Справа № 2-54/11 р.

 ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

Іменем України  

28 січня 2011 року   Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

               головуючого судді:                   - Хожаінової О.В.,

               при секретарі:                            - Воротниковій К.О.,

               за участю позивача, представника позивача: - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи Комунальне підприємство “Феодосійське МБРТІ”, Перша Феодосійська державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

     Позивач ОСОБА_5 звернулася з позовною заявою до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи Комунальне підприємство “Феодосійське МБРТІ”, Перша Феодосійська державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадкування за законом, що залишилася після смерті ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. Позов мотивований тим, що позивачка перебувала у шлюбі з ОСОБА_9 з 16.07.1985 року по день його смерті. До цього часу проживала з ним більше 3 років у цивільному шлюбі. Після смерті її чоловіка залишилася спадщина у складі ? частки квартири АДРЕСА_1. Інша ? частка належить позивачці. Вказану квартиру вони придбали шляхом розміну цієї квартири на двохкімнатну квартиру, що належала ОСОБА_5, та однокімнатну квартиру, що належала ОСОБА_9 Вказана квартира є спільною сумісною власністю подружжя. Частиною 2 ст.1279 ЦК України передбачено, що спадкоємці, що були співвласниками, зі спадкодавцем, мають переважне право на виділ їм в натурі цього майна, в межах їх частки, якщо це не порушує права інших спадкоємців. Коли позивачка звернулася до нотаріальної контори з приводу оформлення спадщини, то дізналася, що крім неї заяву про отримання спадщини подали також троє дітей чоловіка від інших шлюбів. Вважає, що вони не мають права на спадщину, бо коли вона виходила заміж її чоловіку було вже 65 років, він був достатньо хворим, інвалідом 1 групи,  тяжко хворів на гіпертонію, астму, цукровий діабет, інші захворювання, більше 20 років вона з ним проживала, доглядала та опікувалася ним, жодний з його дітей не приймав участі, не опікувався батьком, не допомагав матеріально та не надавав моральної допомоги. ОСОБА_6 не тільки не надавала допомоги, але ще й просила матеріальної допомоги для себе, яку вони в міру можливості їй надавали. Влітку вона привозила свого сина та залишала його на їх піклування, не залишаючи для його утримання грошей. Позивачка також через стан здоров’я потребувала допомоги, але змушена була доглядати хворого чоловіка, дитину ОСОБА_6, та її гостей. Позивачка багато разів зверталася з приводу матеріальної допомоги до відповідачки, посилаючись на тяжке матеріальне становище, необхідність купувати ліки, харчування, підтримувати стан батька,  але допомоги не отримали. При похованні ОСОБА_9 відповідачка виділила лише 60 доларів США. Таким чином, діти знали, що їх батько хворий, але не надавали допомоги батькові, відмовляли в цьому, а син позивачки постійно їм допомагав, залишав після відпустки гроші. Дізнавшись про смерть батька, відповідачі відмовилися приймати участь у витратах на поховання, позивачка була змушена сама нести витрати, пов’язані з похованням ОСОБА_9, розцінює дії відповідачів, як злісне ухилення від виконання обов’язків, пов’язаних з утриманням батька. Вважає, що ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 є негожими спадкоємцями, та підлягають усуненню від спадкування. Вказане стало підставою для звернення з позовом до суду.

            Відповідач ОСОБА_6 подала заперечення на позов, вважає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки вона мала добрі відносини з батьком, в 1978 році ОСОБА_9 обміняв свою двокімнатну квартиру в м.Гомілі  на однокімнатну в м.Феодосії, та після переїзду щорічно приїжджав до неї. В 1980 році її шлюб був розірваний, вона також страждає на захворювання сердечно-судинної системи, тому знаючи це, батько ніколи не звертався до неї з приводу надання матеріальної допомоги. Вважає, що якщо б батькові було недостатньо грошей, то він витратив би свої депозитні вклади, та не складав би на її ім’я заповіт. В 1985 році ОСОБА_9 уклав шлюб з позивачкою, яка жодного дня не працювала, а батько тривалий час працював, вважає, що батько вніс більший вклад у придбання двокімнатної квартири на ім’я ОСОБА_5 Коли батько приїжджав до неї в Білорусію, то вона давала йому гроші на покупки, бо обміняти свої гроші він не мав можливості, надати чеки не може, оскільки не знала в той час, що доведеться щось доводити суду. Коли у батька погіршився стан здоров’я, вона купувала йому ліки, які неможна було в той час придбати в Феодосії, в 2005 році привозила йому вітамінно-мінеральний комплекс для укріплення сердечно-судинної системи на 100 доларів США, в 2006 році передала через сестру ще на 50 доларів США. Позивачка звинувачує її, що під час приїзду в Феодосію вона не оплачувала проживання, але вона приїжджала не до чужих людей, а до батька. Коли батькові робили операцію, то позивачка її не повідомила про це, обґрунтувавши тим, що у неї все одно грошей немає. В 2005 році, під час їх приїзду, батько повідомив її та онука, що має гроші на своє поховання. В 2006 році їй виповнилося 55 років, батько на день народження подарував 100 доларів та 200,00 грн., з яких 60,00 грн. вона віддала за ремонт його холодильника. Відповідачка не хотіла брати гроші, але батько настояв, пославшись на те, що за життя не робив їй подарунків. А поховання вона приїхала, привезла з собою вінок, 60 доларів США, купувала полотенця. Грошей батька, які він залишив, не знайшли, ключів від шафи також. Позивачка перелічила всіх, хто приймав участь у похованні батька, це були родичі, Рада ветеранів, міськом партії, сусіди, пенсія батька, за два місяці. Тоді незрозуміло скільки грошей внесла ОСОБА_5 Ощадні книжки, які батько їй заповів, їй не віддали. Вважає, що позивачем необґрунтовано заявлені позовні вимоги, просила відмовити у задоволенні позову.

             Судом направлялося судове доручення для допиту відповідача ОСОБА_7

            Так, відповідач ОСОБА_7 в судовому засіданні дала показання, що заперечує по суті позову, просила відмовити в його задоволенні. Пояснила, що ОСОБА_9 помер не трагічною смертю, а насильницькою, від 11 ножових поранень, у стані алкогольного сп’янінння. До 85 років батько працював, при цьому отримував пенсію, мав депозитні вклади в банках, не потребував матеріальної допомоги від дітей, ані на ліки, ані на будь-що. До неї особисто за допомогою він ніколи не звертався. Вважає, що матеріальної допомоги хотіла особисто ОСОБА_5, яка жила за рахунок батька, її пенсія складала 50 доларів США. Витрат на поховання позивачка також не несла, всі витрати поніс племінник позивачки, якому ОСОБА_9 раніше допоміг з бізнесом. Приїхати на поховання батька вона не змогла з поважної причини, бо доглядала матір, яка знаходилася у передсмертному стані, хворіла на онкологічне захворювання. Їй постійно необхідно було викликати швидку допомогу, колоти ліки для полегшення її стану. Від права на спадщину вона не відмовляється, бо мати перед смертю просила, щоб діти не відмовлялися від спадщини після смерті батька, щоб компенсувати тяжке та страшне життя в післявоєнні роки, коли він покинув її з трьома дітьми. Батько їх покинув, не цікавився їх життям, матеріально не допомагав. Батьківські почуття в ньому проснулися лише через 35 років, він приїхав до неї, пообіцяв забрати її з 5 дітьми в Феодосію, та слів не дотримався. Зустрів ОСОБА_5 та знову забув про дітей та онуків. ОСОБА_5 навіть не повідомила її про смерть батька, про це вона дізналася від брата.  

             Відповідач ОСОБА_8 надіслав заяву, якою заперечує з приводу позовних вимог, від спадщини не відмовляється.

У судовому засіданні позивачка, її представник, позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідачі  в судове засідання повторно не з’явилися, про час і місце судового засідання повідомлялися належним чином. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення, показання свідків, дослідивши кримінальну справу у відношенні ОСОБА_10, всебічно з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

            Згідно ст.ст. 10 ч.3, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

           Судом встановлено, що позивачка була дружиною ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12), перебувала у шлюбі з ОСОБА_9 з 16.07.1985 року по день його смерті (а.с.16). До цього часу проживала з ним більше 3 років у цивільному шлюбі. Після смерті її чоловіка залишилася спадщина у складі ? частки квартири АДРЕСА_1 та банківські вклади (а.с.17). Інша ? частка квартири АДРЕСА_1 належить позивачці (а.с.8-10,13). Вказану квартиру вони придбали шляхом розміну цієї квартири на двохкімнатну квартиру, що належала ОСОБА_5, та однокімнатну квартиру, що належала ОСОБА_9 (а.с.14). Після смерті спадкодавця до нотаріальної контори з приводу прийняття спадщини звернулися ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які є спадкоємцями за законом (а.с.20-26, 47-63,149-164). Згідно відповіді від 14.04.2010 року № 155 Головного лікаря Феодосійської міської поліклініки № 1 ОСОБА_9 знаходився під наглядом з 1979 року, в період з 2000 по 2006 року хворів, потребував стороннього догляду, був інвалідом 1 групи, переніс хірургічну операцію в 2001 році, знаходився під наглядом онколога, хворів на дисциркуляторну енцефалопатію ІІ стадії, церебральний атеросклероз, виражений аміостатичний синдром з вираженими порушеннями двигательної функції та ходьби, ІХС, кардіосклероз, артеріальна гіпертензія, сердечна недостатність, цукровий діабет, тип-2, діабетична поліангіонейропатія нижніх кінцівок  (а.с.5,25,26). Відповідно лікарському свідоцтву про смерть № 519 від 15.08.2006 року причина смерті – гостре малокрів’я, ознаки насильницької смерті. Згідно матеріалів цивільної справи витрати на поховання ОСОБА_9 понесли Управління праці та соціального захисту населення, ОСОБА_11,  (а.с.27,28,29,30,31,32,33,34,35,36). Згідно показань ОСОБА_12,ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 дочка спадкодавця ОСОБА_6 надавала матеріальну допомогу батькові, зв’язку з ним не втрачала.  Згідно показань ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 спадкоємці-відповідачі не надавали матеріальної допомоги ОСОБА_9, проживали окремо, витрат на поховання не несли.

              В силу ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.          

              Відповідно ст.1261 ЦК України у першу чергу спадкоємців по закону відносяться діти, батьки  спадкодавця, а також той з подружжя, що пережив спадкодавця.

              Згідно ч.5 ст.1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.  

             Враховуючи наведене, заслухавши свідків, показання яких є суперечливими, аналізуючи докази по справі, суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено ухилення відповідачів від надання допомоги спадкодавцеві, ОСОБА_9 до відповідачів з позовом про стягнення аліментів, або додаткових витрат на батька не звертався, доказів звернення за допомогою особисто, відмови відповідачів в наданні такої допомоги, суду також не надано, у зв’язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позову.

             Керуючись ст.ст.4,10,11,60,80,88,212-215,224-226,294 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.1216-1223,1224 Цивільного кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В:

            У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи Комунальне підприємство “Феодосійське МБРТІ”, Перша Феодосійська державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадкування за законом, відмовити.

    Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Феодосійський міський суд АРК шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

             Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

                                                       Суддя: /підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя:

Секретар: