КИЇВСЬКИЙ   РАЙОННИЙ   СУД   МІСТА   СІМФЕРОПОЛЬ

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

                                                                                                                                 Справа № 2-539/2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21 березня  2011  року                                                        м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя  АР Крим  у складі:

Головуючого, судді - Гуріної О.В.,

при секретарі –  Малевановій Д.Ю.,

розглянувши   у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Українське-литовське підприємство «ЛУКАТ» про розірвання трудового договору, зобов’язання внести запис до трудової книжки, стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, компенсації у зв’язку з порушенням строків виплати заробітної плати, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку,

      в с т а н о в и в:

    12.11.2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Українське-литовське підприємство «Лукат» про розірвання трудового договору, зобов’язання внести запис до трудової книжки, стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, компенсації у зв’язку з порушенням строків виплати заробітної плати, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 02.11.2009 року вона працювала в ТОВ «СУЛП «ЛУКАТ» на посаді начальника юридичного відділу за трудовим договором від 02.11.2009 року.  У зв’язку із систематичною невиплатою заробітної плати 17.09.2010 року нею подана заява про звільнення за власним бажанням з 20.09.2010 року. На день звільнення відповідачем нарахована, але не виплачена їй заробітна плата за період з 02.04.2010 року по 20.09.2010 року, а також компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога в розмірі середнього заробітку за три місяці. Позивачка неодноразово уточнювала свої вимоги, остаточно просила розірвати трудовий договір, зобов’язати ТОВ «СУЛП «ЛУКАТ» внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про звільнення на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 4 384 грн. 14 коп., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 723 грн. 83 коп., компенсацію у зв’язку з порушенням строків виплати заробітної плати в розмірі 210 грн. 13 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 3436 грн. 80 коп. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

У судове засідання позивачка не з’явилась, надіслала до суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності, свої вимоги підтримала.

Представник відповідача позов не визнала, посилаючись на те, що всі належні позивачці платежі їй виплачені 06.01.2011 року, що підтверджується квитанцією №1663. Відносно підстав звільнення ОСОБА_1 пояснила, що позивачка звільнена за прогул на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами на підставі змагальності, вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між сторонами укладений строковий трудовий договір від 02.11.2008 року, на підставі якого ОСОБА_1 прийнята на посаду керівника юридичного відділу ( наказ від 30.10.2009 року без номеру) ( а.с.5, 4). Відповідно до п.7.1 договору строк дії контракту з 02.11.2009 року до 02.11.2010 року ( а.с.5). 17.09.2010 року позивачка звернулася до директора ТОВ «СУЛП «ЛУКАТ» із заявою про звільнення за власним бажанням з 20.09.2010 року у зв’язку із систематичною невиплатою заробітної плати ( а.с.6). Наказом №05-ок від 17.12.2010 року ОСОБА_1 звільнена з роботи з 11.10.2010 року на підставі її заяви від 17.09.2010 року. Поштовим переказом 06.01.2011 року на адресу позивачки надіслано грошові кошти в сумі 4 444 грн. 53 коп., що складає заборгованість по заробітні платі за травень – вересень 2010 року в сумі 3632 грн. 51 коп. та компенсація за невикористану відпустку в сумі 812 грн. 02 коп. ( а.с.39, 94, 95).

Згідно зі ст.39 КЗпП України строковий договір підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статі 38 цього Кодексу.

Підпунктом «г» пункту 6.2 трудового контракту, укладеного між сторонами, передбачено, що цей договір припиняється з ініціативи працівника до закінчення строку дії контракту у випадках, передбачених законодавством ( статтею 39 КЗпП України) та цим контрактом.

Згідно з умовами трудового договору ( пункт 2.1) роботодавець зобов’язувався виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством, колективним договором і угодою сторін, проте, як вбачається з фактичних обставин справи заробітна плата позивачці за період з травня по вересень 2010 року виплачена тільки 06.01.2011 року.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «СУЛП «ЛУКАТ» про розірвання трудового договору з 20.09.2010 року ( з моменту подання заяви про звільнення) у зв’язку із порушенням роботодавцем законодавства про працю та умов трудового договору є обґрунтованими.

Що стосується доводів представника відповідача про те, що позивачка звільнена за прогул без поважних причин, то суд вважає їх безпідставними, оскільки наказ №05-ок від 17.12.2010 року про звільнення ОСОБА_1 з 11.10.2010 року з посади начальника юридичного відділу не містить посилань ні на п.4 ст.40 КЗпП України, ні на іншу норму закону, яка передбачає підстави звільнення. В наказі лише зазначено, що підставою для звільнення позивачки явилась її заява від 17.09.2010 року ( а.с.46). Іншого наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника юридичного відділу суду не надано. Крім того, надані відповідачем акти про відсутність ОСОБА_1 на роботі ( а.с.77-83) стосуються періоду після подання позивачкою заяви про звільнення за власним бажанням у зв’язку з невиплатою заробітної плати, тобто відсутність працівника на робочому місці обумовлена саме небажанням працювати у зв’язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю.

За змістом ч.3 ст.235 КЗпП України у разі визнання звільнення таким, що не узгоджується із чинним законодавством, суд на прохання працівника, який у зв’язку з допущеними щодо нього порушеннями законодавства про працю не бажає продовжувати трудові відносини з відповідачем, може визнати звільнення незаконним і, не поновлюючи працівника на роботі, змінити дату звільнення та формулювання його причини з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Таким чином, суд, визнаючи звільнення позивачки на підставі наказу №05-ок від 17.12.2010 року незаконним, вважає за необхідне зобов’язати відповідача змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 на «звільнення з ініціативи працівника на підставі ст.39 КЗпП України у зв’язку з порушенням  власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю та умов трудового договору» із внесенням відповідного запису в трудову книжку працівника.

               Позов в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з відповідача заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку не підлягає задоволенню з тих підстав, що відповідач в добровільному порядку задовольнив ці вимоги. Сума в розмірі 4444 грн. 53 коп., яка складається із заборгованості по заробітній платі за період травень-вересень 2010 року – 3632 грн. 51 коп. та компенсації за невикористану відпустку – 812 грн. 02 коп., перерахована на рахунок позивачки 06.01.2010 року, що остання не оспорила. Факт виплати ОСОБА_1 заробітної плати за квітень 2010 року підтверджується відомостю на виплату грошів №ВЗП-000003 ( а.с.44).

               Поряд з цим, вимоги позивачки про стягнення з роботодавця вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації за порушення строків виплати заробітної плати, суд вважає такими, що засновані на законі.

               Стаття 44 КЗпП України передбачає виплату працівнику вихідної допомоги в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менш трьохмісячного середнього заробітку, у разі звільнення працівника у зв’язку з порушенням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору ( ст..ст.38, 39).

    Відповідно до п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів ( годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова велична для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацем першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням законодавства.

               Отже розмір вихідної допомоги, яка повинна була виплачена ОСОБА_1 при звільненні складає: (889 (з/п липень) + 889 (з/п серпень)) : 43 ( число фактично відпрацьованих днів) х ( 43:2)(середньомісячне число робочих днів) х 3 = 2667, 00 грн.

               Відповідно  до ст.ст. 21, 115 КЗпП України, власник  підприємства,  установи,  організації, або уповноважений  ним  орган, зобов'язані виплачувати робітнику заробітну  плату не рідше  двох разів  на  місяць.

         Згідно ст.ст.116, 117 КЗпП України при звільненні працівника розрахунок проводиться в день звільнення.  У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органа належних працівнику сум у строки, встановлені статтею 116 КЗпП України, за відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

           Час затримки виплати належних ОСОБА_1 платежів при звільненні, розмір яких не оспорювався, складає період з 20.09.2010 року по 06.01.2011 року ( 76 робочих днів). Таким чином сума середнього заробітку за час затримки розрахунку становить ( 889+ 889) : 43 = 41,348 ( середньоденна заробітна плата)  х 76 днів = 3142 грн. 51 коп.

Відповідно до п.п.2, 3 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою КМУ від 20.12.1997 року №1427, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць ( після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін. Коефіцієнт приросту споживчих цін визначається як різниця між часткою від ділення індексу споживчих цін в останній місяць перед виплатою суми заборгованості на індекс споживчих цін у тому місяці, за який виплачується заробітна плата, та коефіцієнтом 1.

Позивачці нарахована і не вплачена заробітна плата у 2010 році: травень – 790, 34 грн., червень – 790,34 грн., липень – 793,63 грн., серпень – 793,63, вересень – 464,57 грн.

Коефіцієнти споживчих цін складають у 2010 році: травень – 99,4 ; червень – 99,6; липень – 99,8; серпень 101,2; вересень – 102,9; жовтень – 100,5; листопад – 10,3; грудень - 100,8.

Розрахунок компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати наступний:

з/п за травень виплачена в січні: 100,8 : 99,4  -1 х 790,34 грн. = 11 грн. 13 коп.

з/п за червень виплачена в січні: 100,8 : 99,6 – 1 х 790,34 грн. = 9 грн. 52 коп.

з/п за липень виплачена в січні: 100,8 : 99,8 – 1 х 793,63 грн. = 7 грн. 95 коп.

з/п за серпень виплачена в січні: 100,8 : 101,2 – 1 х 793,63 грн. = 0

з/п за вересень виплачена в січні: 100,8 : 102,9 – 1 х 464,57 грн. = 0

Таким чином компенсація складає  28 грн. 60 коп. (11,13 + 9,52 + 7,95)

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У розумінні ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата – це винагорода, яку працівник отримує за виконану роботу.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Суд вважає, спричинені позивачці душевні страждання, пов’язанні з порушенням її конституційного права на своєчасну оплату праці, повинні бути компенсовані шляхом стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 300 грн.

При визначенні розміру моральної шкоди суд приймає до уваги як розмір заборгованості по заробітній платі, так і період її невиплати, який фактично визначає тривалість спричинених позивачці душевних страждань.

          Відповідно до ст.88 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача в дохід держави підлягають стягненню судові витрати.

           На підставі ст.ст.39, 47, 94, 116, 117, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

                                     ВИРІШИВ:

             Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Українське-литовське підприємство «ЛУКАТ» про розірвання трудового договору, зобов’язання внести запис до трудової книжки, стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, компенсації у зв’язку з порушенням строків виплати заробітної плати, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку – задовольнити частково.

Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне Українське-литовське підприємство «ЛУКАТ» змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1, а саме зазначити, що ОСОБА_1 звільнена з посади начальника юридичного відділу на підставі ст.39 КЗпП України за власним бажанням у зв’язку з порушенням  роботодавцем  законодавства про працю та умов трудового договору», та дату звільнення з «11 жовтня 2010 року» на «20 вересня 2010 року», про що внести запис у її трудову книжку.

              Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Українське-литовське підприємство «ЛУКАТ» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в сумі 2667, 00  ( дві тисячі шістсот шістдесят сім) грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 3142   ( три тисячі сто сорок дві)  грн. 51 коп, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати в сумі 28 ( двадцять вісім)  грн. 60 коп. та моральну шкоду в розмірі 300 грн., а всього – 6138 грн. 11 коп.

              В задоволенні вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку – відмовити.

               Стягнути з з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Українське-литовське підприємство «ЛУКАТ» в дохід держави судовий збір в сумі 69 грн. 88 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АРК  через Київський районний суд м. Сімферополя АРК  шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії рішення  апеляційної скарги.

                Суддя: