Справа № 2а-552 / 09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2009 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі: головуючого
судді Назаровій MB.
при секретарі Зятьковій О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Антрацит справу за
адміністративним позовом
ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради про визнання дій незаконними та зобов»язання зробити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення та щорічної разової грошової допомоги на 5-го Травня, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, відповідно до висновку Луганської обласної МСЕК від 26.03.02 р. у порядку чергового переогляду його визнано інвалідом П групи безстроково, захворювання пов»язане з виконанням обов»язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у зв»язку з чим перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради та користується правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач 20.03.09 р. звернувся до суду із заявою, в якій просив визнати дії Управління ПСЗН Антрацитівської міської ради Луганської області відносно нарахування йому щорічної допомоги на оздоровлення та щорічної грошової допомоги до 5-го Травня в заниженому розмірі - незаконними та зобов»язати відповідача на підставі ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» провести донарахування та виплату йому щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-05 та 1007-08 p.p. у сумі 7774 грн. 90 коп. як інваліду П групи, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати за мінусом фактично виплачених йому відповідачем сум, що, за його розрахунками становить: 2003 р. - 185x5=925 грн. - 26, 70 грн.=898 грн. 30 коп., 2004 р. - 237x5=1185 грн.-26, 70 грн.= 1158 грн. 30 коп., 2005 р. - 262x5=1310 грн. - 26, 70 грн. = 1283 грн., 2007 р. - 420x5=2100 -120 = 1980 грн., 2008 р. - 515x5=2575 - 120=2455 грн., а всього 7538 грн. 30 коп.; також просить зобов»язати відповідача на підставі ст. 13 Закону України «Про статусу ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» провести донарахування та виплату йому щорічної разової грошової допомоги до 9-го Травня за 2004, 2007-08 p.p. у сумі 7774 грн. 90 коп., виходячи із мінімальної пенсії за віком на момент виплати за мінусом фактично отриманих сум, що за його розрахунками становить: квітень 2004 р. - 284 грн. 69 коп. х 8=2277 грн. 52 коп. - 160 рн. = 2117 грн. 52 коп., квітень 2007 р. - 410, 06 х 8= 3280, 48 -360 = 2920 грн. 48 коп.; 2008 р. - 481x8=3848 - 400 = 3448 грн.
В обгрунтування свого позову вказує, що відповідач в порушення Конституції та закону нараховував та виплачував йому вищезазначені щорічні суми, беручи до уваги не законодавчо встановлені розміри мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, а значно менші суми.
У судове засідання позивач не з»явився, подавши заяву про слухання справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує.
Представники відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради - Олейникова Л.І. та Фунт Л.В., які діють на підставі довіреностей, у судовому засіданні позов не визнали та пояснили, що Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не встановлений розмір мінімальних заробітних плат на відповідні роки, це питання регулюється статтею 10 ЗУ «Про оплату праці», де встановлено, що «розмір мінімальних зарплат на відповідні роки встановлюється Верховною Радою України за поданням КМУ при затвердженні Державного бюджету України». Починаючи з 1996 року при введенні в дію ст. 10 ЗУ «Про оплату праці» і встановленні мінімальної зарплати на відповідний рік, ВРУ пунктом 3 Постанови від 20.12.96 р. встановила, що «... до внесення відповідних змін у діюче законодавство, виплати, розраховані на основі мінімальної зарплати, здійснюються в розмірах, що діють станом на 01.02.96 р. КМУ переглядати розміри цих виплат». КМУ повинен був переглядати ці норми, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Держбюджету.
Тому, виходячи з фінансових можливостей, держава гарантувала виплату деяких видів компенсації у розмірах, встановлених КМУ від 25.07.96 р. № 836 «Про компенсаційні виплати громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі змінами. У такому розмірі вони виплати провели. Крім того, кошти держбюджету надходять до управління в поточному році відповідно до затвердженого плату асигнувань, а проведення виплати на оздоровлення за минулі роки призведе до нецільового використання бюджетних коштів.
Щодо виплат до 9-го Травня, то Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено разову грошову допомогу у кратному співвідношенні до розміру мінімальної пенсії за віком, а порядок виплати разової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України і фінансування цих витрат здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Відповідними статтями законів України про Державні бюджети на 2004-08 p.p. розміри щорічної разової грошової допомоги до Дня Перемоги ветеранам війни встановлювалися, виходячи із обсягів видатків, виділених на цю мету при формуванні показників Держбюджету на відповідні роки. Також вищезазначений Закон не визначає суму одноразової щорічної грошової допомоги у грошовому виразі. Розмір цієї допомоги встановлюється законом про державний бюджет на відповідний рік, що обумовлено Постановою КМУ від 18.02.04 р. за № 177.
Представник 3-ї особи, яка не заявляє самостійні позовні вимоги, на стороні відповідача - Головне управління Державного казначейства України у Луганській області
- ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності - вважає позов як такий, що не підлягає задоволенню, оскільки розпорядником бюджетних коштів є Головне управління СЗН. Органи казначейства лише перераховують кошти і ця процедура носить характер банківської операції. Вони не є розпорядниками бюджетних коштів, і на теперішній час немає державної програми погашення заборгованості минулих років, тому стягнути кошти з відповідача буде означати нецільове використання бюджетних коштів поточного року.
Також вважають, що позивачем пропущено строк для звернення до суду за захистом своїх прав.
Суд, вислухавши представників відповідача, третьої особи, дослідивши докази по справі, вважає позов як такий, що підлягає повному задоволенню з наступних підстав.
Дійсно, ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист населення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлює, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам 1 та 2 групи
- п»ять мінімальних заробітних плат, інвалідам 3 групи - чотири мінімальні заробітні плати. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати /ч. 7 зазначеної норми/.
Ті обставини, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії /а.с. 4/, відповідно до висновку Луганської обласної МСЕК від 26.03.02 р. у порядку чергового переогляду його визнано інвалідом П групи безстроково /а.с. 5/, при цьому захворювання пов»язане з виконанням обов»язків
військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у зв»язку з чим перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради та користується правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи» /а.с. 4/, а також що він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни /а.с. 4/, сторони визнали у судовому засіданні, тому на підставі ч. 3 ст. 72 КАСУ вони не доказуються у судовому засіданні, оскільки проти цього не заперечують сторони і у суду не виникає сумнівів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Зазначеною постановою КМУ № 836 від 26.07.96 p., всупереч закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» /який встановив розмір щорічної допомоги як величину кратну відносно розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати встановлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі, зокрема, для інвалідів першої та другої групи - 26, 70 грн. на 2003-2005 роки та 120 рн. на 2006-08 p.p. /за грошовою реформою 1996 року/.
З моменту прийняття зазначеної постанови встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишалися незмінними на 2003-08 p.p., у той час, коли Верховною Радою України неодноразового змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався державний бюджет.
Тому, оскільки ані Верховна Рада, ані КМУ в наступного будь-яких рішень з цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та відповідні закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003-08 роки, а не постанова КМУ.
Таким чином, на підставі викладеного, суд вважає, що дії відповідача щодо визначення розміру щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-05 та 2007-08 p.p. є незаконними і необхідно зобов»язати УПСЗН Антрацитівської міськради провести ОСОБА_1 донарахування за рахунок коштів Державного бюджету щорічної допомоги за мінусом фактично виплачених сум у наступних розмірах, застосовуючи відповідно законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати на час відповідної виплати:
1. 2003 р. /фактично виплачено 24.02.04 р. - /185x5/ - 26, 70=898, 30 грн. /ЗУ № 372-1у від 26.12.02 р./;
2. 2004 р. -/ 237x5/ - 26, 70 грн. = 1158 грн. 30 коп. /ЗУ № 1344-1У від 27.11.03 р./;
3. 2005 р. - /290 х 5/ - 26, 70 грн. = 1450 грн. - 26, 70 грн. = 1423 грн. 30 коп. /ЗУ № 2505-1У від 25.03.05 p./;
2007 p. /420 х 5/ - 120 грн. = 2100 грн. - 120 грн. = 1980 грн. /ЗУ № 489-У від
19.12.06 р. в редакції ЗУ від 09.07.07 р./;
2008 р. - /525 х 5/ -120 грн. = 2625 грн. - 120 грн. = 2505 грн. / ЗУ № 107-1У від
28.12.07 р./.
Щодо другої частини позову, то дійсно відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам 1 групи - 10 мінімальних пенсій за віком, П групи - вісім мінімальних пенсій за віком, ПІ групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Оскільки позивач є ветераном війни - інвалідом війни /а.с. 4/, то він дійсно має право відповідно до зазначеної норми право на отримання разової грошової допомоги до Дня Перемоги як інвалід П групи - вісім мінімальних пенсій за віком. Згідно ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Тому щорічна грошова допомога до 5 Травня, яка передбачена ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.93 року № 3551-XII, у розмірах, кратних до розмірів мінімальної пенсії за віком, не може бути зменшена відповідно до змін, внесених в діючий спеціальній Закону України від 22.10.1993 року № 3551-ХЇЇ чинними Законами України, в тому числі Законами України "Про Державний бюджет".
Рішенням Конституційного Суду України від 1.12.04 р. № 20 рн/2004 положення ст. 44 Закону України "Про Державний Бюджет України на 2004 рік" в частині визначення розмірів щорічної разової допомоги визнані неконституційними і втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Також, згідно ст. 34 Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік» встановлено, що у 2005 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни І групи - 400 гривень, інвалідам війни II групи - 330 гривень, інвалідам війни Ш групи - 270 гривень, учасникам бойових дій - 250 гривень, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною - 400 гривень, членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами -130 гривень, учасникам війни - 50 гривень.
Що ж до виплат за 2007 та 2008 роки, то згідно рішення Конституційного Суду України від 09.07.07 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України /є неконституційними/ у тому числі пункт 13 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік даю статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», положення п. 13 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» втратило чинність з дня ухвалення даного рішення; так само згідно рішення КСУ № 10-рп/2008 від 22.05.08 року визнано неконституційними положення пункту 20 розділу «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», яким внесено зміни в частину п»яту статті 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» стосовно зміни порядку визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни.
Крім того, згідно зч. 1 ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України при розгляді справа застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права. Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. При розгляді справи «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дії держави визначити, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупинити чи закінчити виплату надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих випадках доки відповідні положення є чинними. При цьому орган державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов»язань. Оскільки правові положення, які передбачають виплату разової щорічної грошової допомоги учаснику бойових дій до 5 травня є чинними, тобто не скасовані, не змінені і позивач має право на їх отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
Тому суд вважає за необхідне задовольнити позов у частині визнання дій відповідача щодо нарахування щорічної грошової допомоги до 5-го Травня за 2004 та 2007-08 p.p. в заниженому розмірі незаконними та зобов»язати УПСЗН Антрацитівської міської ради провести йому донарахування та виплату за рахунок коштів Державного бюджету різниці щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2004 рік у сумі 2117 грн. 52 коп., виходячи із наступного розрахунку: 284, 69x8=2277, 52-160=2117, 52 грн., до 5 травня за 2007 рік у сумі 2920 грн. 48 коп.: 410, 00 грн. х 8=3280, 48-360 грн. /фактично сплачена сума/ та до 5 травня за 2008 рік у сумі 3448 грн. з розрахунку: 481 грн. х 8=3848 грн. - 400 грн. /фактично сплачена сума/.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкту владних повноважень, обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Суд вважає, що відповідач не довів у судовому засіданні правомірність свого рішення щодо розміру призначеної позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-05 та 2007-08 роки, а також нарахування та виплату разової грошової допомоги до 5 Травня за 2004, 2007 та 2008 роки, а його посилання на те, що державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету, не спростовують помилковість висновку про обгрунтованість нарахування зазначеної різниці позивачу в розмірі, встановленому постановою КМУ. До того ж, саме УПСЗН Антрацитівської міськради є належним відповідачем по справі, а не КМУ, тому що саме вони на місці здійснюють виплати ОСОБА_1, який перебуває у них на обліку.
Суд не може взяти до уваги як безпідставні твердження представника відповідача, що виплати на зазначені цілі робляться відповідно до Плану асигнувань на поточний рік і виплата позивачу суми з асигнувань поточного року буде нецільовим використання коштів, оскільки вважає за необхідне зобов»язати відповідача провести нарахування та виплату різниці у допомозі на оздоровлення та разової грошової допомоги до 5-го Травня саме за рахунок коштів Державного бюджету.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Суд вважає, що позивач ОСОБА_1 не пропустив строк звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки встановлено, що позивач про порушення своїх прав дізнався тільки у лютому 2009 року, і відразу звернувся до відповідача з відповідною заявою.
Згідно ст. 99 ч. 1 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
В даному випадку, на дані правовідносини, не поширюються норми даної статті, оскільки відповідно до норм Цивільного Кодексу України, а саме, п. 3 ч. 1 ст. 268, встановлено, що позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я або смертю.
В розумінні ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 року № 796-ХІІ допомога на оздоровлення є способом відшкодування шкоди, завданої здоров»ю громадянина внаслідок Чорнобильської катастрофи. Більш того, оскільки позивач про порушення своїх прав дізнався тільки у лютому 2009 року, річний строк для його звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів обчислюється з дня, коли він дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 94 ч. КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України або із місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.
Згідно зі ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.
За ч. 2 ст. 87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно п.18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 року (із змінами та доповненнями) громадяни, віднесені до першої та другої категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільняються від сплати державного мита
Суд не стягує з відповідача (із місцевого бюджету) на користь держави судові витрати у вигляді судового збору, оскільки згідно п.37 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України " Про державне мито" від 21.01.1993 року (із змінами та доповненнями) органи соціального забезпечення звільняються від сплати державного мита.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 99, 122, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, ст. 19, 22 Конституції України, ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91 року № 796-Х11, ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.2005 року № 2505, ст. 82 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», ст. 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст. 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», ст. 5, 6, 17 Закону України « Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» № 2017 від 5.10.00 року, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради щодо визначення розміру щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-05 та 2007-08 роки ОСОБА_1 як особі, яка стала інвалідом внаслідок ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС.
Зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради провести ОСОБА_1 донарахування та виплату за рахунок коштів Державного Бюджету щорічної допомоги на оздоровлення як особі, яка стала інвалідом внаслідок ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, за 2003, 2004, 2005, 2007 та 2008 роки у сумі 898 грн. 30 коп., 1158 грн. 30 коп., 1283 грн. 30 коп., 1980 грн. та 2455 грн. відповідно.
Визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги ОСОБА_1 до 5 Травня за 2004, 2007 та 2008 роки як інваліду війни.
Зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради провести ОСОБА_1 донарахування та виплату за рахунок коштів Державного Бюджету щорічної разової грошової допомоги до 5 Травня за 2004, 2007 та 2008 роки у сумі 2117 грн. 52 коп., 2920 грн. 48 коп. та 3448 грн. відповідно.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Антрацитівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.