Справа № 2 – 299

2011 рік

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

    18 лютого 2011   року                      Ялтинський міський суд Криму

у складі судді:                                 ПЕРЕВЕРЗЄВОЇ  Г.С.

при секретарі   :                             КАЗАЧЕНКО Ю.М.

за участю прокурора:                             ПОЛІТІКОВОЇ Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі  Ялтинського міського суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: служба у справах дітей Ялтинської міської Ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визначення місця  проживання неповнолітньої дитини, та за об’єднаним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, 3-я особа: Рада опіки та піклування Дмитровської селищної Ради Татарбунарського району Одеської області про встановлення місця проживання дитини,

                        В с т а н о в и в :

    Позивачі, уточнивши в суді свої позовні вимоги, просять суд  визначити місце  проживання неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1

    Вимоги мотивують тим, що відповідачка проживає в селі разом зі своїм новим чоловіком, який є інвалідом ІІ групи. Вони не працюють, та від сумісного шлюбу мають ще двох малолітніх дітей, а також вони є членами церкви  «Християни віри   евангельської». Їх спільний з відповідачкою син – ОСОБА_6, є хворобливою дитиною, якому необхідна постійна медична допомога, турбота та догляд, а також відповідне виховання. Всього цього відповідачка надати сину не має можливості. С лютого 2010 року і на даний час ОСОБА_6 проживає разом ними (позивачами) і він помітно пішов на поправку. Проживати разом з батьком та бабусею, неповнолітньому ОСОБА_6 набагато краще, так як в матеріальному плані та в духовному відношенні, вони (позивачі) перевершують   відповідачку та її умови проживання.

      Відповідачка позовні вимоги не визнала,  і нею був пред'явлений позов, в якому вона просить встановити місце проживання дитини саме з нею за адресою: АДРЕСА_2  

    Вимоги мотивує тим, що дитина повинна проживати разом з матір’ю, так як у неї (відповідачки) є усі умови для виховання та утримання дитини. Крім того, вона не заперечує той факт, що від сумісного шлюбу з новим чоловіком ОСОБА_8 у неї мається ще двоє малолітніх дітей.  

    Прокурор, якій діє в інтересах неповнолітнього, позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 підтримав і просив задовольнити, та визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_6 з його батьком ОСОБА_1 і бабусею ОСОБА_2, так як на даний час батько більш спроможній виховувати та забезпечувати матеріально свою дитину. В задоволені позову ОСОБА_3 – відмовити.  

    Представник третьої особи служби у справах дітей Ялтинської міської Ради підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 і просив їх задовольнити. Ними був наданий до суду письмовий висновок, в якому служба зазначає, що в результаті проведеної у даній справі перевірки було встановлено, що на сьогоднішній день інтересам неповнолітньої дитини відповідатиме його проживання з батьком та бабусею. Та на підставі цього, в задоволені позову ОСОБА_3 – відмовити.

    Представник третьої особи служби у справах дітей Дмитровської селищної Ради, Татарбунарського району, Одеської області, до залу суду не з’явились, надали заяву з проханням розглядати справу у їхню відсутність, а також в позові ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просили відмовити, та визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_6 з його матір’ю  ОСОБА_3

    Треті особи ОСОБА_4, яка є рідною матір’ю відповідачки та ОСОБА_5, яка є дружиною позивача, підтримали позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та просили визначити місце проживання дитини саме з ними, а в позові ОСОБА_3 – відмовити.

    Суд, вислухавши сторони, свідків,  висновки служби у справах дітей, дослідивши матеріали справи, вважає, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 підлягають задоволенню, а в позові ОСОБА_3 слід відмовити.

    Судом встановлено, що 17 лютого 2006 року між сторонами був зареєстрований шлюб. 18 червня 2006 року в них народилася спільна дитина – ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 14).  Рішенням суду від 19 вересня 2007 року шлюб між ними був розірваний.  27 листопада 2007 року видано свідоцтво про розірвання шлюбу ( т. 1 а.с. 15).

    В період знаходження у шлюбі, подружжя разом з дитиною проживали в м. Алупка.

    Після розірвання шлюбу, відповідачка ОСОБА_3 разом з дитиною переїхав проживати до своєї матері в с. Колодязне, Червоногвардійського району. 03 квітня 2009 року відповідачка зареєструвала свій шлюб з ОСОБА_8 (т.1 а.с. 16) та разом з дитиною переїхала проживати в будинок свого чоловіка за адресою: АДРЕСА_2  

    Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

    Згідно ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати і батько, які проживають окремо, не досягли згоди відносно того, з ким з них проживатиме малолітня дитина, спір між ними вирішується судом.

    При вирішенні спору про місце проживання дитини суд бере до уваги відношення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

    Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами деяких норм Кодексу України про шлюб та  сім'ю» від 12 червня 1998 року, суд при вирішенні спору про місце проживання дитини повинен врахувати те, хто з батьків проявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання дитини.

    Згідно п. 1 ст. 9 Конвенцій про права дитини, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли таке розставання необхідно в кращих інтересах дитини.

    Згода про місце проживання дитини  між його батьками не досягнута.

    На підставі свідоцтва про право власності, ОСОБА_1 належить ? частки АДРЕСА_1 (т.2 а.с. 15).     Згідно акту обстеження від 23 березня 2010 року, житлові умови цієї квартири  відповідають усім нормативним вимогам (т.2 а.с. 6-7 ).

    Позивачем була надана характеристика з місця роботи, згідно якої ОСОБА_1 з 01.06.2009 року і по теперішній час працює в СПП ОСОБА_10 на посаді кладовщика складу. Характеризується з позитивної сторони (т. 2 а.с. 8). Згідно довідки про дохід, він має стабільний заробіток (т.2 а.с. 19).

    Як  було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачка з чоловіком та їхніми сумісними дітьми проживають за адресою:  АДРЕСА_2 Вказаний будинок на підставі свідоцтва про право власності належить батьку її чоловіка, ОСОБА_11 (т.1 а.с. 32). Згідно акту обстеження, житлово - побудові умови проживання –задовільні. Чоловік інвалід, ніде не працює, має пенсію по інвалідності у сумі 640 гривен, а також сплачує аліменти на двох неповнолітніх дітей від першого шлюбу(т.1 а.с. 10). Відповідачка також ніде не працює, має ще двох малолітніх дітей від другого шлюбу, один з котрих був народжений у 2010 році. Відповідачка та її чоловік є членами церкви « Християни віри   евангельської» (т.1 а.с. 11).

    Органом опіки та піклування Дмитровської селищної Ради Татарбунарського району Одеської області було надане рішення № 4 від 29.04.2010 року, згідно якого місце проживання неповнолітнього ОСОБА_6 було визначено разом за матір’ю ОСОБА_3 за адресою:  АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 8)  

    Службою у справах дітей Ялтинської міської Ради було також  розглянуто питання про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, та 16 лютого 2011 року винесено рішення , згідно якого місцем проживання неповнолітнього ОСОБА_6 було визначено з його батьком – ОСОБА_1 (т.2 а.с 98). Органом опіки та піклування була проведена перевірка, згідно якої  були детально вивчені особи обох батьків, умови їх проживання і їхні можливості надання дитині належних матеріально – побутових умов, матеріальні можливості батьків утримувати дитину, їхнє відношення до неї, а також відношення самої дитини до його батьків і стосунків, що склалися між ними. На підставі цього суду був наданий висновок, згідно якого  місцем проживання неповнолітнього ОСОБА_6 було визначено з його батьком – ОСОБА_1, та бабусею – ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 99-100).

    Суд вважає, що обстеження умов життя батьків, а також дослідження інших  обставин їхнього життя, їх особових якостей були проведені службою у справах дітей Ялтинської міської ради об'єктивно і висновок про доцільність проживання дитини з батьком прийнятий насамперед виходячи з інтересів неповнолітньої дитини, з урахуванням складної психологічної атмосфери, що склалася між батьками, і виниклого на сьогоднішній день відношення дитини до кожного з його батьків.

    В судовому засіданні було встановлено, що з березня 2010 року неповнолітня дитина ОСОБА_6 проживає разом з позивачами ОСОБА_1 і ОСОБА_2, і вони звернулись в лікарню для обстеження та лікування ОСОБА_6, так як дитина була дуже виснажена, замкнута в собі і дуже хворіла (т. 2 а.с. 24-31). На даний час дитини вилікувалась, та почала контактувати з іншими дітьми. Цей факт в судовому засіданні підтвердили позивачі, третя особа ОСОБА_4, яка є рідною матір’ю відповідачки та свідок ОСОБА_12, яка є рідною бабцею відповідачки.  

    В суді були допитані свідки. Свідок ОСОБА_12. пояснила, що коли ОСОБА_6 проживав зі своєю матір’ю, він часто хворів, було видно, що він не доїдав. Коли він в березні 2010 року став проживати з батьком, то ОСОБА_1 одраз відвід його у лікарню, де йому зробили обстеження і почали лікувати, після чого дитина  відрізу повеселішала та стала поправлятися. На даний час дитина майже одужала.

    До показань свідка ОСОБА_8 суд відноситься критично, оскільки він є чоловіком відповідачки, та може бути заінтересованим в тому, щоб неповнолітня  дитина ОСОБА_6 проживав саме з матір’ю (його дружиною). Разом з тим, він не заперечував той факт, що він є інвалідом ІІ групи, ніде не працює, а також сплачує аліменти на утримання двох своїх неповнолітніх дітей від першого шлюбу. Він також підтвердив, що разом з дружиною (відповідачкою) вони є членами церкви «Християни віри   евангельської».

    Яких-небудь об'єктивних перешкод для проживання дитини з батьком судом встановлено не було.       Таким чином, суд приходить до висновку, про необхідність задовольнити вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2  і визначити з ними місце проживання неповнолітнього сина, оскільки на сьогоднішній день це повною мірою відповідає його інтересам.

    Оскільки суд вважає за необхідне визначити місце проживання неповнолітньої дитини з батьком та бабусею, а в позові ОСОБА_3 слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.. 160, 161 СК України, ст. ст. 10,60,61,209,212,213,215,218   ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

    Позов  ОСОБА_1 і ОСОБА_2  -  задовольнити.

    Визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 з його батьком ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1, 3-я особа: Рада опіки та піклування Дмитровської селищної Ради Татарбунарського району Одеської області про встановлення місця проживання дитини – відмовити.

    Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд АРК через Ялтинський міський суд у строки та порядку, передбаченому ст. ст. 294, 296 ЦПК України.                    

                        Суддя :