Справа №  2-89/11

ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

Іменем     України

29 березня 2011 року                                                                                 м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Гусєвої Н.Д.,

при секретарі Максимчук О.І.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Арцизі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних позовних вимог –ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з зазначеною позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на те, що 25 лютого 2005 року, приблизно о 19 годині 30 хвилин, на 63 кілометрі + 450 метрів автодороги Одеса-Рені, водій автомобіля КАМаЗ-54112, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3, керуючи вказаним автомобілем, рухаючись в напрямку м.Одеса, в порушення Правил дорожнього руху України, не слідкував за дорожньою обстановкою і відповідно не реагував на її зміну, в наслідок чого здійснив зіткнення на автобус Ікарус-255, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який стояв на правій обочині та який належить позивачу на праві власності. В наслідок ДТП автобус позивача отримав значні ушкодження, а йому завдано матеріальної шкоди в розмірі 15 116 гривень, які він просить стягнути з відповідача, який є власником автомобіля КАМаЗ-54112, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким під час скоєння ДТП керував ОСОБА_3, що є третьою особою по справі.

Ухвалою суду від 12 жовтня 2010 року у зв’язку зі смертю первісного позивача до участі у справі в якості правонаступника позивача залучено ОСОБА_1.

У судове засідання позивачка не з’явилася, але подала до суду заяву, в якій просила суд про розгляд справи в її відсутність, що відповідає положенням ч. 2 ст. 158 ЦПК України, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити. Також позивачка в заяві зазначила, що в разі неприбуття в судове засідання відповідача, згодна на прийняття заочного рішення у справі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про дату час та місце судового засідання у справі двічі повідомлявся належним чином, однак до суду не з’являвся, клопотання про розгляд справи у його відсутності не подавав, про причини неявки також не повідомляв. Так, у відповідності до ч. 5 ст. 74 ЦПК України судом надсилалися судові повістки про виклик відповідача до суду на 22 лютого 2011 року та на 29 березня 2011 року, за адресою його місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, однак, відповідно до повернутих поштових повідомлень, вони повернуті до суду у зв’язку зі спливом терміну зберігання, тому суд вважає, що оскільки відповідач не з’явився за отриманням рекомендованого листа із повідомленням, направленого судом, до поштового відділення то він за цією адресою не проживає, але відповідно до ч. 5 с. 74 ЦПК України в цьому випадку вважається, що судовий виклик вручений йому належним чином.

Третя особа, яка бере участь у справі на стороні відповідача –ОСОБА_2 в судове засідання також не з’явився, про дату час та місце судового засідання у справі двічі повідомлявся належним чином, однак до суду не з’являвся, клопотання про розгляд справи у його відсутності не подавав, про причини неявки також не повідомляв. Так, у відповідності до ч. 5 ст. 74 ЦПК України судом надсилалися судові повістки про виклик третьої особи до суду на 22 лютого 2011 року та на 29 березня 2011 року, за адресою його місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, однак, відповідно до повернутих поштових повідомлень, він за цією адресою не проживає, але відповідно до ч. 5 с. 74 ЦПК України в цьому випадку вважається, що судовий виклик вручений йому належним чином.

Враховуючи вказані факти, згоду позивачки, що викладена у її письмовій заяві, суд вважає за можливе у відповідності до ч.4 ст.169 ЦПК України ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

У зв’язку з неявкою сторін в судове засідання, судом, у відповідності до ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.224 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши в сукупності письмові докази, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із цивільного законодавства, пов'язані з обов’язком власника джерела підвищеної безпеки відшкодувати завдану потерпілому шкоду, тому, при вирішенні спору між сторонами, слід керуватися Цивільним Кодексом України.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

Так, згідно постанови про закриття провадження у справі від 17 січня 2006 року, 25 лютого 2005 року, приблизно о 19 годині 30 хвилин на 63 кілометрі +450 метрів автодороги Одеса-Рені, автомобіль марки «КАМаЗ-54112», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, рухаючись в напрямку м.Одеса, здійснив наїзд на автобус марки «Ікарус-255», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який стояв на узбіччі, в результаті чого загинув ОСОБА_4 Кримінальну справу закрито на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України, у зв’язку з тим, що ОСОБА_3 не мав технічної можливості уникнути наїзду на автобус (а.с.5), про що було повідомлено ОСОБА_5 (а.с.4). Згідно повідомлення слідчого управління, адресованого ОСОБА_5 від 25.12.2005 року про хід розслідування кримінальної справи він буде повідомлений додатково, слідчим, в провадженні якого перебуває кримінальна справа (а.с.7). Як видно з листа слідчого, адресованого начальнику ВДАІ Білгород-Дністровського РВ, ОСОБА_5 видано автобус марки «Ікарус-255», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який перебував на арештмайданчику та дозволено його подальший ремонт та експлуатація (а.с.7). Позов ОСОБА_5 долучений до матеріалів кримінальної справи №1420050097, що підтверджується листом слідчого (а.с.8).

Згідно результатів пошуку інформаційної системи ДАІ власником транспортного засобу КАМаЗ-54112, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_2 –відповідач у справі (а.с.10-11). Довідкою, виданою слідчим СВ Білгород-Дністровського РВ УМВС України в Одеській області від 13 квітня 2005 року підтверджується факт, що автобус «Ікарус-255», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_5 зазнав механічних пошкоджень в результаті ДТП, яка сталася 25 лютого 2005 року на 63 кілометрі + 450 метрів автодороги Одеса-Рені (а.с.12). Згідно висновку автотоварознавчої експертизи №3839 від 15 червня 2006 року матеріальна шкода, завдана власнику транспортного засобу «Ікарус-255», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 15 116,92 грн. (а.с.13-20).

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.46, 47, 54). Його спадкоємицею за законом є його дружина –ОСОБА_1 (а.с.55), в тому числі нею було успадковане майно у вигляді транспортного засобу «Ікарус-255», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с.60).

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку. Отже для відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки за правилами ч.2 ст.1187 ЦК України наявність умислу або вини не є обов’язковою умовою. У відповідності до абз. 2 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Отже для відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки за правилами ч.2 ст.1187 ЦК України наявність умислу або вини не є обов’язковою умовою.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3, що є відповідачем у наявній справі, 25 лютого 2005 року, приблизно о 19 годині 30 хвилин на 63 кілометрі +450 метрів автодороги Одеса-Рені, керуючи автомобілем марки «КАМаЗ-54112», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись в напрямку м.Одеса, здійснив наїзд на автобус марки «Ікарус-255», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який стояв на узбіччі, в результаті чого загинув ОСОБА_4, і крім того автобус «Ікарус-255», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_5 зазнав механічних пошкоджень. Завдана власнику транспортного засобу «Ікарус-255», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 15 116,92 грн., що підтверджено висновку авто-товарознавчої експертизи №3839 від 15 червня 2006 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем доведений той факт, що матеріальна шкода, яка полягає в необхідності проведення відновлювальних робіт по ремонту автобуса, яке коштує 15 116 гривень 92 копійки, має відшкодовуватися саме відповідачем, який є власником джерела підвищеної небезпеки. В зв’язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути завдану матеріальну шкоду в розмірі 15 116 гривень 92 копійки розмір завданої матеріальної шкоди, згідно висновку авто-товарознавчої експертизи №3839 від 15 червня 2006 року.

На підставі вищезазначеного, суд, оцінивши в сукупності всі добуті в судовому засіданні докази, вважає необхідним задовольнити позов повністю.

У зв’язку з задоволенням позову, в силу ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати: судовий збір в розмірі 151,17 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

На підставі ст.ст.1166, 1187 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 15, 30, 57-60, 64, 88, 158, 208, 209, 212-215, 224-226, 228, 233 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, який зареєстрований в АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду у розмірі 15 116 (п'ятнадцять тисяч сто шістнадцять) гривень 92 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2, який зареєстрований в АДРЕСА_1 судові витрати: судовий збір в дохід держави в розмірі 151 (сто п’ятдесят одної) гривні 17 копійок, та користь Територіального управління державної судової адміністрації України в Одеській області витрати на оплату за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.   

Суддя

Арцизького районного суду                                        Гусєва Н.Д.