КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-703/10                                                    Головуючий у 1-й інстанції:  Чугуєвська Т.П.

Суддя-доповідач:  Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"24" березня 2011 р.                                                                                                 м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

                                          головуючого –судді Земляної Г.В.

                                          суддів                         Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

     розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області на постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 15 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області про зобов’язання провести перерахунок пенсії та здійснити виплати щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,

В С Т А Н О В И Л А:

     Позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області (далі відповідач) неправомірними щодо нарахування та виплати державної соціальної допомоги в розмірі менших ніж передбачених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії з урахуванням її підвищення та забезпечити виплату недоплаченої за шість попередніх місяців 2010 року по день звернення до суду в розмірі передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 15 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено. Визнано неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни за період з 17 травня 2010 року по 17 листопада 2010 року у розмірах менших ніж передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язано відповідача здійснити нарахування та забезпечити виплату позивачу щомісячної державної допомоги як дитині війни у відповідності до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 17 травня 2010 року по 17 листопада 2010 року з урахуванням проведених виплат. Стягнуто на корить позивача з державного бюджету судові витрати.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, зі змісту якої вбачається, що апелянт фактично просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на його думку, судове рішення та постановити нове про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справ матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої ст. 183-2 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова  суду –зміні  з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачу підлягає здійсненню перерахунок пенсії згідно з підвищенням її розміру, як дитині війни на 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

З таким висновком суду повністю не можна погодитися, оскільки судом не визначено правову норму, яку належить застосовувати до спірних правовідносин в частині, що стосуються розміру мінімальної пенсії за віком.    

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є пенсіонером за віком та має статус дитини війни, а тому відповідно до Закону України від 01.01.2006 р. «Про соціальний захист дітей війни», їй повинна була виплачуватися соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але така була виплачена лише частково.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення.

Позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.

Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України»на відповідний рік.

Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії.

 На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону про соціальний захист дітей війни.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, але не визначив правову норму, яку належить застосовувати до спірних правовідносин в частині, що стосуються розміру мінімальної пенсії за віком, в зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід змінити.

      Згідно зі  п.2 ч.1 ст. 198, п. 1 ч. 1, 201 КАС України, суд апеляційної інстанції змінює постанову суду першої інстанції, якщо правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 183-2, 197, 198, 201, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,  

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області  – залишити без задоволення.  

           Постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 15 грудня 2010 року –змінити.        

          Пункт третій постанови Ічнянського районного суду Чернігівської області від 15 грудня 2010 року викласти в наступній редакції:

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області здійснити перерахунок та виплату державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 18 травня 2010 року по 18 листопада 2010 року включно з урахуванням проведених виплат, відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей  війни», у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».    

В іншій частині постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 15 грудня 2010 року залишити без змін.            

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято  за наслідками  розгляду у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення  копій особам, які беруть участь у справі  (ч. 5 статті  254 КАС України). Касаційна  скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя:                                                         Г.В.Земляна

Судді:                                                                                Т.М.Грищенко

                                                                                           В.Е.Мацедонська