Справа № 22-ц-67/2011
Категорія 57
Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т.М.
Суддя-доповідач Фединяк В.Д.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 січня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Фединяка В.Д.
суддів: Проскурницького П.І., Соколовського В.М.
секретаря Сурмачевської У.С.
з участю представника прокуратури ОСОБА_2,
відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах ОСОБА_5 і ОСОБА_6 до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_7, ОСОБА_8, приватних підприємців ОСОБА_3 і ОСОБА_9 про визнання недійсними договорів оренди, визнання частково недійсними рішень виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, визнання недійсним розпорядження міського голови м. Івано-Франківська №481-р від 23.08.2007 року за апеляційною скаргою заступника прокурора м. Івано-Франківська на рішення Івано-Франківського міського суду від 17 листопада 2010 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2007 року заступник прокурора м. Івано-Франківська звернувся в суд з указаним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що ОСОБА_5 і ОСОБА_6 проживають у приватизованих квартирах по АДРЕСА_1. 17 серпня 2006 року між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та ОСОБА_7 укладено договір оренди підвальних приміщень площею 53,76 кв.м. будинку АДРЕСА_1
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ Справа №22-ц-67/2011 Головуючий у 1інст. Антоняк Т.М.
Категорія 57 Суддя-доповідач Фединяк В.Д.
АДРЕСА_1. В цей же день такі ж договори оренди було укладено з ОСОБА_8 на 70,56 кв.м. підвальних приміщень, з приватним підприємцем ОСОБА_3 на 760 кв.м., підвальних приміщень та з приватним підприємцем ОСОБА_9 на 184,8 кв.м.
Позивач вважав зазначені договори оренди підвальних приміщень незаконними посилаючись на те, що такі договори укладені без згоди ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , які є співвласниками зазначених підвальних приміщень, так як ними приватизовані належні їм квартири у порядку Закону України »Про приватизацію державного житлового фонду» і спірні підвальні приміщення призначені для забезпечення та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1. Тому просив визнати недійсними вищевказані договори оренди, визнати нечинними: п.2.2 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 463 «Про оренду та безоплатне користування об’єктів комунальної власності територіальної громади м.Івано-Франківська» від 22.12.2005р.; п.3.1. рішення № 80 від 28.02.2006р.; п.3.1. рішення № 275 від 17.08.2006р.; п.1.26 рішення № 426 від 17.11.2006р.; п.2.2 рішення № 127 від 14.04.2006р.; п.3.5. рішення № 190 від 01.06.2006р.; п.1.36 рішення № 57 від 15.02.2007р.; п.1.2 рішення № 361 від 19.07.2007р.; п.2.5 рішення № 275 п.1.3 рішення № 361 від 19.07.2007р.; п.2.6 рішення № 275 від 17.08.2006р.; п.1.19 рішення № 361 «Про оренду та безоплатне користування об’єктів комунальної власності територіальної громади м.Івано-Франківська» від 19.07.2007р.; визнання недійсним розпорядження міського голови м. Івано-Франківська № 481-р від 23.08.2007р. та свідоцтво про право власності на нерухоме майно територіальної громади м. Івано-Франківська – нежитлові підвальні приміщення по АДРЕСА_1.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 17 листопада 2010 року заступнику прокурора м. Івано-Франківська в інтересах ОСОБА_5 і ОСОБА_6 відмовлено у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі заступник прокурора м. Івано-Франківська ставить питання про скасування оскаржуваного рішення і задовольнити позов у справі, вказуючи на те, що суд неповно з’ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, тому ухвалив помилкове рішення. На думку апелянта, суд не врахував того, що спірні приміщення підвальні призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців і передані позивачам як співвласникам будинку в порядку ч.2 ст.10 Закону України »Про приватизацію державного житлового фонду».
У судовому засіданні представник прокуратури підтримала доводи апеляційної скарги, просить їх задовольнити.
ОСОБА_3 і ОСОБА_4 заперечили доводи апеляційної скарги і вважають рішення суду законним та обґрунтованим.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив того, що спірні нежилі приміщення позивачами не приватизовані, є самостійним об’єктом цивільно-правових відносин і належать територіальній громаді м. Івано-Франківська. У зв’язку з цим виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради правомірно розпорядився цими об’єктами в інтересах громади.
Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, тобто у їх власність, як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду. Допоміжні приміщення відповідно до ч. 2 ст. 10 указаного Закону стають об'єктами права спільної власності співвласників будинку одночасно з приватизацією квартир, що засвідчується свідоцтвом про право власності на квартиру.
У Рішенні Конституційного Суду України N 4-рп/2004 від 2 березня 2004 року (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) зазначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього (п. 1.1).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на праві власності належать відповідно квартири НОМЕР_2 і НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, які передані їм у порядку приватизації державного житлового фонду. Зазначені обставини визнають відповідачі і відповідно ч.1ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Згідно з інвентарною справою виготовленою Івано-Франківським ОБТІ 30 серпня 2007 року, у будинку по АДРЕСА_1 проектом цього будинку спірні нежитлові приміщення – підвали не передбачені як допоміжні приміщення для обслуговування та експлуатації будинку. Також спірні нежитлові приміщення – підвали не зазначені в свідоцтвах про право власності позивачів на квартири як встановлено ч. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (а.с.85,86, т.3).
Відповідно до листів госпрозрахункової групи з приватизації державного житлового фонду Івано-Франківської міської ради №5/109 від 14 січня 2008 року, ЖЕО №9 №1141 від 28 грудня 2007 року та Фонду комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська (а.с.85-87,т.1,а.с.85,86, т.3) підтверджується, що спірні нежилі приміщення – підвали є об'єкт нерухомості у будинку по АДРЕСА_1 і входять до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста, який затверджений розпорядженням міської голови N 481/1 від 23 серпня 2007 року.
Відповідно договорів оренди нежилих приміщень, згідно з планом підвалу будинку по АДРЕСА_1, 17 серпня 2006 року між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та ОСОБА_7 укладено договори оренди підвальних приміщень площею 53,76 кв.м., з ОСОБА_8 на 70,56 кв.м. підвальних приміщень, з приватним підприємцем ОСОБА_3 на 760 кв.м., підвальних приміщень та з приватним підприємцем ОСОБА_9 на 184,8 кв.м. як об'єкти нерухомості будинку АДРЕСА_1.
У зв’язку з цим, суд обґрунтовано відхилив доводи про те, що позивачам на підставі ч.2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" спірні нежитлові приміщення належать на праві співвласності, оскільки відповідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України позивачі у судовому засідання не довели, що спірні нежилі приміщення є допоміжними і призначені для забезпечення експлуатації будинку, в якій частині цих приміщень знаходиться технічне оснащення будинку (інженерні комунікації і технічні пристрої, що необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир), без доступу до якого експлуатація жилого будинку неможлива.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду викладених в оскаржуваному рішенні, тому не можуть бути підставою для скасування по суті правильного рішення суду лише з одних формальних міркувань.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає оскаржуване рішення суду по суті правильним і таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстав для скасування цього рішення, за доводами апеляційної скарги не встановлено.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах ОСОБА_5 і ОСОБА_6 відхилити. Рішення Івано-Франківського міського суду від 17 листопада 2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Верховного Суду України з часу набрання законної сили.
Головуючий-суддя В.Д. Фединяк
Судді: П.І. Проскурніцький
В.М. Соколовський