Справа № 2-а-465/11

ПОСТАНОВА

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         14.03.2011 року   суддя Слов`яносербського районного суду в Луганській області Призенко Д.О. розглянувши|розгледівши| у скороченому провадженні адміністративну справу|річ| за адміністративним позовом  ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в  Слов`яносербському районі   Луганської області про визнання дій щодо відмови підвищення та сплати пенсії як дитині війни неправомірними,-

ВСТАНОВИВ:

17 лютого 2011 року позивачка  звернулася з адміністративним позовом до відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі  Луганської області,  посилаючись на ту обставину, що вона має правовий статус дитини війни. Відповідно до ст.. 6  Закону України „ Про соціальний захист  дітей війни” дітям війни розмір пенсії або щомісячне  довічне грошове   утримання чи державна соціальна  допомога, що виплачується  замість пенсії, підвищується на  30%  мінімальної пенсії за віком. Відповідачем підвищення до пенсії в  2010 році виплачувалося не в повному розмірі. На звернення до відповідача про перерахунок пенсії позивачка отримала письмову відмову. Позивачка вважає дії відповідача незаконними, просить визнати відмову відповідача в нарахуванні і виплаті підвищення до пенсії, як дитині війни, неправомірною, зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату їй доплати до пенсії у вигляді підвищення її на 30% мінімальної пенсії за віком, за період з  16.08.2010 року по 16.02.2011 року.

З урахуванням пункту 2 частини першої статті 183-2 КАС України у справах цієї категорії застосовується скорочене провадження.

Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в  Слов`яносербському районі -  направив до суду  заяву про розгляд справи за  його відсутності, та надав  заперечення  на адміністративний позов,  з позовом не згоден. Вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст.. 6  Закону України „ Про соціальний захист  дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне  довічне грошове   утримання чи державна соціальна  допомога, що виплачується  замість пенсії, підвищується на  30%  мінімальної пенсії за віком. Вважає, що дана норма  закону не передбачає яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному  порядку здійснюється  призначення і виплата підвищення пенсії.  До того ж  ст.. 7 ЗУ „ Про соціальний захист   дітей війни”, передбачено, що   фінансове  забезпечення  державних соціальних  гарантій, передбачених   цим Законом, здійснюється за рахунок  коштів Державного бюджету України, який приймається  Верховною Радою України. Але Пенсійний фонд має свій бюджет, яким передбачені витрати, пов`язані з виплатою пенсій та інших державних соціальних виплат найменш забезпеченим верствам населення, який затверджується не Верховною Радою України, а Кабінетом Міністрів України.  У 2010 році  бюджет  Пенсійного фонду України не містив положень  щодо виплати  підвищення до пенсії „дітям війни” в розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком,  і виділення  коштів  на фінансування  таких виплат у бюджети Пенсійного Фонду  України на 2010 рік не було передбачено. Крім того, законодавством України не передбачено поняття „мінімальна пенсія за віком” для розрахункової величини підвищення пенсії згідно ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Визначення мінімальної пенсії за віком надано лише ст.. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. При цьому ч.3 цієї статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом. 28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №530  „Деякі  питання соціального захисту окремих категорій громадян”, відповідно до п.8 якої встановлено, що дітям війни  до пенсії виплачується надбавка з 1 жовтня 2008 року –в сумі 49,80 грн., відповідно до якої виплачується надбавка позивачці. Позивачка звернулася до суду з позовом з пропуском  строку звернення до суду.

Просять відмовити позивачу в позові.  

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності зі ст.71 КАС України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на яких ґрунтується її  вимоги та заперечення, а в адміністративний справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

                           Судом встановлено, що позивачка має правовий статус дитини війни, що підтверджується  посвідченням Управління праці та соціального захисту населення.

                            Вона звернулася до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області з заявою про перерахунок доплати доотримуваної нею пенсії за віком, як дитині війни, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, але відповідачем було повністю відмовлено позивачці в перерахунку та виплаті доплати до пенсії, як дитині війни, оскільки положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення»застосовуються виключно для визначення розміру пенсій, призначених за цим законом,  в 2010 році позивачці виплачувалося підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №530  „Деякі  питання соціального захисту окремих категорій громадян”, в сумі 49,80 грн..

Суд вважає, що така відмова частково не відповідає вимогам закону.

                  Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, який  набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни розмір пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

                    Згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

                      Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, зокрема, після внесення змін до ст.. 6 цього Закону передбачалося, що дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання та державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

       Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” визнані такими, що не відповідають Конституції України і тим самим відновлено дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.                      

                      Законом України „Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” від 20.10.2009 року встановлено прожитковий  мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1  квітня 2010 року –706 грн., з 1 липня 2010 року –709 грн., з 1жовтня 2010 року –723 грн., з 1 грудня 2010 року –734 грн..

За таких обставин відповідач мав виплачувати позивачці надбавку до пенсії, як дитині війни в розмірі  30% вищезазначених сум прожиткового мінімуму.

                              Фактично ж виплата здійснювалася в розмірі 49,80 грн.

Відповідно до ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи  встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом 17 лютого 2011 року, тому її вимоги підлягають задоволенню в межах шестимісячного строку, тобто за період з 17.08.2010 року по 16.02.2011 року, з урахуванням виплачених сум.

                        Враховуючи вищевикладене, суд вважає неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Слов’яносербському районі  Луганської області в нарахуванні та виплаті позивачці підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, з розрахунку 30% мінімальної пенсії за віком з а  період з 17.08.2010 року по 16.02.2011 року та вважає, що необхідно зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в  Слов’яносербському районі Луганської області здійснити виплату позивачці підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 17.08.2010 року по 16.02.2011 року з урахуванням виплачених сум..

                      Суд вважає, що  позиція    Управління  Пенсійного Фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області щодо виплати  позивачці  підвищення  до пенсії  як дитині війни,  є неправомірною, оскільки   ґрунтується  виключно на постанові Кабінету Міністрів України, а   закон має  вищу  юридичну  силу. Закон України «Про соціальний захист дітей війни»встановлює більші соціальні гарантії для позивачки, тому відповідно  до вимог ст. 92 Конституції України, суд не приймає до уваги розмір підвищення до пенсії, встановлений Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року.

Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України (№ 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005), який неодноразово розглядає проблеми, пов’язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

                       Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу  адміністративного судочинства України, у разі не відповідності  нормативно-правового  акта Конституції  України, закони України, міжнародному  договору, згода на обов'язковість  якого надана Верховною  Радою України, або іншому  правовому акту  суд застосовує  правовий  акт, що  має вищу  юридичну силу.  

                                   Керуючись ст..6 Закону України „ Про соціальний захист  дітей війни”, ст. ст. 2, 17, 18, 158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

                                Позов  ОСОБА_2 задовольнити частково.

               Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі  Луганської області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 17.08.2010 року по 16.02.2011 року.

                    Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в  Слов’яносербському районі Луганської області здійснити виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 17.08.2010 року по 16.02.2011 року з урахуванням виплачених сум.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного  суду через Слов`яносербський районний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів. Строк для подання апеляційної скарги обчислюється з моменту отримання копії постанови.  Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя                                                                                                         Призенко Д.О.