Справа № 2 а –863/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

28 січня 2011 року суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Бібік М.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС БДПС ВДАІ м. Дніпропетровська прапорщика міліції Тригуба Віталія Миколайовича, Дніпропетровського міського управління УМВС України в Дніпропетровській області про скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,      

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що постановою серії АА №638530 від 14 жовтня 2010 року по справі про адміністративне правопорушення його було притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі чотириста тридцять гривень, за те що він, керуючи автомобілем «BMW», державний номерний знак НОМЕР_1, здійснив поворот праворуч з вул. Леніна на пр-т К.Маркса у м. Дніпропетровську не надавши переваги в русі пішоходам, які переходили проїжджу частину на яку він повертав. Однак, позивач вважає, що ця постанова винесена з порушеннями вимог діючого законодавства, у зв’язку з чим просить її скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.                 

Позивач у судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Відповідно до вказаної заяви, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідачів в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До суду надіслав заяву, в якій просить розглянути справу без його участі та зазначив, що вважає складений адміністративний матеріал законним та правомірним, з позовом не згоден й просить врахувати строки оскарження постанови.

Суд розглядає справу, у відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що оскаржуваною постановою від 14 жовтня 2010 року, яка була винесена  інспектором ДПС БДПС ВДАІ  з обслуговування м. Дніпропетровська прапорщиком міліції Тригубом В.М. на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії АЕ1 № 243365 від 14 жовтня 2010 року, ОСОБА_1, був  притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, у зв’язку з тим, що він здійснив поворот праворуч з вул. Леніна на пр-т К.Маркса у м. Дніпропетровську не надавши переваги в русі пішоходам, які переходили проїжджу частину на яку він повертав. (а.с. а.с. 7, 10).

Вказані вище спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

В силу ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Ухвалою суду від 13 грудня 2010 року позивачу був поновлений строк звернення до суду за адміністративним позовом до інспектора ДПС БДПС ВДАІ м. Дніпропетровська старшого сержанта міліції Тригуба Віталія Миколайовича, Дніпропетровського міського управління УМВС України в Дніпропетровській області про скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 р. № 2 постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.

В силу ст. ст. 245, 280 КУпАП посадова особа, уповноважена розглядати адміністративну справу при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язана з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи з метою всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь –які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його скоєнні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото –і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото –і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, ненадання переваги в русі маршрутним транспортним засобам, порушення правил обгону і зустрічного роз’їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв’язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Відповідно до п. 16.2 ПДР України, на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь –які фактичні дані, на підставах яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з цим, відповідачем будь –яких доказів щодо правомірності винесеної зазначеної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності суду не надано, будь –які докази, що підтверджують його винність  у вчиненні вказаного в  постанові правопорушення, в матеріалах справи відсутні.

Суд зобов’язував відповідача надати матеріали, які стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, але будь –яких доказів щодо правомірності винесеної постанови від 14 жовтня 2010 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності суду не надано.

При цьому, викладені позивачем у позові обґрунтування того, що він не порушував правил дорожнього руху, в повній мірі узгоджуються з його поясненнями, які є у протоколі про адміністративне правопорушення серії АЕ1 №243365 від 14 жовтня 2010 року, в якому також не зазначено жодного свідка того, що ОСОБА_1 дійсно порушив  п. 16.2 ПДР України (а.с. 7).  

Ураховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність належних доказів того, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст. 288 КУпАП постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Частиною 3 ст. 162 КАС України адміністративному суду надано повноваження щодо прийняття іншої постанови (не передбаченої переліком ч. 2), яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод людини і громадянина у сфері публічно –правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

За змістом ст. 293 КУпАП під час розгляду позову перевіряється законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймається одне з таких рішень: залишення постанови без зміни; скасування постанови і надсилання справи на новий розгляд; скасування постанови і закриття справи; зміна заходу стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Ураховуючи встановлені обставини, суд доходить висновку про відсутність події та складу правопорушення, у якому позивача визнано винним оскаржуваною постановою, неправомірність дій відповідача, пов’язаних з винесенням цієї постанови, отже –її незаконність, а тому вона підлягає скасуванню.

Крім того, суд вважає за необхідне відмовити у позовних вимогах позивача до ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, оскільки позивач вказавши відповідачем зазначене управління, не виклав змісту позовних вимог щодо цього відповідача.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 247, 251, 288, 289, 293 КУпАП, ст. ст. 7 –12, 14, 15, 17, 19, 69 –71, 86, 87, 94, 98, 122, 158 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

               Позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС БДПС ВДАІ м. Дніпропетровська прапорщика міліції Тригуба Віталія Миколайовича, Дніпропетровського міського управління УМВС України в Дніпропетровській області про скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення –задовольнити частково.

Скасувати постанову серії АА №638530 від 14 жовтня 2010 року, винесену інспектором дорожньо – патрульної служби батальйону дорожньо –патрульної служби відділу Державної автомобільної інспекції м. Дніпропетровська прапорщиком міліції Тригубом Віталієм Миколайовичем.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно ОСОБА_1, на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

У задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

 Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає..

Суддя                                                                                                                               М.М. Бібік