Справа № 2-1022/10

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

                                                  І  М  Е  Н  Е  М      У  К  Р  А  Ї  Н  И

10 лютого 2011  року                     Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого судді                                                 Кудрявцевої Т.О.

       при секретарі                             Ханберової Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, комунального підприємства «Жилсервіс-4», Бабушкінського РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, про визнання права користування жилим приміщенням, визнання  особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, зобов»язання змінити  договір найму, зобов»язання зняття з реєстрації, за зустрічним позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення, -

                                                   В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом до відповідачів. В обґрунтування своїх позовних вимог   посилалася  на те, що з квітня 2001 року вона постійно проживає в квартирі АДРЕСА_4, куди вселилася як член сім»ї наймача –свого брата ОСОБА_2, з яким 28.03.1995 року укладений договір найму на цю квартиру. цього часу вона проживала зі своєю матір»ю і іншими членами сім»ї в трикімнатній квартирі за адресою АДРЕСА_1, де і реалізувала своє право на приватизацію житла. За попередньою домовленістю з іншими власниками цієї квартири вона  дала згоду на її продаж за умови, що їй за її частку у спільній власності сім»єю  їй буде надано інше житло. За згодою наймача ОСОБА_2 вона вселилася в спірну квартиру як член його сім»ї, він з моменту її вселення в спірне помешкання в  квартирі не проживає, оплату за комунальні послуги не здійснює, приміщення не ремонтує і не утримує його належним чином. Майже дев»ять років вона систематично здійснює комунальні платежі за квартиру, утримує її в належному стані, ремонтує щорічно. ОСОБА_2 фактично втратив право користування житловим приміщенням, з»явився в останні два місяці за місцем її постійного проживання, став вимагати її виселення з квартири і висловлювати наміри про її  приватизацію і продаж. З цією метою ОСОБА_2 навмисно не надавав їй дозволу на продовження її реєстрації в квартирі.  Вона фактично з 2001 року виконує всі обов»язки  наймача  і набула право користування жилим приміщенням, іншого житла вона не має. Позивач просить визнати за нею право користування жилим приміщенням –квартирою АДРЕСА_4, визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням  у вказаній квартирі у відповідності до ст..71 ЖК України, зобов»язати комунальне підприємство «Жилсервіс-4»змінити договір найму цієї  квартири, визнавши її наймачем квартири; зобов»язати  Бабушкінський РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області  зняти  ОСОБА_2 з реєстрації в квартирі за вказаною адресою  та зареєструвати її в цій квартирі.  

ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просить виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_4 без надання іншого житлового приміщення. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що у квітні 2001 року до нього звернулася рідна сестра ОСОБА_1 з проханням тимчасово пожити у вказаній  квартирі, наймачем якої він є з 1995 року. Він погодився і тимчасово прописав її в квартирі, тим самим вона отримала статус тимчасово мешканця. На той час він з дружиною проживали у її батьків, це було необхідно у зв»язку з тим, що тоді їх спільна дитина була зовсім мала і дружина потребувала допомоги у її вихованні, яку він не міг їй надати бо був постійно зайнятий на роботі.  Після того, як дитина трохи підросте вони всі разом планували переїхати до квартири на постійне проживання, тому він тимчасово прописав в ній відповідачку.  Практично зразу після заселення відповідачка перестала впускати його до квартири, заявила, що ця квартира належить їй і вона має намір постійно в ній проживати. Впродовж восьми років він неодноразово звертався до відповідача з початку з проханням, а потім з вимогою звільнити квартиру, на що кожного року отримував категоричну відмову. Звернення до суду відповідача із вказаним позовом про визнання його таким, що втратив право користування квартирою вимусило його звернутися з зустрічним позовом про її виселення на підставі ч.3 ст.98, 99 ЖК України.

 В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник, посилаючись на обставини, викладені у позові, свої вимоги підтримали, зустрічний позов не визнали, посилаючись на те, що ОСОБА_1 в якості члена сім»ї та за згодою відповідача  постійно проживає в спірній квартирі.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали, зустрічний позов підтримали і, посилаючись на обставини, викладені в ньому, просили його задовольнити.

Представник відповідача КП «Жилсервіс-4»в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 визнав та вважав їх обґрунтованими, заперечував проти задоволення зустрічного позову, оскільки вважав його не обгрунтованим. Пояснив, що позивачка вселилася у спірну квартиру зі згоди наймача як член його сім»ї, вона постійно проживає в квартирі і не може вважатися тимчасовим мешканцем.

Представник третьої особи в судове засіданні не з”явився, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, надав суду листа з проханням розглянути справу у його відсутність.   

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заявлені ОСОБА_1 вимоги підлягають задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Згідно з ст. 61 Житлового кодексу України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

           В ст. 64 Житлового кодексу України зазначено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім»ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ними спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім»ї наймача, але продовжують поживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов»язки, як наймач і члени його сім»ї.    

У відповідності до ст. 65 Житлового Кодексу України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім»ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім»ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім»ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім»ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Житлового Кодексу України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

У відповідності до ст. 72 Житлового Кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.  

Згідно ч.3 ст. 9 Житлового Кодексу України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Як встановлено в судовому засіданні, спірне жиле приміщення –квартира АДРЕСА_4 є однокімнатною ізольованою квартирою.

Вказана квартира  у 1979 році була надана матері сторін ОСОБА_3 на підставі ордеру на сім»ю з п»яти осіб, в тому числі  на ОСОБА_1 та її рідного брата ОСОБА_2

На час розгляду справи у вказаній квартирі зареєстрований ОСОБА_2, який  з 1995 року є її основним наймачем.

          В квітні 2001 року за домовленістю та за згодою свого брата ОСОБА_2 у вказану квартиру на правах члена сім»ї наймача вселилася для постійного проживання ОСОБА_1, яка за також його згодою 24.04.2001 року була зареєстрована в цій квартирі строком до 24.04.2002 року.

Судом встановлено, що до вселення у квартиру АДРЕСА_4 ОСОБА_1 разом з іншими членами сім»ї проживала в квартирі АДРЕСА_1, співвласником якої в подальшому вона стала, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло.

За попередньою домовленістю з іншими співвласниками вказаної квартири №76 вона дала згоду на її продаж за умови, що за належну їй частку у  праві спільної  власності в цій квартирі сім»я надасть їй інше житло. Дана обставина не була спростована в судовому засіданні ОСОБА_2

Факт про надання згоди на вселення в квартиру та реєстрацію в ній підтвердив в судовому засіданні ОСОБА_2, який також пояснив, що при наданні ним згоди на вселення сестри до квартири № 42 та її реєстрацію в ній ним не уточнювався час, до якого вона може проживати в цій квартирі.

ОСОБА_1 з квітня 2001 року по теперішній час постійно проживає у спірній квартирі, несе витрати  за комунальні послуги, за власний рахунок зробили ремонт в ній, що не заперечувалося в суді відповідачем. Факт її постійного проживання в квартирі із вказаного часу підтверджується: договором № 2671042 про користування електричною енергією для побутових споживачів Дніпропетровської області за вказаною адресою від 12.03.2004 року, укладеним між ОСОБА_1 та   ВАТ «ЕК «Дніпрообленерго»; квитанціями про сплату послуг за електроенергію, квартирну плату, за спожитий газ та опалення; договорами № 32/42-Гл від 27.03.03 р.  на надання послуг кабельного телебачення та від 13.02.2008 року на обслуговування приватного абонента про надання послуг з виходом до мережі «Інтернет», квитанціями  про сплату цих послуг; повідомленням про проведення первинного уточнення персональних даних Державного реєстру виборців від 22.08.2009 р. та запрошенням  на участь у голосуванні з виборів Президента України 07.02.2010 року, направленими на адресу ОСОБА_1 за її місцем проживання у спірній квартирі. Факт постійного проживання ОСОБА_1 та вселення її в квартиру в якості члена сім»ї наймача підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5

 Суд дійшов до висновку про те, що ОСОБА_1 у відповідності до ст.64, 65 ЖК України  набула право користування жилою площею у спірній квартирі, тому вважає за можливе задовольнити її позовні вимоги та визнати за нею право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_4. При цьому суд вважає, що ОСОБА_1  не є тимчасовим жильцем у розумінні ст. 98 ЖК України, оскільки в судовому засіданні знайшла підтвердження та обставина, що вона вселилася в квартиру для постійного проживання як член сім»ї наймача та за його згодою.

Твердження в судовому засіданні допитаної в якості свідка  матері позивачки ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 вселилася в спірну квартиру як тимчасовий жилець, спростовується вищенаведеними доказами, поясненнями свідків  ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Також, суд бере до уваги той факт, що між позивачкою та ОСОБА_3 давно існують вкрай неприязні відносини.

Суд вважає, що  посилання відповідача та його представника на відсутність підстав для проживання позивачки в квартирі в зв»язку з закінченням терміну її  реєстрації та її участі у приватизації, не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.

Виходячи з положень ст. 33 Конституції України про гарантування громадянам свободи пересування і вільного вибору місця проживання, сама по собі наявність чи відсутність реєстрації  не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка вселилася до наймача, так і для відмови в цьому.

Згідно до п.5 ст.5 Закону України «Про приватизацію житлового фонду»кожний громадянин має право приватизувати житло, яке займає, безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз. Номінальна вартість житлового чеку складає 21 кв.м. загальної площі на кожного мешканця та 10 кв.м. додатково на сім»ю. Звідси житловим чек можна вважати використаним, якщо держава виконала повністю свої зобов»язання перед громадянами України, а саме, надала можливість приватизувати житло у межах встановленої норми.

Як вбачається з матеріалів справи, загальна площа квартири АДРЕСА_1, в приватизація якої приймала участь позивачка, складає 62,9 кв.м. та приватизована на 6 осіб,тобто на кожного приходилося по 10,5 кв.м., що менше за площу, яку має отримати кожний власник безоплатно.  

Судом встановлено, що ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_4 не проживає з 1998 року, тобто ще до вселення в неї ОСОБА_1,  він добровільно вибув з неї до іншого житла за місцем проживання  своєї сім»ї зі з цього  часу не проживає в спірній квартирі, що підтверджується актом від 16.07.2009 року, складеним комісією за участю працівників КП «Жилсервіс-4»та сусідів, а також  поясненнями ОСОБА_2 в судовому засіданні про те, що він за власним бажанням  вибув із спірної квартирі  із вказаного часу і мешкав зі своєю сім»єю за іншою адресою. Квартирну плату і комунальні послуги по спірній квартирі із часу вибуття з неї він не сплачує, інших витрат по обслуговуванню квартири не несе, його речі  в квартирі відсутні, що не заперечувалося ним в судовому засіданні. Будь-яких доказів того, що він не проживав у спірній квартирі  з поважних причин, а зокрема в зв»язку з необхідністю догляду за своєю дитиною, ним суду не надано.

Доводи ОСОБА_2 про те, що він не мав можливості користуватися спірною житловою площею після вселення в неї ОСОБА_1 в зв»язку з чинимими нею перешкодами не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки ним не надано суду будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 з 2001 по день її звернення до суду  проживала у квартирі всупереч його бажанню та перешкоджала йому проживати у зазначеній квартирі.

Крім того, ОСОБА_2 не звертався до суду та до правоохоронних органів з позовом про виселення з квартири ОСОБА_1 як тимчасового жильця після закінчення терміну її реєстрації та з позовом про своє вселення у квартиру,     чи з заявами про неможливість проживання у спірній квартирі через перешкоди, що чинила йому позивачка.

            У відповідності до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, положення яких були роз”яснені сторонам, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.   

           Суд вважає доведеним факт не проживання ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_4 без поважних причин понад встановлені ст. 71 ЖК України строки, тому у суду є всі підстави для задоволення  позову ОСОБА_1 про визнання його таким, що втратив право  користування спірним  жилим приміщенням та скасування його реєстрації за вказаною адресою.

          Зважаючи на те, що судом встановлена правомірність набуття ОСОБА_1 права на користування жилою площею у спірній квартирі, вона має право вимагати визнання ОСОБА_2  таким, що втратив право користування в ній жилою площею.   

         З урахуванням викладеного, суд не находить підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про  виселення ОСОБА_1, оскільки в судовому засіданні встановлено, що вона вселилася у спірну квартиру на законних підставах як член сім»ї наймача для постійного проживання. Доводи ОСОБА_2 про те, що на теперішній час він розірвав шлюб з дружиною і не проживає за місцем мешкання своєї сім»ї не можуть бути підставою для задоволення позову.

 Задовольняючі позовні вимоги ОСОБА_1, суд вважає за необхідне зобов»язати комунальне підприємство «Жилсервіс-4»змінити договір найму  квартири АДРЕСА_4, визнавши ОСОБА_1 наймачем вказаною квартири, зобов»язати  Бабушкінський РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області  зняти  ОСОБА_2 з реєстрації в квартирі за вказаною адресою  та зареєструвати в ній ОСОБА_1

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -  

                                                  В  И  Р  І  Ш  И  В:

Позовні вимоги ОСОБА_1  –задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право користування жилим приміщенням –квартирою АДРЕСА_4.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням  - квартирою АДРЕСА_4.

Зобов»язати комунальне підприємство «Жилсервіс-4»змінити договір найму  квартири АДРЕСА_4, визнавши ОСОБА_1 наймачем вказаною квартири.

Зобов»язати  Бабушкінський РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області  зняти  ОСОБА_2 з реєстрації в квартирі АДРЕСА_4.

Зобов»язати  Бабушкінський РВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області  зареєструвати ОСОБА_1  в квартирі АДРЕСА_4.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про виселення ОСОБА_1 –відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення   апеляційної скарги,

Суддя                                                                                Т.О. Кудрявцева