Справа № 2а-163/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2011 року суддя Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим Шильнова М.О. розглянувши в скороченому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України  Залізничного району м. Сімферополя АР Крим про визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

25 листопада 2010 року позивач  ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Залізничного району м. Сімферополя АР Крим про визнання протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим щодо  виплати пенсії у розмірах невідповідних діючому законодавству та відмови в перерахунку з 02.06.2010 року основної та додаткової пенсіїтпо інвалідності пов’язаної з наслідками аварії на ЧАЕС в розмірах відповідних до норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», протиправними; зобов’язання Управління Пенсійного фонду України Залізничного району м. Сімферополя здійснити перерахунок основної та додаткової пенсії та призначити їх до виплати з 02.06.2010 року за винятком отриманих сум, у перерахунок, відповідних нормам ст.50, частини 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмірах, а саме : державну пенсію – 8 мінімальних пенсій за віком, додаткову пенсію- 75% мінімальної пенсії за віком.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 13 грудня 2010 року відкрито скорочене провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України  Залізничного району м. Сімферополя АР Крим про визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання вчинити певні дії.

Відповідач Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим надав письмові заперечення проти позову, в яких просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи надані письмові заперечення проти позову, суд вважає, що вимоги ОСОБА_2  підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений до I категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та вкладкою № НОМЕР_2 до посвідчення № НОМЕР_1.

Позивачу ОСОБА_2 з 01.07.1999 року безстроково встановлена II група інвалідності, причинний зв'язок інвалідності із виконанням службових обов’язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС підтверджений довідкою МСЕК  № 005615.

У зв’язку з цим позивач ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим та отримує державну пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначену йому довічно на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Оскільки державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, виплачується позивачу в розмірах значно менших, ніж встановлено ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, позивач 22.10.2010 року звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії у відповідності із Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Однак, на підставі листа начальника Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 02.11.2010 року в задоволенні його заяви було відмовлено.

Відповідно до ст.49 Закону України від 28.02.1991 року № 796-XII „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” пенсії особам, віднесеним до категорії I, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч.4 ст.54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 06.06.1996 року № 230/96-ВР, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по II групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” зі змінами, внесеними Законами України „Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 01.07.1992 року № 2532-XII та від 06.06.1996 року № 230/96-ВР, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається у розмірах: інвалідам II групи – 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

У 2007 році дія Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не зупинялася.

Пунктом 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” з 01.01.2008 року були внесені зміни до ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якими був значно зменшений розмір держаної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю. Пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року ці зміни визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втратили чинність з 22.05.2008 року.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» виключно законами України визначаються мінімальний розмір заробітної плати та мінімальний розмір пенсії за віком. Державні соціальні гарантії є обов’язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України "Про  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно з якою мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.  

З огляду на викладене, суд вважає, що посилання відповідача на положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не можна брати до уваги, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Відповідно до ч.3 ст.67 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, який встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою в законі про Державний бюджет на відповідний рік.

За таких обставин суд вважає, що позивач ОСОБА_2 має право на отримання пенсії у період з 02.06.2010 року  в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, та розмірів прожиткового мінімуму для осіб,  які  втратили працездатність, визначених законом на відповідні періоди.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України.

 Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть  бути скасовані. При прийнятті нових  законів  або  внесенні  змін  до  чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження  прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відповідно до п.1 ст.13 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Проте, як встановлено судом, виплата пенсії позивачу здійснювалася відповідачем на підставі Постанов Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року (втратила чинність 01.09.2008 року), № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року в розмірах, які не відповідають розміру пенсії, визначеному у спеціальному законі, та є значно меншими від встановлених законом.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на ч.5 ст.54 Закону України № 796-XII, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала  внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком. Крім того, Кабінет Міністрів України визначає лише порядок виплати пенсій і не може встановлювати розмір, оскільки порядок означає «як, яким чином» проводити виплату, а розмір включає поняття «скільки» і отожнювати порядок і розмір в силу різного правового навантаження цих значень неможливо.

Враховуючи те, що постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002, № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року, на підставі яких проводилося нарахування пенсії позивачу, істотно звужують його права, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що застосуванню підлягає Закон України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування,  їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, суд приходить до висновку, що відмовляючи позивачу в проведенні перерахунку державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірах, встановлених ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі  Автономної Республіки Крим діяло незаконно, чим порушило законні права та інтереси позивача.

         Згідно з ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 8, 11, 17, 18, 23, 86, 94, 104, 183-2, 162-163, 167, 254 КАС України,

ПОСТАНОВИВ :

Позов  задовольнити.  

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим щодо відмови ОСОБА_2 в призначенні та перерахунку державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України  «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим перерахувати та виплатити  ОСОБА_2 державну пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком  відповідно до ч.4 ст.54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 02.06.2010 року по 08 лютого 2011 року, з урахуванням виплачених сум.

Допустити негайне виконання постанови суду.

Постанову може бути оскаржено до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Залізничний районний суд м. Сімферополя АР Крим апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання постанови.

Суддя: