Справа № 22-а-1668/2011
Категорія 10.3.1
Головуючий у 1 інстанції Гургула В.Б.
Суддя-доповідач Фединяк В.Д.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Фединяка В.Д.
суддів: Беркій О.Ю., Пнівчук О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі про визнання протиправними дій і зобов’язання виплатити заборгованість підвищення до пенсії як дитині війни за період за 2007 – 2010 роки за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі на рішення Тисменицького районного суду від 27 серпня 2010 року,-
В С Т А Н О В И Л А :
У липні 2010 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити їй щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни. Позивачка зазначала, що вона відноситься до категорії діти війни і відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що розмір виплаченого їй підвищення до пенсії не відповідає розміру, встановленому цим Законом, просила задовольнити позов.
Рішенням Тисменицького районного суду від 27 серпня 2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати позивачці підвищення до пенсії у меншому розмірі ніж передбачено законом і зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком встановленої ч.1 ст. 28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», як передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за
__________________________________________________________________________________Справа № 22-а-1668/2011р. Головуючий у 1 інст. Гургула В.Б.
Категорія 10.3.1 Суддя - доповідач Фединяк В.Д.
період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року у сумі 710,93 грн. та у розмірі 20 % мінімальної пенсії за віком, з 22.05.2008 по 31.05.2010 року в сумі 2755,56 грн. всього 3466.49 грн.
В апеляційній скарзі представник управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову, посилаючись на те, що суд неповно з’ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, тому ухвалив помилкове рішення.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
Судом установлено, що ОСОБА_2 відноситься до категорії діти війни. Зазначені обставини визнаються сторонами і не підлягають доказуванню.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" призупинено на 2007 рік.
Статтею 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
9 липня 2007 року Рішенням Конституційного суду України N 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України, п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Відповідно до п. 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Також встановлено, що підвищення в такому розмірі виплачувалось позивачці щомісячно з 1 січня 2008 року.
Положення п. 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" були визнані такими, що не відповідають Конституції України, згідно з Рішенням Конституційного суду України N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже в період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року відповідач був зобов'язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Доводи відповідача про те, що з 22 травня 2008 року підвищення до пенсії повинне виплачуватись у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України N 530 від 28 травня 2008 року не приймаються колегією суддів.
Обчислення підвищення до пенсії, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України N 530 від 28 травня 2008 року, є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами, а тому розрахунок такого підвищення повинен здійснюватись з розміру, встановленого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Доводи відповідача відносно того, що розмір мінімальної пенсії не може бути визначений відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" колегією суддів відхиляються як помилкові.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року N 966-14 прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про наявність у позивача права на підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком встановленої ч.1 ст. 28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» як передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року у сумі 710,93 грн. та у розмірі 20 % мінімальної пенсії за віком, з 22.05.2008 по 31.05.2010 року в сумі 2755,56 грн. всього 3466.49 грн. і невиплата зазначеного підвищення підтверджує протиправність дій відповідача з цього приводу.
Відповідно до ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
У зв’язку з цим, строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України, до даної категорії спорів не застосовується. ( див. постанову ВАС України від 17.02.2010р. NК 22493/08).
Суд відхиляє доводи апеляційної скарги, так як ці доводи не спростовують правильності висновків суду викладених в оскаржуваному рішенні і не можуть бути підставою для скасування по суті правильного рішення суду лише з одних формальних міркувань.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає оскаржуване рішення суду по суті правильним і таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстав для скасування цього рішення, за доводами апеляційної скарги не встановлено.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі залишити без задоволення, а рішення Тисменицького районного суду від 27 серпня 2010 року в даній справі без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.
Головуючий-суддя В.Д. Фединяк
Судді: О.Ю. Беркій
О.В. Пнівчук