку працівників міліції, які відбирали ці явки. З приводу неправомірних дій працівників міліції він зі скаргами в прокуратуру не звертався. Викрадені речі у нього працівниками міліції не вилучались, а відтак ніяких доказів його причетності до вказаних злочинів немає. Цивільні позови, пред"явлені потерпілими  ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не визнає.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 показала, що 15 жовтня 2009 року, об 11 годині, вона прогулючись із маленькою дитиною, яка була у колясці, зайшла до майстерні по ремонту взуття , коляску вона залишила біля входу на вулиці. На ручку коляски вона повісила свою сумочку, в якій знаходились гаманець з грошима, наручний годинник, банківська карточка її чоловіка. Перебуваючи в приміщенні майстерні, вона помітила підсудного, який запитав у майстра, коли той звільниться і пішов до виходу. Він проходив поруч із коляскою, на якій висіла її сумочка, але вона не помітила, що сумочка зникла, поки якийсь чоловік років  шестидесяти п"яти не сказав їй, щоб вона звернула увагу, чи не пропала в неї сумка. Тоді вона помітила, що сумки дійсно немає. Я побігла в напрямку, на який вказав чоловік, що туди побіг хлопець із моєю сумкою. Неподалія біля котельні вона знайшла сумку, всередині якої була банківська карточка її чоловіка. Із сумочки зник гаманець вартістю 100 гривень з грошима в сумі 200 гривень та наручний годинник вартістю 150 гривень.  Крім підсудного, до майстерні ніхто не заходив. Вона впевнена, що крадіжку скоїв саме він, так як добре запам"ятала його обличчя.

Заявлений нею цивільний позов на суму 450 гривень підтримала та просить стягнути ці кошти на її користь з підсудного.

Потерпіла ОСОБА_2 показала, що 04 липня 2009 року, близько 12 години, вона приїхала на продовольчий ринок в м.Рівне. Вона купила необхідні речі, і невдовзі, перебуваючи в магазині з продажу біжутерії, виявила, що з її сумочки зник гаманець, в якому були гроші в сумі 1375 гривень. Продавець, яка стояла за прилавком, сказала їй, що бачила двох жінок підозрілої зовнішності, які могли вкрасти у неї гаманця. Сама вона тих жінок не бачила. Коли саме в неї зник гаманець, точно сказати не може. Стверджувати, що крадіжку здійснив підсудний вона не може, так як не бачила, хто це зробив.

Цивільний позов, пред"явлений нею на суму 1375 гривень  підтримала повністю.

Потерпілий ОСОБА_4 показав, що приблизно о 21 годині, поблизу магазину "Мальва", що знаходиться у м.Рівне по вул.Кн.Романа,  на нього напало троє чоловіків, самий високий з них збив його з ніг та викрав курточку, знявши її з нього.  В курточці був мобільний телефон марки "Нокіа -6303" гроші в сумі 1800 гривень, паспорт, водійські права, банківські пластикові картки.

Свою курточку разом із паспортом, водійськими правами, банківськими пластиковими картками він через деякий час знайшов на стадіоні школи № 22. Телефон та гроші було викрадено.

Також повідомив, що підсудного ОСОБА_1 вперше побачив в суді, раніше ніколи з ним не зустрічався. Серед тих осіб, з якими у нього виник конфлікт, підсудного не було. Також повідомив , що такі слідчі дії, як  очна ставка і впізнання на досудовому слідстві з його участю не проводились. Також пояснив, що і в заяві про злочин і в своїх поясненнях він чітко вказував, що осіб було троє, пізніше при допиті його слідчим, він  казав, що конфлікт виник з однією особою, так як удар йому нанесла та пограбувала його одна особа, тому слідчий не зрозумів та в протокол не записав, що взагалі їх було троє . Конкретно на ОСОБА_1 він слідчому не вказував. Чоловік, який здійснив на нього напад був на багато вищий за підсудного. Крім того, він був із друзями, а не сам.

Заслухавши підсудного , потерпілих,  дослідивши обставини справи та докази , суд приходить до висновку, що вина підсудного  у скоєнні крадіжок майна потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повністю доведена зібраними по справі доказами, а його дії  вірно кваліфіковані органом досудового слідства за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) , вчинена повторно.

Зокрема вина підсудного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України підтверджується протоколом відтворення обстановки та обставин події від 15 липня 2010 року (а.с.53-54), а також доданою до нього фототаблицею (а.с.57-66), а саме: підсудний на фото №7 (а.с.58) вказує на місце, де стояла коляска потерпілої ОСОБА_3, на фото № 8 (а.с.58) показує напрямок свого руху після крадіжки сумочки потерпілої ОСОБА_3, на фото № 9 (а.с.59) ОСОБА_1 вказує місце біля котельні, де оглянув сумочку, викрадену у потерпілої  ОСОБА_3, що повністю співпадає з обставинами справи та показами в судовому засіданні самої потерпілої ОСОБА_3, а також на фото № 8 (а.с.60) ОСОБА_1 вказує на місце на продовольчому ринку, де стояла потерпіла ОСОБА_2 в той момент, коли він викрав гаманець з її сумки, що також співпадає з даними, які містяться в матеріалах справи, його покази є чіткими та послідовними. Дані докази у сукупності із протоколом явки з повинною ОСОБА_1 від 26 березня 2010 року, в якому він повністю визнав свою вину у крадіжці майна потерпілої ОСОБА_2 , та протоколом явки з повинною ОСОБА_1 від  26 березня 2010 року, в якому він повністю визнав свою вину у крадіжці майна потерпілої  ОСОБА_3 повністю підтверджують вину підсудного у скоєнні крадіжок майна потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також дають підстави суду вважати, що не визнання ОСОБА_1 під час судового розгляду своєї вини у вчиненні вказаних злочинів є ніщо інше, як намаганням останнього уникнути відповідальності за скоєне.

Судом не береться до уваги посилання підсудного на те, що він писав явки з повинною під тиском працівників міліції, оскільки допитаний під час судового слідства в якості свідка оперуповноважений  ВКР Рівненського МВ УМВС України у Рівненській області лейтенант міліції ОСОБА_5 показав, що він відбирав явки з повинною у ОСОБА_1 у службовому кабінеті, ніякого тиску на нього не чинив, підсудний давав пояснення добровільно.

Як встановлено в судовому засіданні, підсудний під час проведення досудового слідства зі скаргами на застосування до нього незаконних методів проведення слідства нікуди не звертався.

Крім того, свідок ОСОБА_5 при дачі показань був попереджений про кримінальну відповідальність, підстав для сумніву в достовірності його показань у суду не має.

Що стосується обвинувачення підсудного ОСОБА_1 в тому, що він 14.10.2009, приблизно опівночі,  біля магазину "Мальва" в м. Рівне, застосував до ОСОБА_4 насильство, що не є небезпечним для життя та здоров'я останнього та  відкрито викрав у нього мобільний телефон марки "Нокіа -6303" та гроші в сумі 1800 гривень та кваліфікації цих дій підсудного ОСОБА_1 за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж) , поєднане із насильством, що не є небезпечним для життя та здоров"я потерпілого, вчине повторно,  суд, дослідивши, проаналізувавши та оцінивши докази, що були зібрані на досудовому слідстві, прийшов до висновку про недоведеність участі ОСОБА_1 у вчиненні даного злочину.

В судовому засіданні ОСОБА_1 винним себе у пограбуванні потерпілого ОСОБА_4 не визнав.

Орган досудового слідства та прокурор вважають, що не дивлячись на те, що підсудний повністю не визнає своєї вини у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст.186 КК України, його вина повністю доводиться сукупністю зібраних по справі доказів, а саме показаннями потерпілого ОСОБА_4 та протоколами слідчих дій.

Разом з тим, суд вважає, що зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення підсудного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, а тому не можуть бути покладені в основу обвинувального висновку .

Так, потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні чітко зазначив, що у нього виник конфлікт, в ході якого його пограбували, із трьома особами, серед яких підсудного ОСОБА_1 не було.  Викрадену у нього куртку із документами він знайшов на стадіоні школи № 22 .

Стадіон школи № 22 в м.Рівне також вказаний, як місце, де потерпілий ОСОБА_4 знайшов викрадену у нього курточку, і в постанові слідчого від 05.08.2010 року про відмову  в порушенні кримінальної справи за фактом відкритого викрадення курточки та документів належних ОСОБА_4 (а.с.6)

Натомість, підсудний під час відтворення обстановки та обставин події , яке проводилось 15 липня 2010 року вказує, що після того, як він пограбував ОСОБА_4 , він дійшов до будинку № 9 , що на вулиці О.Дундича в м.Рівне та зайшошв у один з під"їздів, де на останньому поверсі оглянув викрадені речі та залишив біля труби сміттєпроводу курточку потерпілого, що відображено у протоколі вказаної слідчої дії (а.с.53-54) та фото №4 (а.с.57). Ці дані суперечать  дійсним обставинам справи та дають суду підстави вважати, що підсудний дійсно оговорив себе.

Що стосується протоколу явки з повинною підсудного ОСОБА_1 (а.с.9), в якому він розповідає про обставини пограбування потерпілого ОСОБА_4, то він  плутається в часі скоєння даного злочину, вказуючи  час скоєння пограбування 00 годин 00 хвилин, а не 21 годину , як вказує потерпілий ОСОБА_4 та як встановлено органом досудового слідства. Крім того, відповідно до діючого кримінально-процесуального законодавства протокол явки з повинною сам по собі не може бути доказом вини особи у вчиненні злочину.

Таким чином, суд не може прийняти вказані докази, як докази вчинення підсудним ОСОБА_1 грабежу відносно потерпілого ОСОБА_4, на які посилається сторона обвинувачення.

Відповідно до вимог ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви , щодо ддоведеності вини особи, тлумачаться на її користь.

Згідно роз"яснень, даних в п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 року "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ" , недопустимим є обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов"язаний постановити виправдальний вирок, а не повернути справу на додаткове розслідування.

Оцінюючи досліджені по справі докази з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності, суд вважає, що вони не обгрунтовують і не доводять пред"явленого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, а саме відкритого викрадення чужого майна (грабежі) , поєднаному із застосуванням  насильства, що не є небезпечним для життя та здоров"я потерпілого, вчиненому повторно.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 за ч.2 ст.186 КК україни підлягає виправданню за недоведеністю його участі у вчиненні даного злочину. Суд вважає, що зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення підсудного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, а сумніви щодо доведеності обвинувачення усунути неможливо, а тому суд тлумачить їх на користь підсудного.

При призначенні покарання підсудному за ч.2 ст.185 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є  злочином середньої тяжкості, особу підсудного  та обставини, що пом”якшують та обтяжують покарання.

Так, підсудний  раніше неодноразово судимий (вимога про судимість- а.с.91);  на обліку у лікаря психіатра не перебуває (довідка –а.с.93); перебуває на обліку у лікаря-нарколога з приводу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання опіоїдів ( довідка – а.с.94).

Обставин, що пом"якшують чи  обтяжують покарання підсудного  судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладені обставини, думку потерпілих ,  суд вважає,  що виправлення та перевиховання підсудного не  можливе без ізоляції його від суспільства.

Оскільки винними діями підсудного ОСОБА_1 заподіяно майнову шкоду потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_2  , цивільні позови пред"явлені ними підлягають  задоволенню. А саме, з підсудного ОСОБА_1 слід стягнути на користь потерпілої ОСОБА_3 450 грн. матеріальної шкоди, а на користь потерпілої ОСОБА_2  1 375 гривень матеріальної шкоди.

Речові докази по справі відсутні.

Керуючись  ст.ст. 321, 324, 328-339 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 в пред"явленому обвинуваченні за ч.2 ст.186 КК України визнати невинним і  виправдати за недоведеністю його вини у вчиненні вказаного злочину,

визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України остаточну міру покарання ОСОБА_1  обрати, враховуючи  вирок Рівненського міського суду від 28 вересня 2010 року,  шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у вигляді чотирьох років шести місяців позбавлення волі, з поміщенням його до кримінально виконавчої установи.

В строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зарахувати покарання частково відбуте за вироком Рівненського міського суду від 28 вересня 2010 року.

Цивільні позови , заявлені потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_2  задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 450 (чотириста п"ятдесят)  грн. матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 375 (одну тисячу триста сімдесят п"ять)  гривень матеріальної шкоди

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню - у вигляді взяття під варту.

Строк відбуття покарання засудженому по справі рахувати з 09 січня 2010 року.

На вирок може бути подано апеляцію до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд протягом 15 діб.

Суддя  Рівненського міського суду:                                   Діонісьєва Н.М.