КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-134/10                            Головуючий у 1-й інстанції:   Шарко О.П.  

Суддя-доповідач:  Сауляк Ю.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"24" березня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

             Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді                               Сауляка Ю.В.,

суддів                                                   Губської О.А., Ключковича В.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача Управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації на Постанову Катеринопільського районного суду Черкаської області від 10.11.2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до Катеринопільського районного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації, в якому просила визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації в відмові провести перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення неправомірними та зобов'язати відповідача здійснити виплату вказаної допомоги в розмірах, визначених ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 10.11.2010 р. зазначений адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення у меншому розмірі, ніж встановлено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік, відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі  п’яти мінімальних заробітних плат, з урахуванням вже проведених виплат.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує посиланням на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

До суду апеляційної інстанції позивач та представник апелянта не з’явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розгляду справи.

Явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалась обов’язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи вимоги ОСОБА_1. про зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації провести перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення, згідно зі статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації як постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалід 2 групи. Щороку позивачу Управлінням праці та соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації виплачувалася допомога на оздоровлення, зокрема, в 2010 році згідно Постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року позивачу була виплачена допомога в сумі 120,00 грн.

ОСОБА_1. вважає, що вона отримувала допомогу на оздоровлення в розмірі, значно нижчому, ніж це передбачено ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв’язку з чим звернулась до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України за Законами України.

Відповідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії виплачується в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, однак виплата відповідачем здійснювалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Доводи апелянта про необхідність застосування вказаної Постанови КМ України для визначення розмірів виплат позивачу щорічної допомоги на оздоровлення, необґрунтовані і суперечать ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначеною Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення в твердій грошовій сумі, що суперечить Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який встановив розмір щорічної допомоги як величину кратну мінімальній заробітній платі.

В даному випадку мають враховуватися засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами та вимоги ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина (п.1) та основи соціального захисту (п.6).

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Конституцією України закріплено, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).

Також відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної допомоги позивачу не є підставою для невиконання Управлінням праці та соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації своїх зобов’язань, встановлених статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що Деснянський районний суд м. Києва обґрунтовано, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи, адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії розглянутий судом першої інстанції відповідно до статті 1832 КАС України в порядку скороченого провадження.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Частина 10 статті 1832 КАС України передбачає, що у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 1832, 196, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації на Постанову Катеринопільського районного суду Черкаської області від 10.11.2010 року –залишити без задоволення.

Постанову Катеринопільського районного суду Черкаської області від 10.11.2010 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

                              Головуючий суддя                                                  Ю.В. Сауляк          

                              Судді                                                                      О.А. Губська

                                                                                                    В.Ю. Ключкович